Журналістська освіта в усьому світі переживає трансформацію: з академічної теорії вона поступово перетворюється на простір для критичного мислення, практики та діалогу із суспільством. А як з цим в Україні? Чи готові наші виші до таких змін — і як бачать їх самі викладачі?

Журналістика біжить марафон із оновлення, а заклади журналістської освіти — хитаються десь на старті. Система готує студентів «на вчора», хоча ринок вимагає «на завтра». Що має змінитися, аби освіта не відстала остаточно?

Я перечитала десятки текстів — від популярних на “Громадському” до фахових у наукових вісниках за останні роки. І дивним було не те, що проблеми там серйозні, а тому, що вони… ті самі. З року в рік. Публікації минулих років стали для мене не просто джерелом фактів, а своєрідним дзеркалом — через них можна побачити, наскільки (і чи взагалі) змінилася ситуація. І хоча тексти уже не нові, вони актуальні. А отже — зміни або надто повільні, або здебільшого декларативні. Перегляд статтей останнього десятиліття дав змогу побачити сталу картину: основні виклики для журналістських факультетів майже не змінюються.

Щороку українські факультети журналістики випускають сотні дипломованих фахівців — але скільки з них справді готові до реалій сучасних медіа? Ми проаналізували кількадесят публікацій, присвячених проблемам журналістської освіти в Україні, зокрема тексти, опубліковані впродовж останніх десяти років. Попри те, що частина з них була створена значно раніше, порушені в них питання залишаються актуальними й сьогодні. Це свідчить про системність і глибину проблем, які роками залишаються без належного вирішення — від застарілих підходів у викладанні до нестачі практико-орієнтованого навчання.

Швидкий розвиток штучного інтелекту та цифрових технологій змінив спосіб, у який люди формують свою онлайн-ідентичність. AI-аватари та цифрові двійники – це інноваційні інструменти, які дозволяють користувачам створювати віртуальні образи, що не лише відображають їх зовнішність, а й можуть моделювати поведінку, емоції та індивідуальний стиль спілкування. Соцмережі стають майданчиком для експериментів з новими формами самовираження, що […]

У світі соціальних мереж може трапитися будь-що. Уявіть, що ви прочитали відгук про певний товар, готель, компанію або ж чийсь коментар на підтримку політика. І наче нічого дивного в цьому нема, крім одного... Коментатор на фото – ви! У вашого «двійника» інше ім’я, інше місто проживання, інший сімейний статус та інша професія. Але... ваше обличчя. Знайомтеся, це — бот.

На початку 2025 року світовий медіапростір сколихнула поява роману «Священник» американської письменниці Сьєрри Сімоне. Цей твір, що поєднує еротику та релігійні мотиви, викликав бурхливі дискусії серед читачів, критиків та представників духовенства.

The Ukrainians – на перший погляд звичайне, непримітне медіа, сайт, схожий на 1001 інший, але вдумливий читач легко помітить родзинку. У цьому ресурсі зберігається найцінніше – людські історії.

Медіаіндустрія довгий час залишалася сферою, де гендерна нерівність була помітною особливо яскраво. Однак у XXI столітті ситуація почала змінюватися. 2025 рік міг би стати вирішальним у боротьбі за рівноправ’я. Попри заявлені принципи рівності, зарплатний розрив між чоловіками та жінками у медіа все ще є значним. Наприклад, дослідження у США та Європі свідчать, що жінки в журналістиці та кіновиробництві заробляють у середньому на 20% менше за своїх колег-чоловіків на аналогічних позиціях.

В останні десятиліття питання репрезентації у медіа стало однією з ключових тем у суспільних дискусіях. Важливість рівного представлення в медіа — в кіно, серіалах, подкастах і журналістиці — неможливо переоцінити. Таке представлення не тільки відображає соціальні зміни, але й активно формує культурні уявлення про роль цих груп у суспільстві. Однак, чи дійсно зростає кількість жіночих […]