Говорити про шкідливість будь-якого культурного продукту актуально тоді, коли відчувається необхідність критично переосмислювати вплив цього продукту на суспільство. Особливо ця потреба зростає в контексті зміни суспільних норм та цінностей. У час, коли триває повномасштабна війна з ворогом, який уособлює все те, з чим українці не бажають мати нічого спільного, “Дизель Шоу” залишається одним із лідерів у своєму жанрі в українському медіапросторі. І тут є чимало моментів, які викликають занепокоєння.

Під час повномасштабного вторгнення росіяни всіляко намагаються підкріпити свої дії нібито історичними «доказами», щоби втримати войовничий настрій свого населення. Ба більше, опираючись на вигаданий історичний контекст, ворог намагається приховувати справжню мету війни, так званої «СВО». Одним із таких псевдоісторичних пропагандистських прийомів стало твердження про те, що В. Ленін створив Україну.

Журналістика має слугувати інструментом інформування та поширення правди у суспільстві, а не важелем для закріплення дискримінаційних стереотипів. Однак українські медіа, зокрема ТСН, нерідко публікують матеріали, які знецінюють жінок, акцентуючи на зовнішності чи "відповідності" чоловічим очікуванням. Чи можна назвати етичними матеріали з сексистськими заголовками та статті, в яких називають жінок "дешевими" лише через їхні особисті преференції? Спробуємо розібратися, чому такий контент не тільки порушує журналістські стандарти, а й створює небезпечні передумови для сприйняття жінок у реальному житті.

ТікТок, Інстаграм, Телеграм, Ютуб та інші мережі стали для росії вікном в інформаційний простір України. І якщо колись створення фейкової новини потребувало певного часу, то тепер за лічені хвилини один відеоролик у соцмережі може змінити громадянську позицію та емоційну налаштованість людини.

Слова давньокитайського стратега Сунь Цзи про те, що «вся війна заснована на обмані», набувають особливої актуальності в контексті інформаційної війни. Наш ворог майстерно маніпулює інформацією, прагне змусити всіх повірити в альтернативну реальність, де чорне стає білим, а біле – чорним.

Представленість жінок у медіа та теми, в яких вони фігурують, завжди віддзеркалювали актуальні події в країні. Особливо з початком російсько-української війни, зростання кількості військовослужбовиць у війську вплинуло на їхнє відображення у матеріалах. Однак, попри це, також спостерігається зменшення присутності жінок та їхніх поглядів у медіасередовищі, зокрема щодо теми війни. Лише 17 відсотків експертних коментарів у медіа нині надають жінки – вказує соціологія. Натомість на перший план вийшли військові, які є здебільшого чоловіками. Тому залишається актуальним питання, чи взагалі чути голоси військовослужбовиць в інформаційному просторі? А якщо і чути, то що саме?

Кожен знає поняття «жовта преса». Це медіа розраховані на невимогливих користувачів або ж для тих, хто узагалі не дбає про власну інформаційну гігієну. Такі проєкти не розраховані на людей, які полюбляють якісну журналістику. На просторах українського інтернету можна знайти безліч невеличких сайтів, де публікують конспірологічні теорії і відверту брехню. Але жоден з них не зрівняється за рівнем клікбейту в новинах та статтях з «Корупцією.Інфо».

У світі цифрового маркетингу терміни "нативна реклама" та "джинса" зустрічаються часто. Обидві концепції використовують компанії для підвищення уваги до своїх продуктів або послуг. Однак начебто схожі за сутті концепції мають значущі відмінності, які можуть вплинути на ефективність маркетингових кампаній. Пропонуємо розглянути, що таке нативна реклама і  джинса, і як їх використовують на практиці.

Триває третій рік з часу повномасштабного вторгнення росії в Україну. Безумовно велика кількість свідомих країн підтримують Україну та впевнені в її перемозі. Хтось робить це щиро, хтось не зовсім. Поговорімо про це «не зовсім». Ми вирішили переглянули закордону пресу про Україну, сподіваючись не знайти там нічого огидного. Проте огидне таки є – наративи російської пропаганди. […]

Популярність та прибутковість Twitter зіштовхнулася з проблемами, коли власником соцмережі став мільярдер та винахідник Ілон Маск. У багатьох користувачів та організацій з’явилися сумніви щодо того, чи рухається Twitter у правильному напрямку.