У травні 2023 року BBC оголосила про запуск нового підрозділу – BBC Verify. Це ще одна команда фактчекерів у великому медіа та спроба повернути довіру аудиторії в епоху фейків, deepfake-відео й інформаційної війни. BBC Verify позиціонує себе як «прозорість у дії», адже редакція не лише перевіряє факти, а й показує, як саме це робить. Чи справді формат відкритої верифікації працює? І чим він відрізняється від українських практик боротьби з фейками?

Ще кілька років тому для створення переконливого фейкового відео потрібні були спеціальні навички, час і доступ до складного програмного забезпечення. Сьогодні ж достатньо кількох кліків і в мережі з’являється виступ політика, зі словами, яких він не говорив, або репортаж з події, що  ніколи насправді не відбувалася. Штучний інтелект різко здешевив і прискорив виробництво дезінформації, водночас зробивши її значно переконливішою для масової аудиторії. Отож, фейків стало більше, а чи побільшало способів їх викривати? 

Reels просуває короткі, емоційно насичені відео, формуючи стрічку за принципом «нескінченного перегляду». Чи дійсно така динаміка кардинально змінює сприйняття користувачів – увага стає коротшою, а перевага надається швидкому, «візуально привабливому» контенту замість складних текстів або довгих відео?

Чому українські медіа і автори для публікації інтервʼю обирають YouTube? Чим вигідніша ця платформа? Це відмова від журналістських стандартів чи спосіб адаптуватись до нових умов ринку?

Інтервʼю на Ютуб набирають дедалі більшої популярності. В українському інфопросторі з’явилось багато нових інтервʼюерів, які порушують цікаві теми, запрошують відомих гостей. Як наслідок, інтервʼю поширюються користувачами в соцмережах. Адже вони можуть бути резонансними, провокативними, неочікуваними. Сьогодні розглянемо кейс Марії Єфросиніної – відомої постаті в Україні. Вона пройшла шлях від української телеведучої до однієї з найпопулярніших […]

Набирають популярності проекти, які вміщують в собі велику кількість матеріалу. Вони поєднують у собі інтерактивність, текст та візуальні складові. Велика кількість інформації подається легшою для сприйняття, вона структурується та аналізується. Такі формати цікавіші для аудиторії, адже читач сам взаємодіє з текстом, обирає відео для перегляду, фотографії, аудіозаписи. Все це допомагає занурити в історію та дізнатись більше цікавих фактів, не втрачаючи уваги. Погляньмо, як це використовує Радіо Свобода.

В українських медіа все частіше обговорюють цифрові технології та відзначають, що вони стали ключовим компонентом у боротьбі з корупцією в країні. У медіаматеріалах наголошується на тому, що цифрові рішення мають зробити державні процеси більш прозорими.

Між тим, що показують у модних медіа, і тим, як люди насправді одягаються і живуть, є велика різниця. У журналах і соцмережах стиль подають не як щось зручне чи практичне, а як спосіб «вписатися» в тренди і виглядати «правильно». Fashion-медіа не просто показують моду, вони активно створюють уявлення, що саме зараз вважається модним і крутим.

Одна з запорук успішності сучасного журналіста – бути адаптивним, гнучким до змін. Цьому майбутні журналісти вчаться ще з університетських років. Як під російськими обстрілами здобувати освіту, в якій найважливіше – це практика? Про освітній процес на факультеті журналістики в прифронтовому Запоріжжі – у матеріалі.

Ще один спосіб як медіа використовують штучний інтелект – це аудіопрослуховування новин текстового формату. Людина може або повністю прослухати новину, або обрати на сайті певне речення чи абзац, і також його прослухати. Тобто коли медіа опубліковує на сайті новину, то ШІ автоматично перетворює її текст на аудіоформат.