У наших медіа здавна існує проблема інклюзивності. Правильно та коректно висвітлювати проблеми та особливості людей з інвалідністю вміють далеко не всі. Найчастіше журналісти хочуть викликати таким матеріалом у читача співчуття. У таких сюжетах розповідають історію того, як людина отримала інвалідність і як вона з нею живе, або радше «виживає». Саме розповідаючи історії військових, журналісти зловживають тиском на жалість, спонукаючи суспільство до хибної реакції, яка часто дратує військовослужбовців. Більшість не знає, як правильно реагувати на людину з протезом або ж у кріслі колісному.

Згадаймо, як ще з перших днів повномасштабного вторгнення росії чимало людей зверталися до російських матерів. Тоді Україна розпочала величезну інформаційну кампанію з метою припинення війни та заклику до свідомості в сусідній країні, яка здійснила напад. Однак сьогодні важко не помітити, що вже ніхто не намагається апелювати до росіянок. Це викликає питання, що ж сталося?

Щороку 26 лютого відзначають День кримського спротиву російській окупації, а отже це привід для медіа поговорити про Крим, киримли і кримськотатарську культуру. Але є й інстаграм-проєкти, акцент яких завжди чи майже завжди — на кримськотатарській тематиці. Про них і поговоримо.

Справжнім джерелом «вибухових» новин став телеграм. На 2023 рік у цьому месенджері діє 33 тисячі українських каналів. Часто їх автори є анонімними, що робить телеграм ідеальним місцем для розгону російських психологічних операцій. Українські медіа бездумно «рерайтять» свіжі інфоприводи, забуваючи про журналістські стандарти.

В Україні постійно з’являються нові можливості для вивчення української мови. Приміром, різноманітні навчальні курси, медіапроєкти, блоги, онлайн-уроки, мобільні додатки та навіть ігри сприяють не лише легкому і швидкому засвоєнню мови, але й роблять цей процес веселим та цікавим. Тому сьогодні ми підготували для вас підбірку крутих застосунків, які неодмінно стануть в пригоді!

Перш за все, звертати увагу на джерела. Якщо медіа дотримується журналістських стандартів, його обовʼязком є зазначення джерел у кожній новинній публікації. Коли ви побачите якусь шокову новину і вже будете готові відправляти друзям та знайомим - перечитайте її ще раз, перегляньте посилання на джерела та відкрийте їх. Можливо, ви будете здивовані недостовірними посиланнями або й взагалі - їх відсутністю.

Як для медіапорталів, так і загалом для українців закордоном мова - це один з головних способів презентувати свою країну. Ми переглянули низку українські медіа в декількох країнах: Чехії, Польщі, Словаччині та Нідерландах, і в цьому огляді виділили декілька з них, врахувавши як найвідоміші ресурси, так і менш відомі.

Станом на 2024 рік цілком реально нарахувати кілька десятків фільмів українського виробництва про війну, адже для нас боротьба триває вже 10 років. Однак іноземні постановники починають реагувати на цю тему лише зараз: не так активно й масштабно, як вітчизняний кінематограф, і, можливо, не завжди в тому плані, в якому б нам хотілося, але факт залишається фактом. Хтось займає чітку позицію й не боїться говорити прямо, а хтось згадує про все побіжно.

У сучасному світі, з його переповненим інформаційним простором, медійникам доводиться знаходити нові методи для привернення уваги аудиторії до важливих соціальних питань, як от збори на підтримку Збройних Сил. В умовах, коли стандартні засоби комунікації втрачають свою ефективність, медійники та креативні особистості вдаються до оригінальних способів взаємодії з аудиторією.

Заголовки завжди цікавлять найбільше. Це саме те, що на що звертає увагу читач при перегляді стрічки новин. Якщо заголовок не «чіпляє» – не очікуйте, що ваш матеріал хтось прочитає, яким би цікавим він не був. Але чи завжди такий алгоритм є корисним?