Суперечлива комедія: як “Дизель Шоу” просуває гендерні стереотипи»
Юлія Радченко
Опубліковано: 15-12-2024
Розділи: Еротизація та сексизм, За що критикують медіа?.
0
В епоху широкого доступу до різноманітних форм розваг і медійного контенту, кожен з нас щодня робить вибір. Цей вибір не лише про те, яке відео глянути, поки їдеш в трамваї чи про те, що подивитись ввечері після роботи. Він відображає наші цінності та наше бачення суспільства, в якому хочеться жити.
“Дизель Шоу”, створене телевізійною компанією ICTV у 2015 році за участі випускників КВК Єгора Крутоголова, Олега Іваниці та Євгена Сморигіна, стало популярною частиною української культурної сцени. Це одне з найпопулярніших телевізійних розважальних шоу країни. Воно має чималу авдиторію (здебільшого люди віком 45-60 років), а також збирає велику кількість переглядів на різноманітних відеоплатформах в інтернеті.
Говорити про шкідливість будь-якого культурного продукту актуально тоді, коли відчувається необхідність критично переосмислювати вплив цього продукту на суспільство. Особливо ця потреба зростає в контексті зміни суспільних норм та цінностей. У час, коли триває повномасштабна війна з ворогом, який уособлює все те, з чим українці не бажають мати нічого спільного, “Дизель Шоу” залишається одним із лідерів у своєму жанрі в українському медіапросторі. І тут є чимало моментів, які викликають занепокоєння.
Сексизм та гендерні стереотипи
Перше і найважливіше, що спонукає уникати “Дизель Шоу” – це його схильність до сексизму та гендерних стереотипів. У XXI столітті, коли гендерна рівність і боротьба з дискримінацією мають стати кутовим каменем сучасних суспільств, підтримка контенту, який відверто ігнорує ці прагнення, виглядає як крок назад. Використання сексистських жартів або карикатурних образів жінок і чоловіків, що підсилюють застарілі стереотипи, не лише неприйнятне, але й небезпечне, оскільки воно сприяє збереженню “структур нерівності”.
Одним із критичних моментів є гумор цього телешоу. Важливо аналізувати, чи не відтворюють такі “жарти” знецінення або маргіналізацію певних груп. На жаль, проблема використання стереотипів йде далеко за рамки простих жартів. Такі підходи побудови сценок сприяють утвердженню застарілих уявлень про “чоловічі” та “жіночі” ролі, що мають довгострокові негативні наслідки для суспільства.
Аналогічно критика торкається того, яким чином відбувається відображення расових та етнічних груп у цьому шоу. Гумор, що ґрунтується на національних і расових упередженнях не лише ображає людей. Він також сприяє поширенню агресії та нетолерантності до цих груп серед привілейованої верстви суспільства.
Вплив на молодь
Діти та підлітки є вразливими до медійного контенту, який формує їхні уявлення про соціальні норми та поведінку. Гумористичні шоу, які насаджують шкідливі стереотипи, у подальшому можуть стати причиною відсутності емпатії, толерантності та розуміння. Адже молоде покоління, що перебуває в процесі формування своїх світоглядних орієнтирів, може сприймати зміст таких телевізійних шоу як прийнятну модель поведінки. Згодом це призводить до формування спотворених уявлень про соціальні взаємодії та відносини між людьми.
Проблематика (не) смішного гумору Шоу
Гумор може бути могутнім інструментом критики влади, світових проблем тощо, але коли він перетворюється на розважальний абсурд, то втрачає будь-яку можливість для інтелектуального зростання. Натомість з’являється лише спричинена ним самим шкода. «Дизель шоу» часто вдається до примітивного гумору. Але вибір між гумором, що змушує задуматись, і тим, що просто викликає сміх за рахунок інших, здається очевидним.
У світі, де ми постійно шукаємо способи зробити наше суспільство більш інклюзивним, рівноправним та розумним, важливо критично оцінювати контент, який ми обираємо для розваги. «Дизель шоу» може видаватися невинним джерелом розваги для одних, але для інших воно залишається символом усіх тих проблем, з якими ми ще маємо боротись. Проблема гумору тут полягає не лише у відсутності інтелектуальної глибини, але й у тому, що він часто покладається на образу або/та знущання як основні збудники сміху. Розглянемо кілька прикладів.
Приклади суперечливих сценок у “Дизель Шоу”
Випуск “Дизель Шоу”, який вийшов у новорічну ніч на каналі ICTV, викликав обурення не лише серед глядачів, а й збурив соцмережі. Увесь випуск був насичений пропагандою алкоголізму, сексистськими та ксенофобними жартами. Також артисти поширювали образи, метою яких було висміяти жителів окупованих територій, зокрема Криму.
Цитата з випуску: “Мы, жители Крыма, никогда никому ничего плохого не сделали. Мы только поддержали аннексию Крыма, участвовали в “референдуме”, голосовали за “Единую Россию” и поддержали СВО”.
Відображення кримчан як зрадників, які потребують гострого засудження, створює небезпечний образ, який посилює розділеність українського суспільства та посилює упередження, активному поширенню яких сприяє росія.
До того ж, коли на сцену вийшли виступати актори в ролі окупантів, їх зобразили як безглуздих алкоголіків, які самі не тямлять, що роблять. А згодом транслювали ворогів як представників гей-спільноти, намагаючись таким чином зробити це об’єктом насмішок.
Росіяни свідомі своїх дій, а таке відображення може викликати тригер у всіх потерпілих від їхньої жорстокості. Показувати ворогів через образ геїв, намагаючись таким чином їх висміяти та надати більш ганебного вигляду, шкодить і так недостатньо толерантному ставленню до ЛГБТК+ спільноти.
Дизель-шоу перетворює жорстокі реалії війни на абсурдність. Усе це ставить під сумнів етику та почуття відповідальність творців «Дизель шоу» за контент, який вони поширюють. Особливо, коли це відбувається в контексті загрози національної єдності в часи війни.
Важливо наголосити, що будь-яка критика таких шоу не завжди спрямована на обмеження творчості чи свободи слова. Радше, це заклик до відповідальності з боку творців контенту за вплив, який їхня робота має на різні, часто недостатньо медіаграмотні верстви суспільства. Тож, вочевидь, творцям “Дизель Шоу” варто навчитись реагувати на зміни в суспільстві та адаптувати під них свій продукт. Завдяки цьому українці зможуть споживати контент, який сприятиме суспільству, заснованому на рівності, повазі та інтелектуальному зростанні.
Юлія Радченко, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка