Від tradwife до szon patrol — вірусні тренди в TikTok та Instagram дедалі частіше стають темою медійного обговорення через відтворення старих гендерних упереджень у новій формі. Паралельно виникають контртренди, які намагаються протистояти таким наративам. Чому соцмережі перетворили гендерні дискусії на медіафеномен і хто на цьому заробляє?

Війна змінила українську армію, але не всі суспільні уявлення про жінок у ній. Незважаючи на тисячі військовослужбовиць на передовій, медіа й далі нерідко описують захисниць через зовнішність, “жіночність” чи материнство. Але такі стереотипи впливають не лише на публічний образ жінок у війську, а й на їхню безпеку та здоров’я – аж поки не стають частиною самої системи.

Найактивніше російська гендерна дезінформація просуває сексистські фейки про те, що жінки у ЗСУ лише виконують роль «повій для розваг командирів», які нічого важливого не роблять, при цьому «відбиваючи» чужих чоловіків. Вірогідно, що такі наративи російська пропаганда використовує не тільки для того, щоб знецінити та демонізувати українок у війську, а й налаштувати проти них цивільних дружин чоловіків-військовослужбовців. Тобто, знову кінцева мета — розкол українського суспільства та деморалізація.

Скандали сексуального характеру давно стали частиною медіа-ландшафту. Та якщо раніше їх сприймали як сенсаційні подробиці для жовтих заголовків, то сьогодні дедалі більше журналістів намагаються говорити на цю тему серйозно, зокрема в контексті сексуального насильства, етики та права. У цьому розрізі новини можемо поділити на дві окремі теми: публічні (або гучні) скандали та локальні (в регіонах або закладах освіти). Також розглянемо, які медіа досі експлуатують тему в стилі клікбейту.

Дискримінація жінок у медійних матеріалах часто є способом легкої монетизації через привернення уваги, сенсаційність та підсилення стереотипних суспільних ролей. Такий підхід порушує етичні норми журналістики та дестабілізує механізми захисту жінок, підтримуючи токсичні наративи про перевагу однієї частини людства над іншою.

Медіаіндустрія довгий час залишалася сферою, де гендерна нерівність була помітною особливо яскраво. Однак у XXI столітті ситуація почала змінюватися. 2025 рік міг би стати вирішальним у боротьбі за рівноправ’я. Попри заявлені принципи рівності, зарплатний розрив між чоловіками та жінками у медіа все ще є значним. Наприклад, дослідження у США та Європі свідчать, що жінки в журналістиці та кіновиробництві заробляють у середньому на 20% менше за своїх колег-чоловіків на аналогічних позиціях.

Говорити про шкідливість будь-якого культурного продукту актуально тоді, коли відчувається необхідність критично переосмислювати вплив цього продукту на суспільство. Особливо ця потреба зростає в контексті зміни суспільних норм та цінностей. У час, коли триває повномасштабна війна з ворогом, який уособлює все те, з чим українці не бажають мати нічого спільного, “Дизель Шоу” залишається одним із лідерів у своєму жанрі в українському медіапросторі. І тут є чимало моментів, які викликають занепокоєння.

Журналістика має слугувати інструментом інформування та поширення правди у суспільстві, а не важелем для закріплення дискримінаційних стереотипів. Однак українські медіа, зокрема ТСН, нерідко публікують матеріали, які знецінюють жінок, акцентуючи на зовнішності чи "відповідності" чоловічим очікуванням. Чи можна назвати етичними матеріали з сексистськими заголовками та статті, в яких називають жінок "дешевими" лише через їхні особисті преференції? Спробуємо розібратися, чому такий контент не тільки порушує журналістські стандарти, а й створює небезпечні передумови для сприйняття жінок у реальному житті.

Представленість жінок у медіа та теми, в яких вони фігурують, завжди віддзеркалювали актуальні події в країні. Особливо з початком російсько-української війни, зростання кількості військовослужбовиць у війську вплинуло на їхнє відображення у матеріалах. Однак, попри це, також спостерігається зменшення присутності жінок та їхніх поглядів у медіасередовищі, зокрема щодо теми війни. Лише 17 відсотків експертних коментарів у медіа нині надають жінки – вказує соціологія. Натомість на перший план вийшли військові, які є здебільшого чоловіками. Тому залишається актуальним питання, чи взагалі чути голоси військовослужбовиць в інформаційному просторі? А якщо і чути, то що саме?

Реклама, яка пронизує наше щоденне життя, не лише віддзеркалює, але й активно формує соціальні відносини та створює інформаційне оточення, що визначає нашу соціальну поведінку. Дискримінаційні повідомлення в рекламі стають закликами до неповаги, а також твердженнями про переваги або меншовартість певних груп людей. Зараз в Україні заборонені рекламні матеріали, які демонструють будь-яку форму переваги однієї статі над іншою, утверджують стереотипні ролі для жінок і чоловіків, або зображують насильство на підґрунті статі, а також зводять людину до ролі сексуального об’єкта.