Питання авторського права на твори, створені штучним інтелектом, є одним із найактуальніших у сфері інтелектуальної власності. Нинішня система авторського права не готова до таких викликів, що призводить до правової невизначеності. Сьогодні у різних країнах світу не існує єдиного підходу до вирішення цього питання. Практика реєстрації авторських прав на твори, створені за допомогою ШІ, різниться залежно від національного законодавства та судової практики.

Світ змінюється на наших очах, і однією з сил, що його змінює є штучний інтелект. ШІ проникає у всі сфери нашого життя, і медіа не є винятком. Від написання новин до персоналізації контенту – штучний інтелект стає невід'ємною частиною нашого інформаційного поля. Ще кілька десятиліть тому люди й уявити не могли, що новини зможуть писати машини. Однак сьогодні штучний інтелект активно використовують в медіа-індустрії, змінюючи звичні для нас формати споживання інформації: від соціальних мереж до новинних порталів. Сьогодні ШІ-алгоритми здатні створювати відеоролики, писати новини та аналізувати громадську думку.  

Нещодавно Міністерство закордонних справ України представило першу у світі дипломатії цифрову речницю – Вікторію ШІ. Новина набула розголосу як в позитивному ключі, так і спровокувало хвилю хейту, причому з абсолютно різних причин. Але в будь-якому випадку такий інноваційний крок в Україні змушує замислитись про перспективи й виклики, які відкриваються перед нами з впровадженням штучного інтелекту в різні сфери суспільного життя.

Ще 10-15 років тому, щоб отримати свіжу інформацію, потрібно було купувати друковані видання або вмикати ТБ чи радіоприймач у певний час. Сьогодні ж ситуація кардинально змінилася. Завдяки розповсюдженню інтернету та розвитку мобільних технологій люди отримали можливість читати новини онлайн з будь-якого пристрою в зручний для себе час, постійно перебувати в курсі подій, переглядати стрічки новин та медіа й стежити за оновленнями сторінок медіа, політиків, журналістів та звичайних людей, чия думка їм цікава.

Ми вже писали про те, як журналісти й урядові структури використовують відкриті дані під час воєнного стану. А тепер пропонуємо добірку проєктів, створених на основі відкритих даних командою TEXTY.org.ua. TEXTY.org.ua — це справжній апологет дата-журналістики в Україні. А оскільки Україна — країна, що в стані війни, то дата-журналісти, як і інші журналісти, роблять акцент насамперед на воєнній тематиці.

З переходом у цифрову еру віртуальна реальність (VR) стала ключовим елементом в розвитку не лише розважальних ігор, але й сфери журналістики.  VR і журналістика – це не просто поєднання технологій, але і створення нового реалістичного світу інформації. Використовуючи цей потужний інструмент, журналістика входить у нову еру інформаційної взаємодії, де глядачі стають учасниками та свідками подій, а не лише спостерігачами. У цьому матеріалі ми розглянемо, чому метавсесвіт важливий для журналістики та як його можливості використовує медіаіндустрія.

Добре написаний текст завжди був головною складовою будь-якого журналістського матеріалу. Здатність автора цікаво й водночас об’єктивно подати факт, думку чи аналіз ситуації забезпечували успіх публікації. Однак, з розвитком інтернету, а в особливості онлайн-блогів, наявність лише одного тексту недостатня — потрібно також подбати про мультимедіа, що будуть підсилювати написане. Редакції інтернет-ЗМІ пропонують авдиторії різноманітні варіанти взаємодії з контентом, і в такому калейдоскопі важко конкурувати, якщо ваш матеріал містить тільки одне, не зовсім якісне зображення з Google Images.  

Список обов’язкових й бажаних вмінь сучасного журналіста невпинно росте. «Вміння працювати з великими даними», «Навик користуватися спеціальними сервісами, зокрема, на основі ШІ», «Розуміння, як побудувати трансмедійну й мультимедійну історію» — такі запити вже подекуди можна здибати у вакансіях. А якщо шукати роботу в інтернет-журналістиці, часто серед вимог натрапиш на SEO.

Віртуальна реальність (VR) перейшла з ігрового світу в журналістику як експеримент з новими методами “упакування” інформації. Зараз вже звично, що аудиторія може обирати який формат новини хоче побачити: текст, фото, відео або аудіо — та насправді всі вони ставлять обмежувальні рамки того, що людина дізнається. Як репортер опише і протрактує подію, під яким ракурсом і що сфотографує — разом це дає фрагментовану картинку й робить людей лише відстороненими споживачами. Для деяких історій навіть можливостей мультимедійного міксу бракує, щоб досягнути бажаного рівня занурення аудиторії. Через це в журналістиці з’явилася потреба експериментувати з новими форматами подачі інформації й адаптувати технології з інших сфер.

Штучний інтелект заполонив ледь не все, що нас оточує: Coca-Cola і HELL ENERGY випускають напої, згенеровані ШІ, в Україні чат-боти завдяки штучному інтелекту розпізнають обличчя колаборантів, а в Німеччині планують запустити радіостанцію, якою повністю керуватиме ШІ. Але чи не найбільше дискусій і навіть скандалів породжує використання штучного інтелекту на книжковому ринку.