На перший погляд ідея “Холостяка” звучить досить романтично, головний герой шоу знайомиться з десятками претенденток, ходить на побачення, відчуває почуття, вирішує кого залишити і з ким будувати майбутнє. Можна подумати що це ідеальне шоу на вечір про щире кохання, але чи так це насправді?

Нині майже будь-яку інформацію можна знайти онлайн, за одним кліком, та абсолютно безоплатно, тож хто заплатить за доступ до тексту на екрані? Якісні медіа, які створюють унікальний контент та хочуть бути незалежними, намагаються адаптовуватися до сучасних умов, використовуючи різні моделі оплати онлайн-контенту. Як це працює та скільки читачів готові платити?

Рецензія літературного критика Тараса Пастуха в «Читомо» набрала 450 переглядів за тиждень. Відео книжкової блогерки Катерини Беберіної у TikTok з емоційним оглядом на книгу — 32 тисячі за добу. Видавництво «BookChef» миттєво розпродали десятки, а то і сотні книг "Світанок перед Жнивами" після одного відео, де дівчина плаче і заявляє, що ненавидить цю книгу. Хто тепер визначає, що ми читаємо — дипломовані критики та літературознавці, що роками аналізували, чи молодь із камерою, здатна викликати миттєву емоційну реакцію?

З 24 лютого 2022 року роль жінки у суспільстві суттєво змінилася. Тисячі жінок служать у лавах Збройних сил України, виконують важливі функції, як на фронті, так і в тилу, працюють волонтерками, медикинями, психологинями. Участь жінок на війні зруйнувала традиційні гендерні стереотипи, однак поставила нові виклики перед медіа у способах їх  репрезентації.

У фільмі йдеться про космічного далекобійника Андрія, який після вибуху Землі вважає себе останньою людиною у Всесвіті. Стрічка створювалася протягом десяти років і ще до прем’єри здобула 13 міжнародних нагород та 9 номінацій, що підкреслює її успіх і визнання на світовій кіносцені. Над фільмом режисер Павло Остріков працював майже десять років, створивши сильну й зрозумілу історію про вибір і людяність. Як оцінюють цей фільм кінокритики та чи є він чимось принципово новим в українському кіно?

Судові процеси над Карен Рід, справа Дзюнко Фурути, вбивства Анатолія Онопрієнка — суспільство стало одержимим реальними кримінальними історіями. Чому історії про справжні злочини так привертають нашу увагу? Здавалося б, ці теми мають відштовхувати, викликати дискомфорт та тривогу. Чи діє тру-крайм як когнітивний тренажер, що допомагає нам розпізнавати потенційні загрози, чи він лише створює викривлений медійний фільтр, через який реальність здається значно небезпечнішою, ніж є насправді?

Сьогодні чіткі межі реклами розмиваються, змішуючись із іншими типами контенту у вигляді нативної реклами. Комерційні оголошення перетворюються з нав’язливого небажаного контенту на повноцінний окремий медійний продукт, який більше не хочеться «скіпнути». Тепер реклама часто привертає увагу користувача настільки, що в дечому її можна прирівняти до блогерства чи навіть кіно та серіалів. Проте чи не несе така трансформація реклами загрозу, що глядач перестане розуміти межу між звичайним контентом і нативністю?

Світові уряди один за одним переходять до радикальних кроків і обмежують доступ дітей до соцмереж — від масових блокувань акаунтів до підвищення вікового цензу. Те, що ще нещодавно вважалося особистою справою батьків, тепер перетворюється на предмет державної політики й цифрової безпеки. І ця дискусія поступово наближається й до України, де ризики для неповнолітніх у соцмережах мають свій окремий і небезпечніший вимір, пов’язаний із війною.

Чи може читання перетворитися на виснажливий марафон, де головний приз — не емоції, а ідеальна статистика у додатку? Поки BookTok диктує моду на десятки прочитаних книг за місяць, український застосунок Rork опинився в епіцентрі дискусій про «токсичну продуктивність». Чому найпопулярніший інструмент для книголюбів дедалі частіше звинувачують у провокуванні тривожності та як змагання з алгоритмом змінює наше ставлення до літератури.

На якому би відеохостингу ви не переглядали відео, ви, ймовірно, вже знайомі з маркетплейсом Temu. Чи то в Instagram, TikTok чи YouTube, Temu завоював тотальне домінування в наших стрічках. Чому ми не можемо припинити дивитися рекламу, яка нас так дратує? Чому корпорація з мільярдними оборотами знімає рекламу, що виглядає як низькопробний аматорський театр? Temu є об'єктом численних розслідувань та заборон у кількох країнах. Її комерційна практика та якість продукції є центром дискусій. Незважаючи на це, платформа продовжує зростати до такої міри, що перевантажує обробні потужності поштових та митних операторів. Чому вона така ефективна?