Ми звикли вважати, що створений закордоном продукт завжди кращий, аніж вітчизняний. Однак, чи справді це так? Чи здатні українські медіа зрівнятись, а бо навіть перевершити зарубіжні? Давайте розберемось.

В Україні довгі мультимедійні історії почали набирати популярності ще на початку 2015 року, вкорінюючись та стаючи невід’ємною часткою національного медіапростору. Онлайн-видання доволі швидко підхопили цікаву ідею подачі габаритних текстів, і вже сьогодні наявність на власному ресурсі лонгріду сприймається як тренд.

Хоча батьківщиною новітнього жанру вважаються США, не можна не зауважити, що з кожним роком вітчизняні видання покращують свої навички у створенні якісних історій, і якщо на початках порівнювати було вкрай важко, то вже у 2017 році – це більш ніж можливо.

У зв’язку з розвитком нового жанру онлайн-журналістики, українські веб-ресурси підсумовують топ найкращих довгих історій за рік, які вражають не лише цікавим змістовим контентом, а й професійно дібраним мультимедійним пакетом. Варто визнати, що створені лонгріди не лише легко читаються, а й справляють неабияке враження, адже у візуальному оформлені досягли навіть дещо більшого успіху, ніж деякі зарубіжні медіа.

Створюючи габаритні мультимедійні тексти, українські ЗМК прагнуть зацікавити аудиторію, аби їх читачі поринули у незвичайну історію, перейнялися піднятою проблемою та ні в якому разу не пошкодували за витраченим на прочитання часом.

Стверджувати, що лонгріди не читають через великий обсяг тексту не зовсім вірно. Адже окрім того аргументу, що у кожного жанру є власний читач, український веб-портал «Media Sapiens» опублікував дослідження, де зазначається, що в епоху смартфонів люди набагато більше часу витрачають на читання великих текстів, аніж коротких заміток.

Довгі мультимедійні історії, створені українськими мас-медіа, завжди знайдуть як вразити гарним оформленням, креативним підходом до розкриття обраної теми. В більшості випадків акцент робиться на світлини, відео, аудіо та дизайнерську верстку. За рахунок цього текстовий обсяг не видається надто великим, а матеріал легко приваблює читача.

Відома українська «Телевізійна служба новин» була, фактично, першою, яка опублікувала рейтинг найкращих лонгрідів за 2015 рік. Оскільки на той час такі проекти тільки починали набирати обертів у нашому медіа-просторі, варто звернути увагу на те, що вже у своїй подачі, чималі за обсягом матеріали майже нічим не поступалися зарубіжним. Однак, якщо все ж таки звернути увагу на обрані теми, у вітчизняних веб-ресурсах можна помітити певну одноманітність. Здебільшого усе присвячено наболілому: тема війни, Чорнобильська катастрофа, реформа у новій поліцій, Майдан Незалежності. Натоміть, в американських виданнях переважають історії звичайних людей із нелегкими або чимось особливими долями.

Однією з родзинок лонгрідів є те, що до них можна повертатися знову й знову. Актуальність обраних тем чи виклад нових точок зору, фактично, немає терміну придатності. Це унікальний жанр онлайн-журналістики, який з роками не «старітиме», а навпаки складатиме чималу частку нашого медійного архіву, яким можна буде пишатися. Адже вже у 2017 році в оформленні довгих мультимедійних історій ми дедалі менше поступаємося зарубіжним новим медіа.

Лонгрід це не просто проект для журналіста, це плацдарм для його творчості, де можна не обмежуватися конкретним викладом інформації, а створювати справжні, вічні історії, як країни, так і простих людей.

Вже у 2016 році «24 канал» склав список найкращих лонгрідів, які просто не можна пропустити. Вже з першого запропонованого матеріалу «Нелегалізовані бійці» стає зрозуміло, наскільки важливим є дизайнерський підхід до таких робіт, адже завдяки професійному оформленню  проект не лише зацікавлює, а й  приховує габарити тексту. Це однозначно набагато краще, аніж газетна верстка, яка здебільшого властива для лонгрідів американського видання «The Atlantic».

Запропонований читачам лонгрід «Мій президент був чорним» ( My President Was Black), опублікований у 2017 році, заверстано доволі однотипно, через що може не сприяти бажанню дочитати його до кінця. Однак у цьому проекті не можна не звернути уваги на аудіозапис, запропонований, фактично, на початку тексту. Це є озвучена версія даного тексту. Такий аудіо-супровід, на жаль, вкрай рідко можна зустріти в українських лонгрідах, що є чималою прикрістю і недопрацюванням, що потребує якнайшвидшого виправлення.

У зв’язку з технологічним проривом, комп’ютерами та гаджетами починають користуватися люди з вадами зору. Для них матеріал в mp3 форматі буде чималою приємністю та ще одним кроком у майбутнє для вітчизняної журналістики. Не можна знехтувати й тим, що озвучені лонгріди будуть чудово заощаджувати час, адже їх можна буде слухати дорогою на роботу, чи виконуючи хатні справи. Відповідно, це може підняти трафік виданню, оскільки, якщо історію не прочитають, то, ймовірніше за все, послухають.

Відомо, що від моменту заснування лонгрідів як жанру в онлайн-журналістиці пройшло не так вже й багато часу. Однак, нам все ж таки вдалося досягти чимало, що однозначно посприяло розвитку ЗМК та дозволило піднятися на одну сходинку вище – до стандартів якості закордонних онлайн-видань. Проте, як кажуть, досконалості немає меж, і на досягнутому ніколи не варто зупинятися, тим паче коли покращувати все ж таки є що. Втім, не відзначити вже здобутого ми просто не маємо права, адже це результат клопіткої праці наших колег, задля кращого майбутнього вітчизняної інтернет-журналістики.

Марія Дурнєва, студентка факультету журналістики ЛНУ ім.Івана Франка

Comments are closed.