У світі цифрового маркетингу терміни "нативна реклама" та "джинса" зустрічаються часто. Обидві концепції використовують компанії для підвищення уваги до своїх продуктів або послуг. Однак начебто схожі за сутті концепції мають значущі відмінності, які можуть вплинути на ефективність маркетингових кампаній. Пропонуємо розглянути, що таке нативна реклама і  джинса, і як їх використовують на практиці.

Журналісти стало намагаються буди віддзеркаленням панівних настроїв у суспільстві і писати про те, про що, очевидно, думають і говорять люди. І тут важко напевне стверджувати, що є первинним, а що вторинним: чи це медіа задають порядок денний для суспільства, обговорень на кухнях та дискусій в громадському транспорті, чи все самі редакції розуміють, що у країні з відповідними суспільними настроями було б дивно не концентруватися на обговорюваних явищах.

Кількість джинси, офіціозу та неналежно маркованої реклами значно знизилася за часів повномасштабної війни Росії проти України. Якщо у перший місяць вторгнення таких текстів майже не спостерігалося, то у травні-червні їхня кількість коливається в районі 2%, за винятком офіціозу в газетах (5,5%). Пропаганди, прихованих проросійських меседжів майже не було зафіксовано.

Джинса і замовні матеріали зникли фактично з інформаційного простору під впливом умов війни, а їм на зміну прийшли емоції – сум через втрати і радість передчуття перемоги. Реклама у часи війни майже цілковито зникла зі шпальт. Разючі відмінності преси в умовах війни на тлі звичних умов висувають нові вимоги до аудиторії при споживанні контенту – з розумінням його специфіки, спрямованості та особливостей впливу на реципієнтів. 

Львівські експерти моніторили з 13 до 19 вересня 2021 року чотири друковані видання – газети «Високий Замок», «Експрес», «Львівська пошта» (усі – Львів), «Новини Прибужжя» (Червоноград) (загалом 255 публікації), а також чотири он-лайнові видання – сайти «Вголос», «Гал-інфо», «Захід.нет», «Львівський портал» (сукупно 400 матеріалів).

Назагал, помітно, що друковані видання намагаються не програти онлайн виданням – як не в перегонах за швидкістю подачі інформації (що зрозуміло), то бодай в авторському викладі фактів та явищ дійсності. Онлайн видання здебільшого грішать оперативним поширенням повідомлень прес-служб і часом при цьому вказують свого журналіста як автора матеріалу. Водночас певні видання демонструють явну залежність від замовної інформації, або публікацій, що друкуються за угодою сторін. Офіціоз, таким чином, може бути відчутним і в друці, але вже не з причин оперативності, а з економічних міркувань.

У період президентських виборів ЗМІ – особлива мішень для політичної реклами. Шалені обсяги джинсованих публікацій змушують медіаекспертів бити на сполох. Як розпізнати джинсу і чому її так ретельно ховають журналісти?

З початку появи письменності та її подальшого розвитку – книгодрукування, стали виникати такі явища як утиски носіїв слова, які згодом отримали назву «цензура». Саме походження слова «цензура» має латинське коріння (від лат. сеnsura – це суворе судження), що на практиці означає контроль держави, організацій чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. Як […]

Саме так звучатиме перефраз афоризму Станіслава Єжи Лєца «Вікно у світ можна закрити газетою», якщо його припасувати до сучасних реалій. І це вікно українцям закривають. Втім, дехто зазирає крізь шпарину інтернету. Найпопулярніше для українського громадянина «вікно у світ» – телеекран – не надто розбещує його правдивою інформацією. Наприклад, в час президентства Леоніда Кучми глядач бачив […]

«Якщо раніше ми мали цензуру  батога, то з 2005 року нас почали підгодовувати  цензурою пряника». В.Сюмар Наразі  “джинсою” (джинса – наголос на останній склад) журналісти називають проплачений матеріал або зумисно приховану рекламу. Це сленгове слово, яке має застосування серед працівників пера насамперед в Росії і Україні. Походження самого терміну достеменно невідоме; стаття з російської Вікіпедії […]