На платформі Telegram функціонує безліч анонімних каналів, які не оприлюднюють інформацію про своїх власників, але полюбляють публікувати новини “з надійних джерел”. Деякі з них працюють під керівництвом Росії, а інші діють у власних інтересах. Нерідко трапляється й таке, що інформація з таких сторінок потрапляє в ЗМІ й активно культивується в суспільстві, що подекуди призводить до паніки — явища кардинально негативного як у мирний, так і воєнний час.

Ці рядки писалися власне напередодні Гелловіна – свята, яке прийшло до нас із Заходу приблизно у 90-их рр. минулого століття.  Паралельна українська назва – відьомська ніч. Подібно до свята Валентина, воно отримало суттєві комерційні «ін’єкції» і досі сприймається  в суспільстві  як щось чужорідне і контроверсійне. Назагал йдеться про доволі екзотичне святкування, яке  –  з його […]

Клікбейтні заголовки, фейкові новини та рожеві окуляри - все, що під час війни пропонують недобросовісні журналісти.

Жанр true crime був і є вельми популярнішим в медіа. Щороку з’являються нові книги, документальні фільми, подкасти і телешоу, присвячені історіям реальних злочинів. Однак, разом із популярністю зростає також критика та занепокоєння. Зокрема багатьох цікавлять питання щодо етики використання реальних трагедій для розваги і потенційну шкоду, заподіяну жертвам злочинів та їхнім родинам.

У контексті сучасних подій скролити новини перейшло в рутинну звичку. Проте сюжети вже не базуються на розповідях про новонароджене дитя панди в зоопарку чи скандальні відпочинки чиновників. Хроніки фронту, процес евакуації, наслідки обстрілів – це, як і інші важливі події сьогодення, супроводжується візуальним контентом. Проте чи завжди воно доцільно і як шокові фото пов’язані з психологічною травматизацією?

Тема посттравматичного стресового розладу стала однією з «наймедійніших» після лютого минулого року. І найпанічніших. ПТСРом лякають всі кому не лінь: особи, що називають себе експертами та психологами в мас-медіа та соцмережах залякують українців, що він неодмінно буде у кожного після війни. Та чи справді це так?

Розглянемо, як поводилися у кризові моменти, на початку гібридної агресії та на початку повномасштабної війни, а саме, в перший тиждень березня 2014 і 2022 років, журналісти популярного ЗМІ в Україні «ТСН»: чи дотримувалися журналістських стандартів чи все ж таки їх порушували і грішили на темі війни.

Новини потрібно вміти споживати. Особливо, на таку делікатну та психологічно важку тему, як війна. Журналісти-початківці чи «журналісти-хайполюби» полюбляють писати «сенсаційні», «ексклюзивні» новини, після яких піднімається тиск і сивіє пара волосків. А користувачі не завжди вміють фільтрувати те, що споживають, особливо, якщо бачать емоційно насичену інформацію в якісних ЗМІ, яким довіряють. Адже навіть «Радіо Свобода» та «ВВС» не без гріха... Отже, розберемо у формі «шкідливих порад» кілька прийомів як не треба подавати новини:

Ми миємо руки перед їжею, щоб уникнути інфекції, їмо розумну кількість здорової їжі, щоб почуватися добре. Але чи с такою ж дбайливістю ставимось до споживання інформації – щоб не наїстися інформаційного сміття? Адже так само як ми дбаємо про своє здоров'я, варто захищати свій розум від надлишку інформації. Не тільки фейкової, але й просто зайвої.

Після початку повномасштабної війни 24 лютого 2022 російська пропаганда збільшила в рази використання мови ворожнечі щодо України. Зокрема, за даними дослідження The New York Times і аналітичної компанії Semantic Visions, які проаналізували дані з майже восьми мільйонів статей про Україну, зібраних із понад 8000 російських веб-сайтів із 2014 року, вживання слова «нацизм» було на відносно низькому рівні протягом 8 років. Однак з 24 лютого ці згадки різко підскочили до безпрецедентного рівня і з того часу лишаються на високому рівні. Спробуємо з’ясувати специфіку мови ворожнечі в російських медіа під час повномасштабного вторгнення в Україну.