У світі цифрового маркетингу терміни "нативна реклама" та "джинса" зустрічаються часто. Обидві концепції використовують компанії для підвищення уваги до своїх продуктів або послуг. Однак начебто схожі за сутті концепції мають значущі відмінності, які можуть вплинути на ефективність маркетингових кампаній. Пропонуємо розглянути, що таке нативна реклама і  джинса, і як їх використовують на практиці.

Онлайн-медіа, подібно до друкованих видань, телеканалів та радіо, знайшли свої шляхи монетизації контенту. Найпоширеніший це, звісно ж, розміщення реклами. Закон України “Про рекламу” визначає, що будь-який матеріал, опублікований з комерційною метою, повинен маркуватися як “Реклама” або “На правах реклами”. Однак читачі, побачивши пряму згадку про рекламу, можуть зреагувати негативно й пропустити подібне оголошення. Через це інтернет-ЗМІ часто застосовують креативні підходи до промоції, серед яких — партнерська стаття.

Реклама, яка пронизує наше щоденне життя, не лише віддзеркалює, але й активно формує соціальні відносини та створює інформаційне оточення, що визначає нашу соціальну поведінку. Дискримінаційні повідомлення в рекламі стають закликами до неповаги, а також твердженнями про переваги або меншовартість певних груп людей. Зараз в Україні заборонені рекламні матеріали, які демонструють будь-яку форму переваги однієї статі над іншою, утверджують стереотипні ролі для жінок і чоловіків, або зображують насильство на підґрунті статі, а також зводять людину до ролі сексуального об’єкта.

Соціальні мережі, такі як Instagram, TikTok, Twitter, Facebook, перетворилися на потужний канал для реклами, оскільки це місце, де рекламодавці можуть звернутися безпосередньо до різноманітної аудиторії. Однак, порівняно з традиційними медіа, контроль за рекламою в соціальних мережах залишається вкрай слабо регульованим.

З усіх боків нам показують спонсора, який найбільше заплатив грошей за рекламу. І просто бокали стоять повсюди, і дівчата з них п’ють, і сам холостяк наливає воду з пляшки “Карпатська джерельна” в келих “Карпатська джерельна”. Коли ви робите рекламу, в споживача має з’явитись бажання придбати продукт спонсора, а не вирвати собі око.

Спробуємо розібратися, кого ж частіше обирають для рекламних інтеграцій: старого доброго Діда Мороза на трійці коней чи Санта Клауса на оленях?

Чи часто ми замислюємось, який вплив має на нас реклама лікарських засобів? Захворівши, ми довіряємо їй, деколи навіть несвідомо, оскільки сподіваємось на швидке одужання. Що вже говорити про матусь, які вперше зіткнулися з проблемою температури у своєї дитини. «Реклама – поганий порадник», – пише Уляна Супрун на своїй сторінці у Фейсбук. А ми додамо – медіа нерідко допомагають поширенню поганих медичних порад.

Коли через 100, 200 чи 500 років історики та археологи візьмуться за пошук інформації про людину XXI століття, то надзвичайно зрадіють залишкам реклами. Звичайно, за умови існування археологів та людства. Про таку корисність реклами жартома казав ще М. Мак-Люен у своїй книзі «Розуміння медіа»: «…сучасна реклама — найбагатша й найвірніша реакція на сьогодення, яку будь-яке суспільство коли-небудь робило про весь спектр своєї діяльності». Зображуючи тенденції, реклама одночасно й відтворює, і створює картину світу. Рекламні повідомлення ніколи не стоять на місці, а змінюються залежно від соціокультурних обставин. Споживач живе тут і зараз, рекламі доводиться жити разом із ним.

Сексизм, мачизм, фейсизм, об’єктивація та еротизація — усе це типовий рекламний набір, що повинен привернути увагу покупця й змусити останнього "купити". Слід визнати, що увагу така реклама все ж привертає, втім викликає радше супротив та обурення, ніж бажання придбати рекламований товар. Тож сьогодні поговоримо про маркетинг, який ображає.

Чи берете ви листівки, які перед будь-якими виборами вперто тицяють вам в руки незліченні агітатори незліченних партій та кандидатів? Ні? Шкода, тому що саме в цих дратівливих газетах та брошурах можна знайти дуже цікаві речі, наприклад, беззмістовні інтерв'ю кандидатів-популістів, агресивну риторику претендентів на владний трон, а також ігнорування журналістської етики та правопису. Тож поки країна осмислює результати місцевих виборів, ми розглянемо передвиборчу пресу, що вирувала у місті Лева, та дізнаємося, якими перлами нас агітували місцеві кандидати.