Ще кілька років тому про Лабубу чули лише колекціонери дизайнерських іграшок. Сьогодні ж цього плюшевого монстрика можна побачити всюди: в TikTok, Instagram, YouTube Shorts, на рюкзаках школярів, у телеграм-магазинах і навіть у сучасних мистецьких інсталяціях. Лабубу перетворився на повноцінного медіаперсонажа, який не просто існує в культурному полі, а активно впливає на нього. Його образ — дивний, потішний і трохи лячний — став новою формою емоційної мови для покоління, яке шукає себе в умовах втоми, турбулентності та цифрового перевантаження.

Вперше Лабубу з’явився у 2015 році як частина серії арт-іграшок від гонконзького художника Kasing Lung, створеної у співпраці з компанією How2Work. У 2019 році права на виробництво іграшок перейшли до китайського бренду POP MART, що сприяло їхній масовій популяризації. Перші покупці — це переважно шанувальники дизайнерських фігурок, які збирали обмежені випуски з лінійки The Monsters. Головний герой серії — Labubu — задумувався як лісовий дух із химерною зовнішністю, який живе у вигаданому світі разом із такими ж дивакуватими істотами. Проте справжня популярність прийшла не з галерей чи виставок, а з екранів смартфонів.

Джерело: prestigeonline 

Починаючи з 2021 року, Labubu активно з’являється у відеоконтенті TikTok. У коротких роликах його знімають у ролі друга, який «живе» своїм життям, свариться, танцює, мандрує світом або реагує на події навколо. Завдяки поєднанню м’якості, абсурдної зовнішності та емоційної пластичності, він ідеально вписався в естетику «мемогенних» соцмереж. TikTok-користувачі почали масово використовувати Лабубу як персонажа для скетчів, мікродрам, жартів та психоемоційного самовираження. Його образ часто асоціюється з внутрішньою втомою, м’якою іронією до себе та навколишнього світу, а також з постійнним відчуттям «дивності» — що для сучасної молоді стало не недоліком, а маркером ідентичності.

Instagram і YouTube підхопили цю хвилю. На Instagram-сторінках з’явилися естетизовані фото з Лабубу, стилізовані під sadcore, soft grunge, або навіть артхаусні портрети. Паралельно з цим розвивалася й інша форма репрезентації — сторінки-фанфіки, де Лабубу стає героєм вигаданих історій про любов, депресію, війну, дружбу, вигорання. Користувачі самостійно надають йому голос, характер, бекграунд. Це приклад того, як не медіа створюють героя, а спільнота формує наратив навколо візуального образу.

В Україну тренд на Лабубу докотився наприкінці 2023 року, хвилею з TikTok. Українські користувачі почали знімати свої відео з іграшками, купленими переважно через AliExpress або локальні телеграм-магазини. До 2024 року Лабубу став помітною частиною медіаландшафту: українські TikTok-акаунти з сотнями тисяч підписників регулярно публікують контент з ним, Instagram-сторіз рясніють фото з підписами «мій емоційний стан на сьогодні», а телеграм-канали продають «лабубу-терапію» у вигляді плюшевих копій оригіналу.

@izzwoods

y’all know i had to have the pink one 🤷‍♀️💅 who wants another labubu unboxing?

♬ original sound – Izzy Woods

У медіапросторі Лабубу став більше, ніж трендом — він перетворився на культурний код. Його не потрібно розуміти буквально. Він є способом говорити про тривогу, інакшість, втому, потребу в розумінні. У медіатекстах (як західних, так і українських) його порівнюють з такими культурними символами як Sad Keanu, жаба Пепе чи Гуффі. Проте, на відміну від них, Labubu не є інтернет-мемом у класичному сенсі — він фізично присутній, має об’ємну форму, з якою взаємодієш не лише через екран.

Джерело: popmart

Про феномен Лабубу писали такі медіа як The New York Times, The Washington Post, Elle Ukraine та South China Morning Post. У статтях наголошується на тому, що популярність Лабубу — це приклад зсуву в уявленні про красу, норму та «соціально прийнятне» в культурі. В Україні про цей тренд згадували онлайн-платформи Bazilik.media, MediaLab та авторські блоги медіааналітиків, які підкреслюють роль Лабубу як візуального опору глянцевій, відретушованій Instagram-естетиці.

Зрештою, Лабубу — це своєрідне візуальне «я» покоління, що виросло на іронії, у світі, де ніхто не почувається повністю «нормальним». Його образ, сформований переважно користувачами, а не маркетинговими відділами, доводить, що новітні медіа здатні не просто транслювати тренди, а й творити нові культурні міфи.

Марія Бондаренко, магістрантка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.