Медіаосвіта – це частина освітнього процесу, яка передбачає підготувати особистість до безпечного та ефективного споживання продукту, що виробляє велика система сучасного масмедіа, а також пояснити як ця система працює. Бути медіаграмотним корисно не лише журналістам, а й тим, хто активно живе в соціальному просторі. Інноваційні підходи у вивченні медіаграмотності є дуже різні та цікаві. Розгляньмо декілька якісних прикладів. 

Медіаграмотність як термін звучить знайомо та буденно, адже чи не звідусіль транслюють важливість правильного користування інтернет-ресурсами. Власне, чи не кожен переконаний, що всі безпекові питання вже беззаперечно знайомі, тому взаємодія із не сертифікованими ресурсами подекуди видається звичною і таки безпечною. Добре, якщо ви знаєте, що залишати дані своєї банківської картки на невідомих вебсторінках — погана ідея. Однак тільки цих знань недостатньо для безпечного користування інтернетом. Без детального вивчення медіаграмотності ви можете не підозрювати про існування зовсім іншого рівня шахрайств.

Завдання медіаграмотності полягає у заохоченні людей замислюватися над тим, що вони дивляться, яку інформацію споживають. Зокрема, у час війни споживачі мають критично ставитися до всього контенту, що бачать у ЗМІ, та не вірити всьому, що там опубліковано. Найкращим засобом є перевірка побаченої інформації у кількох джерелах, щоб завадити поширенню фейків.

31 жовтня та 1 листопада у Львові тривали дискусії у межах Безпекового форуму. Цьогорічна тема події: «Росія у Європі: старі помилки та нові виклики». На форумі говорили також і про медіа як про критичну інфраструктуру. «Медіакритика» послухала публічне інтерв’ю професора журналістики Філіпа Сеїба та занотували найцікавіші думки.

Не вір заголовкам і перевіряй першоджерела «МОН скасувало батьківські комітети», «Пологи в Україні стануть платними» – ці та інші неправдиві новини раніше можна було побачити в українських ЗМІ. Іноді фейки створюють ненавмисно, просто не розібравшись у ситуації. Але довірливі читачі, які не звикли перевіряти інформацію і вірять ЗМІ на слово, часто поширюють такі «новини». Щоб […]

Майже усі українські журналісти знають про сайти «Телекритика» і «Детектор медіа» та періодично навідуються на них, щоб дізнатися про новинки зі своєї сфери та трохи підучитися. Що пропонують акулам перам і «звичайним смертним» ці ресурси і хто з них має перевагу – спробуємо розібратися.

2016 рік показав нам, що нестримне поширення та розвиток нових цифрових технологій тільки починається. Складається враження, що технології не зупиняться ніколи. Продажі планшетів перевищили збут персональних комп’ютерів. Реклама в Інтернеті у США стала прибутковішою за всю наявну в газетах, журналах і на щитах разом. Кількість активних користувачів Facebook у 2016 році перевищила населення Китаю. Якби […]

Нове покоління, що живе в інформаційному суспільстві, занурене у віртуальні світи повідомлень ЗМІ. Чи означає це, що воно є краще поінформованим і спроможним відокремити реальне від уявного в ЗМІ? Сучасні вчені вважають, що на глобальному рівні існує серйозна небезпека нової форми соціального виключення для тих, хто не може спілкуватися за допомогою медіа і / або […]

Сучасні медіа відкривають дедалі ширші можливості у сфері освіти і кар’єрного росту, змінюючи якість повсякденного життя людини, а деколи – підміняючи різними формами медіактивізму і саме життя. Мало хто здивується, що восьми-дев’ятилітня дитина має декілька аккаунтів в соціальних мережах, легко вправляється з кнопками iPod і щодня стає покорювачем кіберпростору. Школа і виш вже не можуть […]

Питання про статус наукового знання, яке породжують дослідження соціальних комунікацій, не виокремлено як проблему в академічному середовищі України. У межах  академічного дискурсу продовжують множитися й затверджуватися «філологоцентричні» (філологоцентризм – переобтяженість навчальної програми філологічними дисциплінами [1, з. 27/40] підходи до аналізу текстів медіа і процесів, що відбуваються у медіасередовищі. Це не дозволяє науковому співтовариству вийти на […]