Скандали сексуального характеру давно стали частиною медіа-ландшафту. Та якщо раніше їх сприймали як сенсаційні подробиці для жовтих заголовків, то сьогодні дедалі більше журналістів намагаються говорити на цю тему серйозно, зокрема в контексті сексуального насильства, етики та права. У цьому розрізі новини можемо поділити на дві окремі теми: публічні (або гучні) скандали та локальні (в регіонах або закладах освіти). Також розглянемо, які медіа досі експлуатують тему в стилі клікбейту.

Знаменитості та публічні фігури: від іронії до відповідальності

Скандали, пов’язані із сексуальними домаганнями та насильством, у яких зав’язані зірки шоу-бізнесу, політики чи продюсери, стали окремим жанром новин. У 2008 році таку інформацію сприймали радше як розвагу, без спроби зрозуміти контекст або наслідки. Наприклад, огляд політики ТСН у 2008 році демонструє, як “скандали, сенсації, секс” були інтегровані у стандартний медійний сюжет — незалежно від серйозності теми.

скрін: Детектор Медіа

Проте з часом висвітлення таких матеріалів почало змінюватися. Імовірно після кампанії #MeToo і справи продюсера Гарві Вайнштайна, якого десятки жінок звинуватили у сексуальних домаганнях протягом десятиліть. Вайнштейн був одним із найвпливовіших продюсерів Голлівуду, і його справа стала поворотною в культурі розголосу. Українські медіа, зокрема Кореспондент, подали матеріал без жартів і з фокусом на проблеми та зловживання.

Схожий підхід бачимо у матеріалі Бабель про суд над Дональдом Трампом у 2023 році — на той момент експрезидентом США, якого журналістка Джин Керролл звинуватила у зґвалтуванні, що сталося ще у 90-х. Текст подає її розповідь без фільтрів, з цитатами прямо з залу суду: «Його пальці ввійшли в мою піхву. Це було болісно».

У 2024 році гучний скандал стався довкола репера P. Diddy, якого звинуватили в сексуальному насильстві, примусі та навіть торгівлі людьми. Українські медіа не пройшли повз  — 24 канал навіть зібрав публічні реакції інших зірок на ці події, що свідчить про зміну норми: зірки підтримують жертв, а не колег

Також важливо згадати Шерон Стоун, яка вперше відкрито назвала ім’я продюсера, котрий змусив її грати сексуальну сцену в кіно без її згоди, щоб створити «екранну хімію». Вона говорила про це в інтерв’ю, і медіа — зокрема видання Obozrevatel, яке часто публікує клікбейтні новини — подали історію з акцентом на зловживання владою у сфері кіно.

Регіональні та освітні скандали: від сорому до структурної критики

Регіональні скандали сексуального характеру доволі часто зводять до клікбейту. У блозі видання «4 Влада» Антоніна Торбіч пише про досвід спостереження, як українські журналісти довели новину про школярку з Рівненщини, а точніше її випадкову публікацію відвертого відео (яке було одразу ж видалено) до загальнонаціонального масштабу. У 2017 році журналісти багатьох видань опублікували матеріали про цю подію, де вказували вік, місце навчання та навіть матеріальне становище її родини. Це показувало байдужість редакцій до інтересів дитини і потребу системної зміни в професійних стандартах. Цих публікацій уже немає у вільному доступі, зокрема у через засудження етичної комісії.

У замітці медіа Obozrevatel про шотландську вчительку, яка мала статевий зв’язок із учнем після випускного обирають клікбейтний заголовок «Йому її шкода». Загалом така новина сьогодні підтверджує існування і певну залишковість старих методів новин, які були пріоритетними ще у 2008 році, як показують уже згадані орієнтири ТСН.

скрін: Obobzrevatel

Схожі випадки в регіональних новинах або освітніх закладах довго лишалися в тіні — їх або замовчували, або зводили до пліток. Це видно, наприклад, у замітці 33 Каналу про випадок у школі, де вчительку підозрюють у сексуальному зв’язку з учнем. У тексті немає фахових пояснень, правових рамок чи реакцій освітньої спільноти — є лише скандальна фабула як і в попередній новині.

скрін: 33 канал

Сьогодні медіа все частіше змінюють підхід. Один із наймасштабніших випадків — скандал із сексуальними домаганнями у вищих навчальних закладах України, який почався звинуваченнями викладача КНУТКіТ ім Карпенка-Карого, Андрія Білоруса. Видання Фокус дало структурований матеріал: з хронологією, коментарями і поясненням і чому жертви роками мовчали.

У лютому 2025 року Hromadske опублікувало матеріал про звинувачення у сексуальних домаганнях, висунуті колишньою студенткою факультету журналістики ЛНУ та журналісткою NGL.media Катериною Родак проти професора Йосипа Лося — викладача цього факультету. Публікація є прикладом характерного для сучасних медіа підходу: подаються реакції сторін — студенток, адміністрації, колег — без виражених журналістських оцінок, із акцентом на свідченнях тих, хто висуває звинувачення. Такий підхід виправданий у випадках, що потребують уваги й реагування. Водночас постає риторичне питання: чи завжди журналісти зберігають баланс думок і утримуються від передчасних висновків у ситуаціях, які ще не були повністю розслідувані на момент публікації. Хоча, звісно, будь-які журналістські матеріали подаються читачам так, аби вони самі вирішили, у що вірити.

Інше: маргінальні, побутові та клікбейтні скандали

Поза темами суспільної важливості та структурних зрушень, українські медіа й далі активно продукують контент про секс-скандали в дусі таблоїдів, часто без повного контексту, з елементами сенсаційності.

Типовим прикладом стало висвітлення історії з парою в Одесі, яка займалася сексом просто на терасі одного із закладів. Матеріали не заглиблюються в обговорення приватності, моралі чи законності, але наголошують на тому, що “їм вручили повістки” — очевидна спроба викликати емоційну реакцію.

Інколи медіа взагалі розмивають межі між інтимом і епатажем — як у матеріалі про Соню Морозюк, де секс, куліч і сквірт подаються під одним заголовком, очевидно з метою привернути увагу через клікбейт.

скрін: Obozrevatel

Українські медіа поступово змінюють підхід до висвітлення секс-скандалів — від клікбейту до серйозної розмови про насильство, владу і відповідальність. Особливо це помітно у матеріалах про публічних осіб після #MeToo: журналісти більше не зводять такі історії до сенсацій, а зосереджуються на структурних проблемах. Водночас у регіональних і побутових новинах досі трапляються прояви старих практик — спрощення, емоційна маніпуляція, брак етики. Проте загальна тенденція свідчить про поступовий перехід до уважнішого й відповідальнішого мовлення про сексуальне насильство.

Ілля Латишев, магістрант факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Comments are closed.