Дуже часто українська культура й все, що з нею пов’язано — це про боротьбу та діяльність всупереч складним обставинам. Тому навіть нині, незважаючи на умови повномасштабного вторгнення, в інформаційному просторі продовжують як з’являтися, так і розвиватися різноманітні медіапроєкти про культуру. Велику частину з них заснували протягом останніх декількох років.

Під час повномасштабної війни обстріли відбуваються щодня. Щодня з'являється інформація про загиблих українських військових та цивільних. Висвітлення реальності війни важливе для розуміння та інформування людей про масштаби серйозності війни сьогодні. І в часи, коли атаки відбуваються як на великі міста, так і на менші. Коли такої інформації стає надто багато, наскільки це впливає на її висвітлення? Чи розміри міста важливі? На чому акцентують увагу видання?

Скандали сексуального характеру давно стали частиною медіа-ландшафту. Та якщо раніше їх сприймали як сенсаційні подробиці для жовтих заголовків, то сьогодні дедалі більше журналістів намагаються говорити на цю тему серйозно, зокрема в контексті сексуального насильства, етики та права. У цьому розрізі новини можемо поділити на дві окремі теми: публічні (або гучні) скандали та локальні (в регіонах або закладах освіти). Також розглянемо, які медіа досі експлуатують тему в стилі клікбейту.

У сьогоденні сфера літератури та книговидання не змогла б існувати без активного висвітлення в медіапросторі. В Україні про книжки пишуть та знімають як блогери й звичайні користувачі, так і професійні медіа, про які розповідаємо у добірці.

«Чи доречний взагалі зараз розважальний контент?» ― запитання, яке нині постійно викликає активні суперечки в різних колах. До повномасштабної війни матеріали про подорожі були одними з найпопулярніших серед розмаїття інфотейнмент-контенту (від англ. «information» ― інформація та «entertainment» ― розваги; стиль подачі певної інформації в розважальній формі). Та про які мандри та розваги може йти мова, коли щодня в стрічках новин та реальному житті ми спостерігаємо за кривавими діями росії? Але все не так очевидно: навіть тревелінг-формат реагує на умови та потреби нашого часу, залишаючись затребуваним серед української авдиторії.

США та інші західні партнери не просто фінансували українські медіа — вони інвестували в стійкість. І сьогодні ці інвестиції під загрозою знищення. Поновлення фінансування — не жест доброї волі, а стратегічна необхідність у глобальній боротьбі з авторитаризмом і дезінформацією.

Українські вчителі завоювують соціальні мережі, увагу медіа та учнівські серця. Вони долають стереотипи про авторитарного вчителя, якого доводилося боятися, натомість доповнюють освітній процес цікавими трендами, власними розробками та новим підходом до розуміння учнів. Утім, не всі педагоги й освітні експерти задоволені сучасними вчительськими методами та говорять про небезпеку таких тенденцій.

В іноземних медіа все частіше з’являються повідомлення про підготовку Європи до війни. Повномасштабне вторгнення, що розпочала Росія проти України в 2022 році, змусило європейські країни переглянути власну безпеку і готовність до можливих загроз із боку Росії. Хоча офіційної інформації, що Європі безпосередньо загрожує війна, немає, проте європейські держави вирішили покращити свою оборону на тлі російської […]

Пандемія COVID-19 докорінно змінила не лише формат навчання і трудові звички, але й саму природу освітнього і професійного досвіду. У країнах Європи, де доступ до статистики та дослідницьких ресурсів стабільний, сьогодні вже здійснено численні аналітичні оцінки довготривалих наслідків пандемії для дітей, шкільної системи та дорослих працівників. Україна ж у цей період продовжує функціонувати у виняткових обставинах війни. Дослідження, пов’язані з післяковідною реабілітацією освіти й ринку праці, наразі не мають системного виміру.

Коли ви востаннє читали новини про своє село, район чи громаду? Якщо відповідь — «ніколи» або «дуже давно», цілком можливо, ви мешкаєте в новинній пустелі. І не ви одні. Дослідження Media Development Foundation показало: майже половина мешканців України проживають у громадах, де або відсутні місцеві незалежні медіа, або вони надто слабкі, щоб забезпечити жителів важливою інформацією. Новинні пустелі — це більше не метафора, а реальна мапа.