(Ця публікація є частиною бакалаврського дослідження «Порушення стандартів журналістики під час висвітлення російсько-української війни (2022-2023)»).

З початком війни на сході України у 2014 році та повномасштабним російським вторгненням у 2022 році медійники вкотре постали перед важливим для себе вибором: дотримуватися професійних стандартів чи бути перш за все громадянами своєї країни й не давати слово ворогові. Перед українськими та закордонними журналістами стоїть виклик: як об’єктивно та збалансовано розповідати про події в часи, коли з певних причин інформацію не можна розголошувати, адже вона може нашкодити цивільним чи військовим. Тож чи можемо ми під час війни дотримуватися стандартів, та водночас нехтувати загальнолюдською етикою? І як закордонні медіа часто стають рупорами російської пропаганди?

Ще на першому курсів майбутніх журналістів вчать основ: баланс думок одним з основних стандартів журналістики – дайте усім сторонам конфлікту можливістю висловитися. Але на практиці все виходить далеко не так.

«Чи потрібно щоразу балансувати точку зору Зеленського точкою зору Путіна? Ні, не потрібно», – так свою статтю виданню «Детектор медіа» розпочав журналіст-медіакритик Отар Довженко. У матеріалі Довженко зазначив, що українські медіа мають висвітлювати тему війни зважаючи на те, що Росія є окупантом та агресором. За словами журналіста, слідкувати за заявами Володимира Путіна, ватажків «ЛНР» та «ДНР» треба, втім подавати позицію росіян для балансу потрібно не завжди. «Стандарт балансу думок не означає, що всі заяви чи твердження сторін є умовно правдивими. Завдання журналістів — перевіряти факти й оцінювати адекватність коментарів», – говорить Отар Довженко.

Подібну думку ще у 2014 році висловив медіатренер Ігор Куляс. Він стверджував, що дотримання стандарту збалансованості у новинах може бути ризикованим під час війни.

Володимир Антонов же взагалі заявив, що стандарт балансу думок сприймається деякими журналістами «як спосіб побути своєрідною підставкою для мікрофона, що не несе відповідальності за забруднення інформаційного простору». Одним із нещодавніх прикладів можна вважати інтерв’ю «BBC», в якому кореспондент Хьюго Бачега розмовляв із речником ХАМАСу Газі Хамадом. Таким чином видання надало інформаційний майданчик терористам. Подібні ситуації трапляються і під час висвітлення війни в Україні, коли відомі іноземні ЗМІ нерідко нехтують редакційними правилами.

«Reuters» – рупор російської пропаганди?

Хто, як не «Reuters» може одночасно наголошувати на дотриманні стандартів, і заразом їх порушувати? Одним із правил журналістів «Reuters» є неупереджена подача інформації. Автори агентства мають працювати опираючись на гасло «Не ставайте на бік жодної зі сторін, дайте усім можливість висловитися». Матеріали «Reuters» повинні відображати всі сторони, а не якусь одну із них, адже тоді журналісти ризикують бути сприйнятими як упереджені. Втім агентство часто нехтує одним із власних принципів.

У статті «Лукашенко заявив, що Білорусь перехопила спробу ракетного удару з боку України» автор матеріалу не дотримався балансу думок. Журналіст надав слово лише білоруській стороні – коментаря ж  представників від України в цій публікації немає. І загалом вся новина побудована лише на словах самопроголошеного білоруського президента. В результаті у читачів може створитися хибне враження, що Україна дійсно намагалася атакувати ракетами Білорусь.

Джерело: «Reuters»

Баланс думок повністю відсутній і у новині під назвою «Чиновник Маріуполя каже, що перше вантажне судно вийде з порту найближчими днями». Автор, посилаючись на російське інформаційне агентство «ТАСС», зазначає, що судно доставлятиме з окупованого «проросійськими силами» Маріуполя метали до російського міста Ростов-на-Дону. У матеріалі Reuters відсутні будь-які коментарі міжнародних представників та відсутня позиція України, натомість є заява російського Міністерства оборони. Журналіст у статті не зазначив, що росіяни не просто вивозять товари з Маріуполя, а саме крадуть українські метали та зерно.

