Слова давньокитайського стратега Сунь Цзи про те, що «вся війна заснована на обмані», набувають особливої актуальності в контексті інформаційної війни. Наш ворог майстерно маніпулює інформацією, прагне змусити всіх повірити в альтернативну реальність, де чорне стає білим, а біле – чорним.

Українське суспільство пройшло багато етапів після початку повномасштабного російського вторгнення: від «2-3 тижні» до «всюди зрада». Безумовно, що настрої в суспільстві випливають з поточного ходу воєнних дій, їхньої тривалості та суміжних аспектів. Не всі усвідомлюють масштаби та інструменти, які використовує рф для перемоги у інформаційній складовій війни. Не всі бачать реальну загрозу в звичних сторіз улюблених блогерів.

24 червня 2023 року відбулось «збройне повстання» найманців та вбивць ПВК Вагнера за наказом їхнього лідера, яке, врешті-решт, не мало жодного практичного результату. Окрім інформаційного. Вкотре росіянам вдається привернути увагу української та світової авдиторії до власних проблем, немов відволікаючи або даючи марні надії на обнадійливі для нашої країни наслідки. Цей феномен можна вважати «телеграмним інтерактивним кіно».

З моменту повномасштабного вторгнення минуло понад рік. Якщо на початку війни про нас говорив весь світ, дізнаючись щодня нове про Україну, її людей та безліч проблем, з якими ми стикнулися, то зараз увага іноземців дещо знизилась. Багато хто питається в українців за кордоном, чи війна з росією ще триває і це, насправді, сумно.

З початком Великої війни український сектор YouTube почав стрімко розвиватися: блоги українізуються, з’являється чимало нових оригінальних каналів та форматів. Є на цьому ринку і «старожили», як-от «Телебачення Торонто», один із найпопулярніших у своєму жанрі. Як автори Торонто висвітлюють війну у своїх сюжетах – тема для цілого дослідження. У цьому ж матеріалі  розглянемо окремий аспект – образ російського війська у сюжетах "Телебачення Торонто".

Росія зробила ІПсО частиною свого повномасштабного вторгнення, і, як показує дійсність, психологічні настрої є дуже важливою складовою перемоги чи поразки у війні. Сучасні засоби протидії психологічним операціям є надзвичайно актуальним питанням. Саме про них іде мова у цьому матеріалі.

На початку листопада 2022 амбіції Кремля істотно зменшились. Путін досі запевняє, що спецоперація йде за планом. Втім, його риторика змінилась. Тепер російський режим дедалі більше говорить про захист Л/ДНР «у рамках Конституцій» та наполягає на перемовинах. Але з чого все починалось? Де були та чого хотіли війська РФ в Україні останні вісім років? Згадуємо, розбираємось і цитуємо брехню Путіна.

У кожного є якесь хобі. От, наприклад, в російських провладних журналістів хобі вигадувати фейкові новини про Україну. Інколи вони настільки зашкварні, що, можливо, навіть самі автори не сподіваються, що в них повірять. Але після чергового «успіху» в них з’являється азарт і вони продовжують «творити» з більшими обертами. Тож давайте розберемо 5 поширених фейків, вигаданих росЗМІ, про російсько-українську війну.

У статті ми подали своє бачення дефініцій, якими слід послуговуватися тим, хто пише про війну росії проти України, щоб сформувати коректне й чітке розуміння того, що насправді відбувається в центрі Європи у 21 столітті.

Від свободи слова до мови ворожнечі – один крок. І розрізнити, де чітка межа між цими явищами, іноді буває складно. Журналісти часто грішать хейтспічем у своїх текстах, а читачі ще частіше грішать його несвідомим споживанням. Інколи аудиторія навіть не бачить проявів мови ворожнечі чи порушення професійних стандартів автора, адже настільки звикає до такого викладу інформації, що приймає це за належне. І це прикро, адже такі матеріали є шкідливими для суспільства. Вони на підсвідомому рівні підривають соціальну згуртованість, спричиняють дискримінацію і можуть призвести до гірших наслідків, як-от насильство, цькування тих чи інших соціальних груп.