Журналістика сьогодення має надзвичайно важливу роль. З початку повномасштабного вторгнення вона щоденно інформує громадськість та формує матеріал, який потім стає джерелом колективної пам’яті. За допомогою репортажів, інтерв’ю, мультимедійних проектів та архівів журналісти не тільки документують факти бойових дій, втрат і переселень, а й своєю роботою впливають на те, як суспільство пам’ятатиме війну через роки. Вони стають своєрідним архівом сучасності та виконують роботу творців історії.

Протягом короткого часу існування мемів, вони змогли еволюціонувати зі смішних інтернет-картинок до важливої складової заохочення уваги потенційного користувача. Сучасні технології додатково стимулюють його розвиток, а разом з цим і збільшують їхню загальну кількість в мережі. Складова гумору стала першим чинником, яка почала впливати на користувачів. Звичайні картинки, які не мали суспільної ваги, почали активно поширюватися, але найвідоміший прорив у їхньому існуванні розпочався зовсім нещодавно.

Твердження «чорний піар — теж піар» давно вкорінилось у медіасередовищі й дотичне до багатьох його сфер: політики, маркетингу, бізнесу. Книжковий ринок також не є винятком з правил: негативна реклама часто стає тим чинником, який створює цікавість до певного продукту. Історія навколо роману «Місто колишніх» Аліни Глазової показує, як хвиля гейту в соціальних мережах може перетворитися на інструмент видимості й популяризації.

Технології. Війна. Нові медіа.

Сучасні дослідження дедалі частіше фіксують, що рекомендації інфлюенсерів впливають на поведінку аудиторії сильніше, ніж традиційна реклама, часто запускаючи зміни у харчуванні, самооцінці та психічному стані cуcпільства. Аудиторія сприймає їх не як журналістів або експертів, а радше як “знайомих”. Саме це створює сильне підґрунтя для сильної довіри. На тлі цього, в інтернеті виник тренд “deinfluencing”, який має на меті зменшити вплив інфлюенсерів, які часто рекламують товари без належної перевірки.

Вже не перший рік проєкт формує наше уявлення про “правильне” схуднення. У цьому матеріалі ми спробуємо дізнатися чи справді це так. Щонеділі о 19:00 на СТБ виходить проєкт «Зважені та щасливі», який демонструє процес фізичних та психологічних змін учасників, які прагнуть схуднути та змінити своє життя. За десять сезонів шоу зарекомендувало себе як одне з найпопулярніших у країні, адже це українська адаптація американського формату “The Biggest Loser”. Популярність шоу підтверджує й реакція глядачів, під дописом з анонсом нового сезону, користувачі писали, що радіють поверненню шоу.

З нашого погляду, є взаємозв’язок між  масовим наростанням інформації як розваги та нашестям шоуменів у політиці. Йдеться про цілу низку випадків успішного обрання до парламентів різних країн, а також на посади президентів чи прем’єр-міністрів,  — коміків, клоунів та професійних жартунів. Цебто йдеться не тільки про безпрецедентний успіх «квартальних» політиків в Україні 2019 р., а й про світовий тренд. Спробуємо простежити цей зв’язок.

Військова справа вже давно вийшла за межі звичайного поняття “війська” як інструменту, що захищає суверенітет, незалежність та територіальну цілісність країни. Тепер військо – носій наративів, уявлень та медіаобразів. Тут маркетинг і стратегічні комунікації не менш важливі, ніж тактика на полі бою. А військові підрозділи розвивають власні бренди, аби вибудувати довіру з громадянським суспільством та підвищити ефективність рекрутингових і фандрейзингових кампаній. Одним із найяскравіших прикладів цього феномену є 12-та бригада спецпризначення “Азов”. Її бренд – широко впізнаваний, а комунікаційні кампанії викликають дисонанс серед громадськості: від захоплення до обурення. Далі розглянемо, як бригада будує свій образ у медіапросторі та які інструменти для цього використовує.

Жіночі журнали асоціюються передовсім із модою, лайфхаками по господарству, вихованням дітей та порадами для зміцнення стосунків. Схожі видання, а переважно це були глянцеві журнали, нав'язували певні стандарти краси й поведінки, підтримували й підсилювали стереотипний образ жінки, не говорячи про інші можливості. І хоча з плином часу та суспільно-політичними змінами відбувалися і зміни в контенті, але суть жіночої преси залишалася практично однаковою впродовж усього часу. Проте сьогодні існують жіночі медіа, націлені на поширення феміністичних ідей та на захист прав жінок, які часто можуть знецінювати через негативні асоціації з іншими типами жіночих видань.

Нові медіа породжують тенденції, які поступово змінюють уявлення про рівність, репрезентацію та можливості. І саме ці тенденції сьогодні визначають, як формується сучасний дискурс про гендер у цифрову епоху.