Штучний інтелект уже редагує тексти, розшифровує інтерв’ю, перекладає матеріали та допомагає журналістам працювати з великими масивами даних. Водночас медіа побоюються втрати робочих місць, поширення дезінформації та падіння довіри аудиторії. Дискусія про штучний інтелект у медіа вже давно вийшла за межі питання «чи може нейромережа написати якісний текст». Йдеться про те, якою буде сама журналістика, якщо дедалі більше людей отримуватимуть інформацію не від медіа, а безпосередньо від чатботів.

Певно, ті, хто регулярно гортає стрічку TikTok, неодноразово бачили відео з гучним заголовком: «Ці професії скоро зникнуть». У таких списках, звісно, знаходиться місце і для журналістики. Автори такого контенту переконують: головною причиною зникнення професій стане штучний інтелект. Мовляв, він уже здатен виконувати роботу спеціаліста швидше, дешевше, а подекуди й не гірше за людину.

Стрімкий розвиток штучного інтелекту породив багато дискусій про те, чи замінить він професіоналів у низці сфер, чи все ж стане інструментом, який лише допомагатиме їм у роботі. Журналісти опинилися в центрі цієї дискусії одними з перших. І хоча говорити про повну заміну медійників штучним інтелектом поки зарано, про те, як нейромережі вже стають своєрідною «правою рукою» журналіста, говорять дедалі частіше. Сьогодні редакції, щоб залишатися конкурентоспроможними вимушені освоювати інструменти ШІ, швидше опрацьовувати великі обсяги інформації та встигати за новими тенденціями журналістики.

В епоху великих даних (Big Data) традиційні методи журналістики часто виявляються безсилими перед масивами інформації, яку необхідно опрацювати для викриття складних схем. Якщо раніше розслідувачі витрачали місяці на ручне вивчення документів, то сьогодні на допомогу приходять технології штучного інтелекту (ШІ) та машинного навчання. Впровадження алгоритмів у редакційні процеси — це не спроба замінити людину, а спосіб розширити її можливості, делегуючи машині монотонну роботу з пошуку прихованих закономірностей.

Ще кілька років тому для створення переконливого фейкового відео потрібні були спеціальні навички, час і доступ до складного програмного забезпечення. Сьогодні ж достатньо кількох кліків і в мережі з’являється виступ політика, зі словами, яких він не говорив, або репортаж з події, що  ніколи насправді не відбувалася. Штучний інтелект різко здешевив і прискорив виробництво дезінформації, водночас зробивши її значно переконливішою для масової аудиторії. Отож, фейків стало більше, а чи побільшало способів їх викривати? 

Ще один спосіб як медіа використовують штучний інтелект – це аудіопрослуховування новин текстового формату. Людина може або повністю прослухати новину, або обрати на сайті певне речення чи абзац, і також його прослухати. Тобто коли медіа опубліковує на сайті новину, то ШІ автоматично перетворює її текст на аудіоформат.

Останні роки медіапростір переживає стрімку трансформацію під впливом генеративних нейромереж, здатних створювати зображення за лічені секунди. Популярність таких ШІ-картинок стрімко зростає, вони дедалі частіше з’являються у новинах, блогах та починають «брати у полон» соцмережі.

Інструменти ШІ дедалі частіше допомагають із рутинною працею – транскрипцією, редагуванням, перекладами, субтитруванням. Та попри перспективи, використання ШІ викликає чимало запитань: про об’єктивність контенту, авторство, етичну відповідальність та вплив на довіру аудиторії. Цей матеріал – спроба простежити, як українські медіа у 2024–2025 роках адаптовують технології ШІ, як пишуть про них та наскільки критично оцінюють їхні наслідки.

Відео завжди слугували хорошим доказом, оскільки можна було зафіксувати події та надати візуальне свідчення, проте з появою штучного інтелекту (ШІ) ця довіра до свідчення про різні події через відеоконтент стрімко руйнується. Сьогодні розвиток  технології deepfake (глибинної підробки), face swap (заміни обличчя), voice-AI (синтезу голосу) та full-AI video (повністю згенерованого відео) дозволяють створити контент, що повністю замінюють реальність. Будь-яка особа може бути трансльована у вигаданій ситуації, вимовляти будь-які слова, або ж розмовляти мовою, якої раніше ніколи не говорила.

Швидкий розвиток штучного інтелекту та цифрових технологій змінив спосіб, у який люди формують свою онлайн-ідентичність. AI-аватари та цифрові двійники – це інноваційні інструменти, які дозволяють користувачам створювати віртуальні образи, що не лише відображають їх зовнішність, а й можуть моделювати поведінку, емоції та індивідуальний стиль спілкування. Соцмережі стають майданчиком для експериментів з новими формами самовираження, що […]