Дуже часто українська культура й все, що з нею пов’язано — це про боротьбу та діяльність всупереч складним обставинам. Тому навіть нині, незважаючи на умови повномасштабного вторгнення, в інформаційному просторі продовжують як з’являтися, так і розвиватися різноманітні медіапроєкти про культуру. Велику частину з них заснували протягом останніх декількох років.

 Медіа про культуру та мистецтво в усіх їхніх проявах

У 2023 році зʼявилось інтернет-видання «Сенсор» — медіа про культуру, що задіює всі органи чуття. «Медіа називається «Сенсор», бо ми налаштовуємо високочутливі локатори й оптику, щоби спершу сприймати самим твори, події, сенси, а потім пояснювати це аудиторії. Дивитимемося на культуру широко, із форматами експериментуватимемо, кодекс журналістської етики триматимемо на робочому столі», — написала на своїй сторінці у Facebook головна редакторка Настасія Євдокимова в день старту нового медіапроєкту.

У «Сенсорі» читач може знайти як інформацію (наприклад, зручні дайджести культурних подій), так і пояснення певних процесів, явищ, феноменів у найрізноманітніших темах, повʼязаних із культурою. У цьому виданні — і про літературу, і про візуальне мистецтво, і про урбаністику, і про місця й постаті тощо. Засновники медіа зазначають, що їхня цільова авдиторія — це «як спільнота, згуртована потребою розуміти й раціоналізувати те, що відбувається в культурі, так і ті, хто лише відкриває для себе культуру й шукає точки входу».

«Сенсор» намагається розширювати коло читачів, експериментуючи із майданчиками та форматами. Наприклад, випускають подкасти: один із них — «Не ґуґли» — «шоу, що допомагає будувати нові нейронні звʼязки». Тут запрошені науковці та експерти пояснюють, чому простий шлях — не завжди правильний, мотивуючи почати відмовлятися від «спрощення життя», пояснюючи все з науково-практичної точки зору.

«Мистецька Ініціатива Тимчасового Єднання Цінностей» — онлайн-портал «МіТЄЦ» — місце, що висвітлює сучасне мистецтво України, а особливо — самих митців. Основний акцент — події та учасники мистецьких процесів; медіа намагається підтримувати творців-початківців чи тих, про кого майже не знає широкий загал, висвітлюючи їхні роботи та проєкти. На сайті є навіть «Галерея»: онлайн-сторінка, де можна «відвідати» виставки різних митців, не відриваючись від екрану.

«Лірум» — видання про нову українську культуру, де пишуть про музику, кіно та літературу. На сайті та в соціальних мережах медіа зручно дізнаватись про новинки української музики та кінематографа, найцікавіші культурні заходи, розвиток літературної спільноти тощо. Найбільший акцент «Лірум» робить все ж таки на музичній індустрії, тому медіа може бути корисним для тих, хто хоче знати про українські релізи, нові кліпи та майбутні концерти. Також віднедавна медіа почало створювати зручні плейлисти із музикою з фестивалів на найпопулярніших платформах: наприклад, у відповідному розділі на сайті можна знайти всі треки з фестивалю «Файне місто 2025».

Локальні медіа про культуру

«Культура — це одна з мішеней ворога у цій війні», — вважають Альона Каравай і Ольга Перехрест, співзасновниці «Post Impreza» — локального культурного медіа, що зʼявилось після початку повномасштабної війни. Тут пишуть про мистецьке та культурне життя Івано-Франківська та регіону, висвітлюючи найцікавіші його сторони та інформуючи про різні заходи. Розмови із творцями, анонси подій, новини та думки про мистецьке — все, що так чи інакше повʼязане з творчим життям міста «Станіславського феномену». Крім того, на сайті видання є медіатека: бібліо-, відео-, та фонотеки, де можна знайти та переглянути відповідні матеріали. За словами Ольги Перехрест, цільовою авдиторією є «люди з культурного середовища, а залучення людей з цієї спільноти до створення контенту підвищує рівень його якості на виході».

Локальне видання про культуру — це рідкісне для українського інформаційного простору явище. Та окрім івано-франківського «Post Impreza» можна згадати й про таке медіа вже з іншого куточка країни — «ЛЮК» з Харкова. У 2015 році онлайн-медіа зародилось як проєкт про локальну незалежну культуру, але з часом розширило теми висвітлення життя міста. «Ми поставили собі за мету відкривати інший Харків, змінювати образ міста із сірого та пасивного і показувати інше його обличчя — міста з потужним культурним пластом, прогресивними поглядами та шаленим потенціалом», — пишуть засновники медіа на його сторінці у Facebook.

