Про здоров'я українські медіа пишуть багато, тому мають постійні рубрики, присвячені цій темі. Як підрахував Інститут масової інформації, вони є в 13 із 20 найпопулярніших онлайн-видань, не враховуючи локальні. За аналізом ІМІ, хоча здебільшого редакції готують для читачів прийнятні матеріали щодо можливостей покращення самопочуття й здоров'я, але є й такі, що пропонують неконструктивні, науково не обґрунтовані поради, які можуть нашкодити. Наприклад, ТСН радить їсти малину щодня, незважаючи на те, що рік тому подали цілий перелік, для кого і за яких умов споживання малини може бути небезпечним. Спочатку медіа писали, що користування мікрохвильовою піччю викликає рак, пізніше цю інформацію вже спростовували. Однак готувати на газовій плиті теж не варто, якщо вірити «Главкому». Тож де тут правда і як перевіряти такі новини?

У ХХІ столітті цифрові технології зробили доступ до інформації миттєвим і всеохопним. Соціальні мережі, онлайн-медіа, блоги, месенджери та відеохостинги дозволяють будь-якому користувачеві публікувати контент без попередньої перевірки або редакційного контролю. В результаті інформаційний потік став некерованим, а межа між достовірними новинами та фейками –  розмитою.

У сучасному інформаційному просторі протистояння між фактчекінгом та пропагандою набуло особливої гостроти. Пропаганда, використовуючи фейки та дезінформацію, прагне вплинути на масову свідомість, формуючи викривлене сприйняття реальності. Фактчекінг же виступає як інструмент виявлення та спростування неправдивої інформації. Але чи здатне спростування фейків дійсно змінити думку людей?

Недавно зовсім випадково натрапила на відео, яке дуже активно шириться у мережі Тік-Ток. На відео маленький хлопчик плаче на могилі своєї матері. Ролик вкрай емоційний та має надпис: «Мати дитини загинула в битві за Харків. Будь ласка, не йдіть, не подарувавши йому трохи любові…». На цьому етапі можна було б поспівчувати хлопчику, але дещо у відео мене занепокоїло. Простий користувацький алгоритм фактчекінгу допоміг розібратись, що це — фейк. Контент не відповідає реальності, а створений за допомогою ШІ.

Тема пропаганди і маніпуляції була завжди актуальною, а особливо зараз, коли інформаційний простір стає дедалі насиченішим, відрізнити пропаганду від правди стає щораз важче.  Метою пропаганди є вплив на свідомість людей, формуючи певні погляди, емоції та поведінку. Журналістика прагне об’єктивності, незалежності та поширення достовірної інформації, проте, межі між журналістикою та пропагандою часто розмиваються. У цьому матеріалі розглянемо основні методи, як розпізнати пропаганду та не попастися на її гачок.

Перш за все, звертати увагу на джерела. Якщо медіа дотримується журналістських стандартів, його обовʼязком є зазначення джерел у кожній новинній публікації. Коли ви побачите якусь шокову новину і вже будете готові відправляти друзям та знайомим - перечитайте її ще раз, перегляньте посилання на джерела та відкрийте їх. Можливо, ви будете здивовані недостовірними посиланнями або й взагалі - їх відсутністю.

В сучасному світі зростає популярність громадянської журналістики, що означає активну участь громадян у створенні та поширенні новин. Цей підхід є реакцією на зростання доступності технологій і соціальних мереж, які дозволяють кожному стати "журналістом" і розповісти свою історію. Однак разом зі зростанням популярності громадянської журналістики з’являються й певні ризики та небезпеки. Пропонуємо коротко розглянути кілька прикладів громадянської журналістики в Україні, як саме пересічні українці можуть долучитися до створення інформаційного контенту.

З повномасштабним вторгненням видання сатиричних фейкових новин не те що не закрилися, але й отримали поштовх до нових звершень у інформаційному просторі. З тим як почала зростати кількість фейків від росіян, потреба в опорі їм зросла пропорційно. Окрім класичних методів боротьби з неправдою як фактчекінг, постала й іронізація. Видання з відверто фейковими новинами стали масовими. У такому контексті рівень та “чорнота” гумору в них стала тільки збільшуватися. Тому не дивуйтеся, якщо побачите заклики до "арешту пса Патрона" чи новини про зустріч "киви та прігожина для обговорення актуальної ситуації". Це швидше за все новина зі “Smak” чи подібного видання.

Раніше наші бабусі зберігали вирізки народних рецептів з газет, пізніше ми стали шукати інформацію в Google, а зараз самі лікарі пишуть дописи про кожне захворювання в Instagram. Проте не все так добре, як здається. Люди схильні довіряти неперевіреній інформації, якщо це пише медик. Власне тому з’явилося чимало шахраїв, які наживаються на проблемах своєї аудиторії, видаючи себе за спеціалістів у галузі здоров’я. То як не потрапити на гачок?

«Ти бачив як сьогодні прилетіло по Києву? Там «Труха» щойно виклала відео». І ось ви вже дивитесь і вірите побаченому, хоча прильотів по Києву сьогодні не було. Чому не всій інформації в Telegram потрібно довіряти та де читати правдиві новини?