У світі цифрового маркетингу терміни “нативна реклама” та “джинса” зустрічаються часто. Обидві концепції використовують компанії для підвищення уваги до своїх продуктів або послуг. Однак начебто схожі за сутті концепції мають значущі відмінності, які можуть вплинути на ефективність маркетингових кампаній. Пропонуємо розглянути, що таке нативна реклама і  джинса, і як їх використовують на практиці.

Нативна реклама

Нативна реклама – це формат реклами, який добре інтегрується в контент. Основна мета нативної реклами – презентувати користувачам рекламний контент, який не сприймається як нав’язлива реклама. Це може бути стаття, відео, фотографія або будь-який інший контент, що легко адаптується до середовища, де він розміщений.

Одним із прикладів нативної реклами є спонсоровані статті на блогах чи новинних сайтах, де рекламний контент ідеально вписується в стиль та тематику публікацій. На відміну від замовного матеріалу нативна реклама маркується позначками: «реклама» або «на правах реклами» тощо.

Приклади використання

«Могутній красень: нові причини закохатися у Citroen C5 Aircross» – заголовок на сайті «Кореспондент.net». Одразу стає зрозуміло, що мова піде про новинку у світі авто та її переваги. Спочатку можна подумати, що матеріал замовний, оскільки на початку статті не вказано вид публікації. Таких матеріалів на сайті видання – вдосталь. Проте ми бачимо позначку «Тест-драйв» і пролиставши до низу сайту читаємо: «Новини з позначками “Думка”, “Експертиза”, “Заява”, “Регіони”, “Гроші”, “Влада”, “Вибори”, “Тест-драйв”, “Спецпроєкти”, “Промо” публікуються на правах реклами».

АБО

«Ключ до успіху: вибір курсів англійської мови для особистого та професійного зростання» – від онлайн-видання «КУРС». В матеріалі йдеться про переваги вивчення англійської мови для дітей та дорослих. Зокрема є посилання на сайт курсів англійської мови в регіоні. При цьому вкінці статті марковано «реклама», що відповідає закону України «Про рекламу» та дає аудиторії визначене джерело інформації в цьому матеріалі. А далі вибір за читачем: переходити за посиланням чи ні. Так працює нативна реклама, а як працює її протилежність?

Джинса (замовний матеріал)

Джинса, або замовний матеріал – це контент, який створюють за замовлення бренду або компанії, але розміщують на платформі як редакційний контент. Головна відмінність від нативної реклами полягає в тому, що джинса не завжди інтегрується органічно в оточення контенту. Вона може бути інтерпретована як звичайний матеріал, який не завжди визначається як реклама.

Прикладом джинси може бути стаття, яка розповідає про переваги певного продукту чи послуги, але не має прямої зв’язку з брендом, який замовив цей контент.

Приклади використання

«Як збільшити свій стан: у що українці можуть інвестувати під час війни» – заголовок на інформаційному порталі «Обозреватель». В матеріалі йдеться про можливі інвестиції для українців як в Україні, так і за кордоном. Зрозуміло, що в матеріалі наведено п’ять можливих організацій, які вирізняються своєю надійністю. З одного боку, можна сказати, що вибірка – випадкова, але з погляду журналістики – очевидна «джинса». Так, безперечно така підбірка інвестиційних агенцій може бути корисна читачеві, проте такий матеріал все ж варто маркувати «рекламою», чого видання очевидно не зробило.

АБО

Інтерв’ю на порталі «Обозреватель» із CEO-експерткою Тетяною Андріановою під маркуванням «Спецпроєкт». Журналістський спецпроєкт передбачає створений спеціально під конкретного замовника комплексний вид проявів бренду, розрахований більше на запам’ятовуваність та емоційне враження від кампанії.

Проте це не дає користувачу повного розуміння: реклама це чи замовний «спецпроєкт». Тому варто знову зважати на маркування. В цьому випадку його немає. Таких матеріалів на «Обозреватель» – вдосталь.

То в чому ж різниця?

Відмінність нативної реклами від власне «джинси» (замовної прихованої реклами) — в чіткій рубрикації. Нативна реклама повинна завжди бути чітко і недвозначно відмічена рубрикою, яка дозволить її ідентифікувати, як рекламу, а не як редакційний журналістський матеріал.

Зрештою, це є вимогою Закону «Про рекламу». Але от назва рубрики – віддається на розсуд редакції. І дуже часто редакції зловживають, позначаючи рекламні матеріали не словом «Реклама», а, наприклад «Новини компаній».

Помилки використання

Серед непрофесійних ЗМІ-рекламоносіїв чомусь поширена думка, що чим глибше вони сховають нативну рекламу, тим краще вона буде діяти. У перевантаженому інфопросторі приховування реклами викликає лише агресивне несприйняття.

Поширена помилка №1. Замість того, щоб зробити нативну рекламу інформативною, яскравою, пізнавальною, розважальною, оригінальною, рекламодавець намагається «сховати» рекламу серед редакційних матеріалів під рубрикою «Сюжет», «Події» і т.д.

Звідси – і висновок, нативну рекламу не треба приховувати, треба працювати над її форматами й інформаційною цінністю.

Нативна реклама – альтернатива банерній рекламі

Очевидна реклама вже давно набридла споживачам. Середній користувач щодня бачить від 60 до 100 рекламних повідомлень, і це не може не дратувати. Тому бренди прагнуть до створення реклами, яка б не виглядала рекламою, але ефективно діяла.

Одне з таких неявних рекламних рішень – нативна реклама. Вона приваблює контентом, який прямо не продає, але максимально адаптований під вміст медіа, що його транслює. Така реклама не закликає купити, а максимально лояльно розповідає про користь продукту та можливості компанії. Попри те, вибір завжди залишається за читачем.

Ольга Гордюк, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.