Сьогодні на сайті «ЛЮК» можна знайти багато інформації про архітектуру Харкова, актуальні культурні події, унікальні місця регіону, а ще — розмови з цікавими, небайдужими та творчими харківʼянами. Крім того, медіа випускає тематичні паперові журнали. Наприклад, один з них має назву «Пʼята гілка» — для нього вигадали «власну гілку метро, де кожна станція присвячена людям та явищам, які формують сучасний Харків: військові (станція «Захисників та Захисниць України) та волонтери (станція «Волонтерська»), культурна спільнота (станції «Театральна» та «Музична»). А також явища і цінності, без яких неможливе суспільство сьогодення — станції «Пам’яті», «Гідності» та «Любові».

Медіапроєкти про культуру в Instagram

Багатьом ініціативним журналістам та іншим творцям контенту, які хочуть розвивати проєкт про культуру, складно одразу ж заснувати ціле онлайн-видання у вигляді сайту. Тому багато таких медіапроєктів починають свій розвиток із соціальних мереж, зокрема Instagram, де можна вдало поєднувати текстове наповнення із візуальним.

Одним із таких проєктів є «БУНТ» (@bunt.media) — онлайн-медіа, де розповідають про українську культуру та суспільство. На сторінці зазначено, що команда «популяризує культурну спадщину, історію та традиції українського народу, а також розвиває спільноту, щоб заохотити авдиторію до активного та свідомого громадського життя». Яскравим дизайном та нетиповою подачею медіа привертає увагу користувачів: його інстаграм-сторінка налічує вже більше 13 тисяч підписників.

Зараз «БУНТ» продовжує розвиватися, тестуючи нові формати та теми: наприклад, команда створює відео та подкасти для Youtube. В одній із серій роликів — «Не вчи вченого» — літературознавці, філологи, філософи досліджують та детально розбирають тексти сучасних треків. Автори зазначають, що цей проєкт створений для того, щоб привернути увагу до текстів молодих українських виконавців: «Наші експертні гості досліджують пісні як літературні твори, розповідають про свої вподобання та допомагають нам шукати інсайти навіть у «попсі».

«Gogol Media» (@gogol.media) — це не тільки популярний онлайн-ресурс про культуру, за яким стежать більше 60 тисяч читачів в Instagram, а й спільнота із кіноклубом, лекціями, книжковим клубом та іншими заходами. Команда медіа намагається «закохати в українську та світову культуру якомога більше людей». «Gogol Media» є досить різностороннім, але найчастіше тут з’являються матеріали про літературу та кінематограф: підбірки на різні теми, інформація про новинки, огляди тощо.

Найбільш активно медіа публікує контент саме в Instagram, але також створює подкасти для різних платформ. Одним з них є, наприклад, «Вуса Гоголя» — «несерйозний подкаст про серйозні книги». Тут ведучі Вадим Кириленко та Микита Рибаков разом із гостями говорять про відомі літературні твори, які стали класикою, простими словами: думки, аналіз персонажів, загальний огляд тощо.

Менш популярне, але не менш цікаве іnstagram-медіа про культуру — «ДНК» (@dnk.media) — у своїх дописах намагається охопити всі аспекти культурного минулого та сучасного України. Про кіно та літературу; про людей, які творять мистецтво та історію; про міста, архітектуру, природу та легенди довкола них; про українську кухню та навіть про традиції українців у побуті. «Головна мета нашої ініціативи — зруйнувати шаблонні уявлення про Україну і познайомити з тим, про що рідко розповідають у шкільних підручниках», — зазначено на сторінці медіа.

_____

Незважаючи на війну, несприятливі для розвитку умови та інші перепони, українські медіапроєкти про культуру продовжують створювати цікавий, пізнавальний та важливий контент. Як всеукраїнські, так і локальні; як великі онлайн-видання, так і менші сторінки в соціальних мережах. У всіх різняться акценти, теми, оформлення, цільова авдиторія та підхід до створення контенту. Але точно є спільна цінність та мета — популяризація української культури, історії, митців та бажання зробити українців більш освіченими, поінформованими та свідомими. На жаль, деяким невеликим проєктам-початківцям складно виживати через брак фінансування, а лише на інтузіазмі протриматися важко. Тому підтримка незалежних медіа про культуру — це завдання також і для небайдужих читачів, які розуміють їхню важливість для інформаційного простору України.

Анастасія Каднікова, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.