Межа  між мок’юментарі та псевдодокументалістикою досить тонка, та все ж її вкрай важливо розуміти для того, щоб говорити про передачі на кшталт “Містичної України”. Мок’юментарі – це жанр телевізійних шоу, у яких вигадані події знімаються у форматі документалістики, але завжди передбачається сатира, гумор – і глядач знає, що факти з шоу не слід сприймати всерйоз. Псевдодокументалістика натомість не ставить перед собою мети розсмішити глядача – вона тільки оперує маніпулятивними наративами і відвертою вигадкою та брехнею.

Минуло 32 роки з виходу на екрани першої серії відомого американського анімаційного серіалу «Сімпсони», який дуже швидко завойовував світову популярність. На початку ХХІ ст. у мережі заговорили про «Сімпсонів», як пророчий серіал, який передбачив чимало значних подій у сфері політики. Згодом ідею підхопили світові ЗМІ: хтось зі скепсисом та жартома, а хтось з усією серйозністю.

Здебільшого ентузіазм щодо колонізації Червоної планети спровокований маскультурою на космічну тематику, а також чималою кількістю публікацій у медіа. З’ясуємо, як подають інформацію про Марс у жовтих, спеціалізованих та суспільно-політичних інтернет-ресурсах.

Видатний письменник-фантаст і сатирик водночас Роберт Шеклі у своєму доробку має повість «Квиток на планету Транай». У ній йдеться про молодого чоловіка зі Землі, який усе своє життя був активістом і борцем за різні права та свободи. Втомлений майже марним протистоянням з усталеним порядком речей він захопився розповіддю літнього чоловіка у барі про чудо-планету Транай як втілення всіх його мрій. У пошуках ідеального суспільства герой вирушає на край космосу і непогано влаштовується у дружньому і прихильному на перший погляд середовищі, що відкриває перед ним чудові соціальні та навіть політичні можливості.

Політично-астрологічні прогнози перед парламентськими виборами 2012 року – розвага чи завуальована пропаганда?   До початку 2012 року, коли Верховна Рада заборонила рекламу ворожок та трансляцію програм, у яких надаються послуги з ворожіння та платного знахарства, ніщо не заважало ЗМІ заробляти на забобонності українців. Відкриваєш газету, а зі шпальт на тебе дивляться очі всемогутніх Олен, Вікторій […]

Найпопулярніші  медіа, зазнають найбільшої критики. Їх звинувачують в занепаді суспільної моралі, негативізмі, сенсаційності та надмірній розважальності. Так було з масовою періодикою кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. Особливо діставалось так званій жовтій пресі. Однак відколи  телебачення стало найпотужнішим медіа, основне вістря критики спрямоване саме проти нього. Критику телебачення можна поділити на дві великі категорії […]

Передвиборчі міфи, міфи про історичне минуле, міфи про закордон, міфи про гомеопатію — текст за текстом, видання за виданням українські медіа переконують нас у тому, що ми живемо в ілюзорному, примарному світі хибних уявлень, чи то пак, міфів. Для суспільства із дрімотною консервативною ментальністю анти-міфологізаторський пафос якнайбільше доречний, адже передбачає необхідні ревізії зв’язку ідеологічних (у […]

Ми часто спостерігаємо, з  якою експресією діти реаґують на чергову криваву сутичку, яку продукують сучасні ЗМК, і боїмося, що вони “врешті-решт переситяться телевізійним насильством і, озброївшись усіма методами бандитських паскудств, що ними так рясніють наші екрани, вийдуть на вулицю”, — зазначає М. Веклик [Веклик М. Теленасильство // Медіа-атака. Львів: Західноукраїнський медіацентр “Нова журналістика”. 2002. С.15]. […]

Після трагедії на Мангеттені 11 вересня 2001 року, зокрема, пожвавилося намагання реанімувати поняття “пропаґанда” у його позитивному сенсі. Посилалися на те, що ініціатива буцімто йде від самого “оплоту демократії”. “Реабілітація пропаґанди йде із Заходу” – стверджує Зиновій Кулик, – натякаючи передусім на США, де, за його словами “вся, без винятку, незалежна американська преса вишикувалась в […]

(Психопатологічний хронопис) Час вибору  можливість вибору передбачає його відсутність а отже вибір зроблено завчасу В. Слапчук Минуть десятиліття… І в американських, російських, польських, українських джерелах закарбується і розгорнеться історична панорама найгероїчні-ших/найдраматичніших/найтривіальніших сторінок історії України XXI століття – вибори Президента. Мине ще кілька сто/тисячоліть…, і після непомірного возвеличування/розвінчування новообраного правителя – однієї з найяскравіших/найнепомітніших постатей зламу […]