Повномасштабна війна докорінно трансформувала медіапростір, змінивши навіть розважальні жанри, які, на перший погляд, були усталеними та «віддаленими» від позатематичних проблем. Контент змінюється відповідно до викликів нових реалій, а журналісти змушені швидко реагувати на них, адаптовуючи напрямки своєї діяльності до воєнної проблематики.

Подорожі під час війни: якою є тревел-журналістика зараз

«Чи доречний взагалі зараз розважальний контент?» ― запитання, яке нині постійно викликає активні суперечки в різних колах. До повномасштабної війни матеріали про подорожі були одними з найпопулярніших серед розмаїття інфотейнмент-контенту (від англ. «information» ― інформація та «entertainment» ― розваги; стиль подачі певної інформації в розважальній формі).

Та про які мандри та розваги може йти мова, коли щодня в стрічках новин та реальному житті ми спостерігаємо за кривавими діями росії? Але все не так очевидно: навіть тревелінг-формат реагує на умови та потреби нашого часу, залишаючись затребуваним серед української авдиторії.

Популярний інфотейнмент-контент про подорожі у звичному для нас розумінні зараз існує здебільшого у вигляді тревел-блогів. Про те, чи можна взагалі називати такі проєкти журналістикою, можна сперечатися довго, та фактом залишається те, що вони мають важливий вплив на медіапростір на тему туризму, адже формують уявлення українців про можливості подорожей під час війни.

Одним із прикладів такого тревел-контенту є Youtube-проєкт пари блогерів «Узол і Манько», який зараз налічує більше 270 тисяч підписників. Максим Узол та Ольга Манько, які називають себе мандрівниками, журналістами, авторами та ведучими, почали знімати відео про подорожі Україною у період після локдауну в 2020 році, коли велика кількість людей намагались отямитись після карантину та шукали ідеї для не надто далеких поїздок в межах країни.

«А якщо ти зараз не маєш змоги відправитись  у мандри, ми зробимо все, щоб ти відчув подорож через екран», ― з опису тревел-блогу «Узол і Манько».

Після початку повномасштабного вторгнення вони не змінили формат свого контенту ― поєднання «живих» розповідей про враження та досвід із важливою для туристів інформацією (про локації, маршрути, ціни, правила тощо). Проте змістився акцент: тепер пара зосереджена здебільшого на висвітленні можливостей подорожей відносно безпечними регіонами України, показуючи, що навіть зараз це може бути реальним, та що дозволяти собі час від часу відпочивати ― необхідно. Деякі з таких випусків мають більш ніж мільйон переглядів, що свідчить про актуальність та важливість тревел-контенту про Україну під час війни.

Нещодавно автори тревел-блогу «Узол і Манько» видали власну книжку про подорожі Україною «Відчуй Україну: 50 найкрасивіших куточків України» ― «путівник, який розкриває різноманіття, багатство та культуру нашої країни».

Подібний інфотейнмент-формат контенту про подорожі із формулою «враження автора + інформація про місце» є досить поширеним серед популярних тревел-блогів. Ще одним цікавим прикладом є проєкт на Youtube Владислава Хільченка «Однією Правою», який налічує більше 330 тисяч підписників.

Цей автор зосереджений вже здебільшого на демонстрації екстремальних та нетипових подорожей за кордон з погляду українця. Але також Владислав багато і детально розповідає і про сходження на вершини українських Карпат, які зараз є актуальними та важливими для внутрішнього туризму. Також, важливою особливістю блогера є те, що все це він робить, не маючи однієї руки, яку втратив внаслідок ДТП.

Відео про подорожі за кордон на Youtube-каналі «Однією Правою» набирають від декількох сотень тисяч до мільйона переглядів, що свідчить про популярність серед українців контенту не тільки про мандри Україною, а й за її межами.

Схожу тенденцію можна побачити й у тревел-проєкті журналістки Марії Себової, яка до створення блогу працювала на «Новому каналі». Зараз її Youtube-канал налічує більше 420 тисяч підписників, а дівчина продовжує активно знімати випуски про цікаві маршрути на різні бюджети, ламаючи при цьому стереотипи про різні країни.

