Найактивніше російська гендерна дезінформація просуває сексистські фейки про те, що жінки у ЗСУ лише виконують роль «повій для розваг командирів», які нічого важливого не роблять, при цьому «відбиваючи» чужих чоловіків. Вірогідно, що такі наративи російська пропаганда використовує не тільки для того, щоб знецінити та демонізувати українок у війську, а й налаштувати проти них цивільних дружин чоловіків-військовослужбовців. Тобто, знову кінцева мета — розкол українського суспільства та деморалізація.

Вони завжди знають «правду» та роздають «дієві поради». Постійно приписують собі по кільканадцять несправжніх освіт, «неймовірний досвід» та нескінченні самопроголошені звання. Мова йде про так званих «фахівців», які часом з’являються в медіапросторі з гучними та впевненими думками на дуже різні теми, галасуючи про свою безсумнівну «експертність». Але як відрізняти справжніх спеціалістів від псевдоекспертів, якщо останнім часто вдається переконати сотні тисяч людей у власних фейкових регаліях?

Скандали сексуального характеру давно стали частиною медіа-ландшафту. Та якщо раніше їх сприймали як сенсаційні подробиці для жовтих заголовків, то сьогодні дедалі більше журналістів намагаються говорити на цю тему серйозно, зокрема в контексті сексуального насильства, етики та права. У цьому розрізі новини можемо поділити на дві окремі теми: публічні (або гучні) скандали та локальні (в регіонах або закладах освіти). Також розглянемо, які медіа досі експлуатують тему в стилі клікбейту.

Дискримінація жінок у медійних матеріалах часто є способом легкої монетизації через привернення уваги, сенсаційність та підсилення стереотипних суспільних ролей. Такий підхід порушує етичні норми журналістики та дестабілізує механізми захисту жінок, підтримуючи токсичні наративи про перевагу однієї частини людства над іншою.

Війна — це не лише про мапи і зведення втрат. Це ще й про обличчя — понівечені, бездиханні, іноді впізнавані. Якщо раніше такі кадри рідко потрапляли в публічний простір, то після повномасштабного вторгнення вони стали частиною стрічки новин: без цензури, без попереджень, часто без згоди родичів. Зі зображень смерті зробили контент.

У світі соціальних мереж може трапитися будь-що. Уявіть, що ви прочитали відгук про певний товар, готель, компанію або ж чийсь коментар на підтримку політика. І наче нічого дивного в цьому нема, крім одного... Коментатор на фото – ви! У вашого «двійника» інше ім’я, інше місто проживання, інший сімейний статус та інша професія. Але... ваше обличчя. Знайомтеся, це — бот.

Медіаіндустрія довгий час залишалася сферою, де гендерна нерівність була помітною особливо яскраво. Однак у XXI столітті ситуація почала змінюватися. 2025 рік міг би стати вирішальним у боротьбі за рівноправ’я. Попри заявлені принципи рівності, зарплатний розрив між чоловіками та жінками у медіа все ще є значним. Наприклад, дослідження у США та Європі свідчать, що жінки в журналістиці та кіновиробництві заробляють у середньому на 20% менше за своїх колег-чоловіків на аналогічних позиціях.

У березні 2025 року світова медіаспільнота вибухнула обуренням через публікацію еротичного роману Daddy’s Little Toy авторки з Австралії Лорен Тесолін-Мастроси, відомої під псевдонімом Тори Вудс. Ця історія — приклад того, як художня вигадка, що перетинає моральні та етичні межі, може призвести не лише до медійного скандалу, а й до реальних юридичних наслідків для авторки.

У ХХІ столітті цифрові технології зробили доступ до інформації миттєвим і всеохопним. Соціальні мережі, онлайн-медіа, блоги, месенджери та відеохостинги дозволяють будь-якому користувачеві публікувати контент без попередньої перевірки або редакційного контролю. В результаті інформаційний потік став некерованим, а межа між достовірними новинами та фейками –  розмитою.

Сучасні технології, зокрема штучний інтелект, відкривають перед людством безмежні можливості. Однак, як будь-який інструмент, їх можуть використовувати як на благо, так і на шкоду. Одним із прикладів зловживання технологіями є маніпуляція громадською думкою за допомогою фейкових фотографій, створених за допомогою штучного інтелекту. Особливо гостро ця проблема постала під час російсько-української війни, де фейкові фотографії військових активно використовуються для дезінформації та маніпуляцій.