Від фейкових новин і ботів у соцмережах до цілеспрямованих інформаційних атак – арсенал кремлівських пропагандистів вражає своєю різноманітністю. Вони майстерно грають на страхах, підсилюючи розколи в суспільстві та підриваючи довіру до будь-яких авторитетів. Один із найяскравіших прикладів - створення інфошуму навколо діяльності ТЦК.

ТікТок, Інстаграм, Телеграм, Ютуб та інші мережі стали для росії вікном в інформаційний простір України. І якщо колись створення фейкової новини потребувало певного часу, то тепер за лічені хвилини один відеоролик у соцмережі може змінити громадянську позицію та емоційну налаштованість людини.

Слова давньокитайського стратега Сунь Цзи про те, що «вся війна заснована на обмані», набувають особливої актуальності в контексті інформаційної війни. Наш ворог майстерно маніпулює інформацією, прагне змусити всіх повірити в альтернативну реальність, де чорне стає білим, а біле – чорним.

Тема пропаганди і маніпуляції була завжди актуальною, а особливо зараз, коли інформаційний простір стає дедалі насиченішим, відрізнити пропаганду від правди стає щораз важче.  Метою пропаганди є вплив на свідомість людей, формуючи певні погляди, емоції та поведінку. Журналістика прагне об’єктивності, незалежності та поширення достовірної інформації, проте, межі між журналістикою та пропагандою часто розмиваються. У цьому матеріалі розглянемо основні методи, як розпізнати пропаганду та не попастися на її гачок.

Українське суспільство пройшло багато етапів після початку повномасштабного російського вторгнення: від «2-3 тижні» до «всюди зрада». Безумовно, що настрої в суспільстві випливають з поточного ходу воєнних дій, їхньої тривалості та суміжних аспектів. Не всі усвідомлюють масштаби та інструменти, які використовує рф для перемоги у інформаційній складовій війни. Не всі бачать реальну загрозу в звичних сторіз улюблених блогерів.

Ще на початку 2022 року ми переживали через фотофейки, маніпулятивні фотографії з недостатнім контекстом і гучними заголовками та закликами, а сьогодні пропагандисти здатні згенерувати будь що: від протестів, яких ніколи не було, до фотографій постраждалих від обстрілу. Всі говорять про те, як штучний інтелект змінить індустрії і підвищить ефективність працівників, але недостатньо піднімають дійсно важливу тему: як штучний інтелект вже сьогодні використовують з метою політичної пропаганди.

Серед українців, мабуть, немає жодної людини, яка б не знала відповідь на питання: «Хто тримає цей район?». Пес Патрон - герой багатьох дитячих книг, найвідоміший сапер і навіть має свою сторінку у Вікіпедії. Серед нас також важко знайти того, хто не дивився бодай раз «Телемарафон «Єдині новини». Нині чуємо дедалі більше критики у бік Телемарафону і та інших державних пропагандистських проектів. У цьому матеріалі розглянемо, як українська пропаганда втрачає свою ефективність і більше заважає, ніж допомагає.

За інформацією Inews, орієнтація російської пропаганди на молодь не є абсолютно новою концепцією, оскільки в перші дні та тижні повномасштабного вторгнення в Україну прокремлівські пісні теж заполонили ТікТок. Щобільше, вплив російської культури можемо спостерігати й в українському інфопросторі навіть сьогодні. Так, цей тренд не оминув деяких українців, які зняли свої ролики й зібрали мільйони переглядів, використовуючи пісню російської виконавиці.

Одним із правил журналістів «Reuters» є неупереджена подача інформації. Автори агентства мають працювати опираючись на гасло «Не ставайте на бік жодної зі сторін, дайте усім можливість висловитися». Матеріали «Reuters» повинні відображати всі сторони, а не якусь одну із них, адже тоді журналісти ризикують бути сприйнятими як упереджені. Втім агентство часто нехтує одним із власних принципів.

Незважаючи на те, що повномасштабне вторгнення окупантів триває вже майже два роки, величезну популярність в Україні здобуває… російський серіал. Чому так сталося та чим ще загрожує «Слово пацана. Кров на асфальті», будемо розбиратися.