Рецензія літературного критика Тараса Пастуха в «Читомо» набрала 450 переглядів за тиждень. Відео книжкової блогерки Катерини Беберіної у TikTok з емоційним оглядом на книгу — 32 тисячі за добу. Видавництво «BookChef» миттєво розпродали десятки, а то і сотні книг "Світанок перед Жнивами" після одного відео, де дівчина плаче і заявляє, що ненавидить цю книгу. Хто тепер визначає, що ми читаємо — дипломовані критики та літературознавці, що роками аналізували, чи молодь із камерою, здатна викликати миттєву емоційну реакцію?

З 24 лютого 2022 року роль жінки у суспільстві суттєво змінилася. Тисячі жінок служать у лавах Збройних сил України, виконують важливі функції, як на фронті, так і в тилу, працюють волонтерками, медикинями, психологинями. Участь жінок на війні зруйнувала традиційні гендерні стереотипи, однак поставила нові виклики перед медіа у способах їх  репрезентації.

У фільмі йдеться про космічного далекобійника Андрія, який після вибуху Землі вважає себе останньою людиною у Всесвіті. Стрічка створювалася протягом десяти років і ще до прем’єри здобула 13 міжнародних нагород та 9 номінацій, що підкреслює її успіх і визнання на світовій кіносцені. Над фільмом режисер Павло Остріков працював майже десять років, створивши сильну й зрозумілу історію про вибір і людяність. Як оцінюють цей фільм кінокритики та чи є він чимось принципово новим в українському кіно?

Судові процеси над Карен Рід, справа Дзюнко Фурути, вбивства Анатолія Онопрієнка — суспільство стало одержимим реальними кримінальними історіями. Чому історії про справжні злочини так привертають нашу увагу? Здавалося б, ці теми мають відштовхувати, викликати дискомфорт та тривогу. Чи діє тру-крайм як когнітивний тренажер, що допомагає нам розпізнавати потенційні загрози, чи він лише створює викривлений медійний фільтр, через який реальність здається значно небезпечнішою, ніж є насправді?

Сьогодні чіткі межі реклами розмиваються, змішуючись із іншими типами контенту у вигляді нативної реклами. Комерційні оголошення перетворюються з нав’язливого небажаного контенту на повноцінний окремий медійний продукт, який більше не хочеться «скіпнути». Тепер реклама часто привертає увагу користувача настільки, що в дечому її можна прирівняти до блогерства чи навіть кіно та серіалів. Проте чи не несе така трансформація реклами загрозу, що глядач перестане розуміти межу між звичайним контентом і нативністю?

Світові уряди один за одним переходять до радикальних кроків і обмежують доступ дітей до соцмереж — від масових блокувань акаунтів до підвищення вікового цензу. Те, що ще нещодавно вважалося особистою справою батьків, тепер перетворюється на предмет державної політики й цифрової безпеки. І ця дискусія поступово наближається й до України, де ризики для неповнолітніх у соцмережах мають свій окремий і небезпечніший вимір, пов’язаний із війною.

Чи може читання перетворитися на виснажливий марафон, де головний приз — не емоції, а ідеальна статистика у додатку? Поки BookTok диктує моду на десятки прочитаних книг за місяць, український застосунок Rork опинився в епіцентрі дискусій про «токсичну продуктивність». Чому найпопулярніший інструмент для книголюбів дедалі частіше звинувачують у провокуванні тривожності та як змагання з алгоритмом змінює наше ставлення до літератури.

На якому би відеохостингу ви не переглядали відео, ви, ймовірно, вже знайомі з маркетплейсом Temu. Чи то в Instagram, TikTok чи YouTube, Temu завоював тотальне домінування в наших стрічках. Чому ми не можемо припинити дивитися рекламу, яка нас так дратує? Чому корпорація з мільярдними оборотами знімає рекламу, що виглядає як низькопробний аматорський театр? Temu є об'єктом численних розслідувань та заборон у кількох країнах. Її комерційна практика та якість продукції є центром дискусій. Незважаючи на це, платформа продовжує зростати до такої міри, що перевантажує обробні потужності поштових та митних операторів. Чому вона така ефективна?

«Чужі серед своїх» − це не просто назва фільму, а реальність мільйонів українців. У випадку з внутрішньо переміщеними особами (ВПО), український інфопростір балансує на тонкій межі між співчуттям та стигматизацією. Від образу жертви до прихованого акцентування на походженні у кримінальній хроніці − це дослідження про те, як медіа створювали образ «іншого» і чи змінився словник українських журналістів за роки війни.

Керівництво техногігантів публічно декларує принципи нейтральності та збалансованості контенту. Проте ці заяви регулярно розбиваються об хвилі критики з різних політичних таборів: кожна сторона звинувачує платформи в упередженості, намагаючись довести, що алгоритми підігрують їхнім опонентам. Така полярність думок змушує нас глибше дослідити саму природу алгоритмічних систем та зрозуміти, як саме вони моделюють наші вподобання.