Джерело: «Reuters»

Автори «Reuters» продовжують надавати слово російській стороні й у матеріалі «Росія заявила про невдалу операцію українського десанту в Херсонській області»: журналіст посилається лише на одне джерело – міністра оборони Росії Сергія Шойгу, який повідомив, що українцям не вдалося провести десантну операцію на лівому березі Дніпра. Довідково «Reuters» одним реченням подало інформацію про те, що «Херсонська область є однією з чотирьох українських областей, які Росія нібито анексувала у лютому 2022 року». Посилаючись лише на одне джерело «Reuters» може опублікувати фейкову та неправдиву інформацію.

У матеріалі «Росія каже, що українські війська перетнули річку Дніпро, але їм загрожує «пекельний вогонь» і смерть» журналісти намагалися дати можливість висловитися й Україні, і Росії, втім це складно назвати балансом думок. Новина побудована навколо заяви губернатора окупованої частини Херсонської області Володимира Сальда, який стверджує, що ЗСУ змогли перетнути річку, втім для українських бійців Збройні сили РФ влаштують «пекельний дощ». Такі емоційні цитати також є маніпуляцією та спробою агентства зібрати якомога більше переглядів новини. Позиція України у публікації дійсно є, втім журналісти тут послуговуються лише офіційними заявами Офісу Президента про те, що українські військові укріплюються на узбережжі Дніпра. Коментар щодо самої новини автори публікації в українського командування чи політиків не брали. Натомість у матеріалі є емоційна цитата Володимира Сальда: «Ворог заблокований у (населеному пункті) Кринках, для нього влаштують вогняне пекло: бомби, ракети, вогнеметні системи, артилерійські снаряди, безпілотники».

 Джерело: «Reuters»

«Reuters» надало слово агресору й у новині із заголовком «Путін заявив, що битва за Бахмут завершена, дякуючи ПВК «Вагнер» та армії». У цій публікації  журналісти подали цитату Володимира Путіна. Він привітав найманців ПВК «Вагнер» та російську армію зі «звільненням» українського міста Бахмут. У «Reuters» зазначили, що президент Росії збирається нагородити російських військових та найманців державними нагородами, втім у новині місця для позиції України не знайшлося. Для збалансування публікації варто було б додати, що українське командування на той час заперечувало повне захоплення росіянами міста Бахмут та не визнавало незаконну окупацію своїх територій.

Ще один приклад порушення балансу думок можна знайти у статті «Росія хоче демілітаризувати буферні зони в Україні, стверджує союзник Путіна». Журналісти посилаються на слова заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва, який стверджує, що РФ «хоче створити демілітаризовані буферні зони всередині України навколо анексованих територій». Також у статті автори посилалися на заяви західних військових, втім їхні джерела є анонімними – так журналісти «Reuters» порушують стандарт достовірності. Все ж журналісти намагалися подати цю новину збалансовано. Автори, посилаючись на слова Дмитра Медведєва, пишуть, що Росія змушена буде просуватися далі, якщо демілітаризовані зони створити не вдасться: «Доведеться просуватися далі в Україну, забравши столицю Київ або навіть західноукраїнське місто Львів». Лише одним речення журналісти подали позицію України про те, що вона ніколи не погодиться на окупацію своєї землі росіянами.

Джерело: «Reuters»

Висновки у цій історії із «Reuters» будуть доволі очевидними – часто видання підіграє російській пропаганді та стає інструментом у їхніх руках. Можна лише здогадуватися, свідомо чи ненавмисно видання це робить. Однак у будь-якому разі, зважаючи на авторитет агентства серед міжнародної аудиторії, такі тексти негативно впливають на імідж України у світі.

Катерина Марушенко, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.