Важлива та болісна: документальна тревел-журналістика

Зараз для українських журналістів частка «тревел» ― це не тільки про звичайні подорожі, зйомку гарних краєвидів та корисні поради туристам. Після початку повномасштабної війни частина тревел-журналістики перестала бути інфотейнментом, наблизившись своїми особливостями та місією до воєнної документалістики.

Багато матеріалів сучасної української тревел-журналістики розповідають про місця, які неможливо відвідати зараз через війну, про історії людей, прив’язаних до цих місць. Вони ― про збереження живої, реальної пам’яті про ті населені пункти, які зараз є кривавими точками на мапі; про збереження локальної культурної спадщини та віру в те, що колись ми зможемо там побувати вперше чи знову повернутися додому.

Ukraїner ― приклад українознавчої тревел-журналістики; медіапроєкт про експедиції Україною, який існує вже 9 років та має власне видавництво книжок відповідної тематики. Зараз тревел-спрямованість матеріалів цього медіа безпосередньо пов’язана з війною: історії внутрішньо переміщених осіб та їхніх громад, матеріали-«віртуальні екскурсії» про тимчасово окуповані росією населені пункти, контент про відновлення українських міст тощо. Це та тревел-журналістика, яку війна змінила докорінно, тепер її місія ― це, перш за все, збереження пам’яті.

 «Embedded journalism»: найбільш висвітлена в медіа війна

Ще на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році журналіст «Forbes» Тім Бажарін назвав російсько-українську війну «найтрансльованішою в історії». Він вважає, що «сучасні комунікації, медіа та соціальні мережі призвели до того, що зараз російсько-українську війну можна вважати найбільш задокументованою у світі за весь час».

Нині будь-яка людина може впливати на задокументованість та висвітлення якоїсь події в медіапросторі, просто опублікувавши щось в соціальні мережі. Та ще не так давно, наприклад, за часів Іракської війни 2003 ― 2011 років, основним ключем до висвітлення цих подій в медіа був «embedded journalism» (дослівно «вбудована журналістика»). Тоді журналістів «прив’язували» до військових частин і надавали доступ до обмежених зон. Їхня робота контролювалась суворими правилам та обмеженнями.

Сучасна журналістика формату «embedded journalism» залишається важливою частиною висвітлення війн, конфліктів та інших небезпечних ситуацій. Вона дозволяє журналістам висвітлювати події з перших вуст та надає унікальний погляд на діяльність військових формувань чи інших організацій. Вагомою перевагою «embedded journalism» також є те, що вона може забезпечити рівень доступу до певних місць, який був би неможливий для звичайних громадян.

Тепер «embedded journalism» з’явився в реаліях російсько-української війни, тісно переплітаючись із трансформованою тревел-журналістикою. Найвідомішим яскравим прикладом такого формату є проєкти Дмитра Комарова: «Рік» та «Світ навиворіт. Україна», у яких автор особисто залучений в усі процеси та постійно пересувається країною задля зйомки репортажів. Його формати забезпечують «ефект присутності» завдяки прямій взаємодії як з військовими, так і з цивільними, та звичці не тільки документувати події, а й впливати на них. Наприклад, у репортажі про наслідки підриву росіянами Каховської ГЕС для Херсонщини, Дмитро Комаров бере активну участь в евакуації місцевих жителів та розвезенні гуманітарної допомоги.

Це підсилює довіру до журналіста завдяки правдивості висвітлених ним подій, оскільки авдиторія усвідомлює ризики роботи команди та бачить все, як на власні очі.

 Тревел-журналістика під час війни ― дуже різна

Навіть зараз тревел-журналістика в Україні продовжує жити та розквітати в дуже різних форматах. Існує безліч якісного та цікавого контенту від українців для українців про можливості подорожей під час війни, адже іноді нам потрібно відволікатися від страшних буднів. За наявність та розвиток такого інформаційно-розважального напрямку відповідають здебільшого тревел-блоги на Youtube, а про затребуваність такого контенту серед української авдиторії свідчить, перш за все, кількість переглядів та інших взаємодій.

У той же час професійні журналісти створюють матеріали у межах видозміненої тревел-журналістики, наближеної до документалістики, зосереджуючись на війні та її наслідках для різних місць та людей.

Анастасія Каднікова, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.