ТікТок, Інстаграм, Телеграм, Ютуб та інші мережі стали для росії вікном в інформаційний простір України. І якщо колись створення фейкової новини потребувало певного часу, то тепер за лічені хвилини один відеоролик у соцмережі може змінити громадянську позицію та емоційну налаштованість людини.

Слова давньокитайського стратега Сунь Цзи про те, що «вся війна заснована на обмані», набувають особливої актуальності в контексті інформаційної війни. Наш ворог майстерно маніпулює інформацією, прагне змусити всіх повірити в альтернативну реальність, де чорне стає білим, а біле – чорним.

Кожен знає поняття «жовта преса». Це медіа розраховані на невимогливих користувачів або ж для тих, хто узагалі не дбає про власну інформаційну гігієну. Такі проєкти не розраховані на людей, які полюбляють якісну журналістику. На просторах українського інтернету можна знайти безліч невеличких сайтів, де публікують конспірологічні теорії і відверту брехню. Але жоден з них не зрівняється за рівнем клікбейту в новинах та статтях з «Корупцією.Інфо».

Триває третій рік з часу повномасштабного вторгнення росії в Україну. Безумовно велика кількість свідомих країн підтримують Україну та впевнені в її перемозі. Хтось робить це щиро, хтось не зовсім. Поговорімо про це «не зовсім». Ми вирішили переглянули закордону пресу про Україну, сподіваючись не знайти там нічого огидного. Проте огидне таки є – наративи російської пропаганди. […]

Українське суспільство пройшло багато етапів після початку повномасштабного російського вторгнення: від «2-3 тижні» до «всюди зрада». Безумовно, що настрої в суспільстві випливають з поточного ходу воєнних дій, їхньої тривалості та суміжних аспектів. Не всі усвідомлюють масштаби та інструменти, які використовує рф для перемоги у інформаційній складовій війни. Не всі бачать реальну загрозу в звичних сторіз улюблених блогерів.

Ще на початку 2022 року ми переживали через фотофейки, маніпулятивні фотографії з недостатнім контекстом і гучними заголовками та закликами, а сьогодні пропагандисти здатні згенерувати будь що: від протестів, яких ніколи не було, до фотографій постраждалих від обстрілу. Всі говорять про те, як штучний інтелект змінить індустрії і підвищить ефективність працівників, але недостатньо піднімають дійсно важливу тему: як штучний інтелект вже сьогодні використовують з метою політичної пропаганди.

Дойче Велле виконує в інформаційному просторі надважливу функцію. Німецька радіохвиля Дойче Велле віщає 32 мовами світу та інформувала населення в найскладніші часи історії. Німецька Хвиля пройшла випробування часом і втримала рейтинг довіри впродовж останніх 70 років. Одна з найвищих цінностей медійників Deutsche Welle - незаангажованість та відсутність “political bias” у висвітленні новин. Німецька хвиля виступає за дотримання журналістських стандартів та тримається нейтралітету. Але чи на чию користь цей нейтралітет, коли мова йде про українсько-російську війну?

Серед українців, мабуть, немає жодної людини, яка б не знала відповідь на питання: «Хто тримає цей район?». Пес Патрон - герой багатьох дитячих книг, найвідоміший сапер і навіть має свою сторінку у Вікіпедії. Серед нас також важко знайти того, хто не дивився бодай раз «Телемарафон «Єдині новини». Нині чуємо дедалі більше критики у бік Телемарафону і та інших державних пропагандистських проектів. У цьому матеріалі розглянемо, як українська пропаганда втрачає свою ефективність і більше заважає, ніж допомагає.

За інформацією Inews, орієнтація російської пропаганди на молодь не є абсолютно новою концепцією, оскільки в перші дні та тижні повномасштабного вторгнення в Україну прокремлівські пісні теж заполонили ТікТок. Щобільше, вплив російської культури можемо спостерігати й в українському інфопросторі навіть сьогодні. Так, цей тренд не оминув деяких українців, які зняли свої ролики й зібрали мільйони переглядів, використовуючи пісню російської виконавиці.

Одним із правил журналістів «Reuters» є неупереджена подача інформації. Автори агентства мають працювати опираючись на гасло «Не ставайте на бік жодної зі сторін, дайте усім можливість висловитися». Матеріали «Reuters» повинні відображати всі сторони, а не якусь одну із них, адже тоді журналісти ризикують бути сприйнятими як упереджені. Втім агентство часто нехтує одним із власних принципів.