Мальописи української воєнної історії — трохи незвичне для України явище, до якого досі ставляться з пересторогою. «Його дивляться чи читають», «він серйозний чи смішний», «це ще журналістика чи вже ні», «а для дітей чи для дорослих». Та й знамените «не на часі» не втрачає своєї актуальності. А в цей момент українська комікс-журналістика вже підкорює відомі видання, зокрема The New York Times, The Washington Post, The Economist, щоб привернути увагу світу до України. Та чи є в неї шанс здобути таку ж популярність удома?

Як для маловідомої, трохи специфічної форми журналістики, журналістика коміксів має досить гостросюжетну історію. Зокрема Смурфиків створили як політичну сатиру, одним коміксом намагалися зупинити геноцид, іншим випадково спровокували скандал у Польщі, на сатиричну газету напали за пост у Twitter, а карикатуристу довелося тікати з країни через образу президента. Отож, комікси в журналістиці це не про супергероїв, але про спроби привернути увагу до важливих, страшних чи заборонених тем, коли цього не робили традиційні медіа.

Щодня мільйони користувачів відкривають сайт та застосунок The New York Times не тільки заради новин, а й для того, щоб пограти. Перший кросворд у газеті опублікували ще в 1942 році, а у 2022 році видання ухвалило доленосне рішення, придбавши просту гру Wordle. Сьогодні одне з найвпливовіших медіа світу трансформувалося ледь не в ігрову компанію, де саме головоломки є двигуном фінансового виживання. Як престижна газета почала заробляти на іграх?

Як за допомогою публічних даних журналісти викрили продаж гуманітарних авто чи відшукали правдиву вартість задекларованої квартири — сьогодні OSINT-розвідка є невід'ємною частиною в розслідуванні злочинних схем через можливість ефективно, більш-менш безпечно та частково безкоштовно збирати докази з відкритих джерел, навіть якщо деякі з них мають обмежений доступ до інформації.

Журналістика – сфера, в якій теорії недостатньо. Кожен студент має випробувати набуті знання на практиці. Чимало студентів факультету працюють уже з перших курсів бакалаврату. Про досвід поєднання навчання з роботою та про інші виклики – в матеріалі.

У 2025 році рівень свідомого уникнення новин у світі сягнув рекордної позначки. Багато людей втомлені від величезної кількості інформації та постійного негативу. Та як редакціям знаходити баланс між висвітленням жорсткої реальності та збереженням ментального здоров'я авдиторії? Деякі медіа вже намагаються адаптуватися до нових умов.

За даними Reuters Digital News Report за 2025 рік, в середньому 40% опитаних людей час від часу уникають новин, а в деяких країнах — більше 60%. Це найбільші  показники, які будь-коли фіксували в Reuters під час досліджень. У чому причини відсутності бажання споживати новинний контент та яка ситуація в Україні під час війни?

У травні 2023 року BBC оголосила про запуск нового підрозділу – BBC Verify. Це ще одна команда фактчекерів у великому медіа та спроба повернути довіру аудиторії в епоху фейків, deepfake-відео й інформаційної війни. BBC Verify позиціонує себе як «прозорість у дії», адже редакція не лише перевіряє факти, а й показує, як саме це робить. Чи справді формат відкритої верифікації працює? І чим він відрізняється від українських практик боротьби з фейками?

Ще кілька років тому для створення переконливого фейкового відео потрібні були спеціальні навички, час і доступ до складного програмного забезпечення. Сьогодні ж достатньо кількох кліків і в мережі з’являється виступ політика, зі словами, яких він не говорив, або репортаж з події, що  ніколи насправді не відбувалася. Штучний інтелект різко здешевив і прискорив виробництво дезінформації, водночас зробивши її значно переконливішою для масової аудиторії. Отож, фейків стало більше, а чи побільшало способів їх викривати? 

Reels просуває короткі, емоційно насичені відео, формуючи стрічку за принципом «нескінченного перегляду». Чи дійсно така динаміка кардинально змінює сприйняття користувачів – увага стає коротшою, а перевага надається швидкому, «візуально привабливому» контенту замість складних текстів або довгих відео?