На якому би відеохостингу ви не переглядали відео, ви, ймовірно, вже знайомі з маркетплейсом Temu. Чи то в Instagram, TikTok чи YouTube, Temu завоював тотальне домінування в наших стрічках. Чому ми не можемо припинити дивитися рекламу, яка нас так дратує? Чому корпорація з мільярдними оборотами знімає рекламу, що виглядає як низькопробний аматорський театр? Temu є об'єктом численних розслідувань та заборон у кількох країнах. Її комерційна практика та якість продукції є центром дискусій. Незважаючи на це, платформа продовжує зростати до такої міри, що перевантажує обробні потужності поштових та митних операторів. Чому вона така ефективна?

«Чужі серед своїх» − це не просто назва фільму, а реальність мільйонів українців. У випадку з внутрішньо переміщеними особами (ВПО), український інфопростір балансує на тонкій межі між співчуттям та стигматизацією. Від образу жертви до прихованого акцентування на походженні у кримінальній хроніці − це дослідження про те, як медіа створювали образ «іншого» і чи змінився словник українських журналістів за роки війни.

Керівництво техногігантів публічно декларує принципи нейтральності та збалансованості контенту. Проте ці заяви регулярно розбиваються об хвилі критики з різних політичних таборів: кожна сторона звинувачує платформи в упередженості, намагаючись довести, що алгоритми підігрують їхнім опонентам. Така полярність думок змушує нас глибше дослідити саму природу алгоритмічних систем та зрозуміти, як саме вони моделюють наші вподобання.

Книжкові блоги це дуже цікаве місце. Там і книжку порадять і поділяться лайфхаком, як непомітно пронести додому 31 новинку. Вони орієнтують людей у видавничому світі та якоюсь мірою впливають на літературний вибір читачів. Проте для популярності блога треба щось більше, ніж дописи про книги та гарний візуал.

Деякі медіа часто фокусуються винятково на зовнішності жінок у політиці, критикуючи або вихваляючи їхній вибір одягу чи кольору помади. Але вони майже ніколи не аналізують, чому певна політикиня обрала саме такий образ, який у нього меседж чи передісторія. У такому контексті макіяж може бути як звичайною протокольною необхідністю, так і символом переконань, цінностей, ідеологій.

Можна сміливо сказати, що «Divoche.media» створено жінками для жінок. Воно охоплює проблему сестринства, порушує питання рівних гендерних прав та відверто говорить про труднощі, страхи, переживання сучасних українок. В умовах війни тема фемінізму знову стала актуальною, адже хоч і з’явилися на фронті волонтерки та військові, але досі не всі посади відкриті для жінок.

Останні роки медіапростір переживає стрімку трансформацію під впливом генеративних нейромереж, здатних створювати зображення за лічені секунди. Популярність таких ШІ-картинок стрімко зростає, вони дедалі частіше з’являються у новинах, блогах та починають «брати у полон» соцмережі.

Російська влада через міжнародного телемовника RT досі активно поширює російську пропаганду у світ. Через свої матеріали журналісти різними методами формують у своїх читачів і глядачів ставлення до переговорів та мирних договорів російсько-української війни у ворожий до України спосіб.

Інструменти ШІ дедалі частіше допомагають із рутинною працею – транскрипцією, редагуванням, перекладами, субтитруванням. Та попри перспективи, використання ШІ викликає чимало запитань: про об’єктивність контенту, авторство, етичну відповідальність та вплив на довіру аудиторії. Цей матеріал – спроба простежити, як українські медіа у 2024–2025 роках адаптовують технології ШІ, як пишуть про них та наскільки критично оцінюють їхні наслідки.

Поява TikTok у медіапросторі змінила не лише спосіб подачі інформації, а й саму комунікацію між редакцією та аудиторією. Емоційні маніпуляції, кліпове мислення, швидке поширення фейків — це лише кілька проблем. TikTok відкриває нові можливості для залучення аудиторії, але разом із цим загострює старі проблеми медіаграмотності.