Фото: Reporters Without Borders

Скасування програм USAID

У березні 2025 року держсекретар США Марко Рубіо повідомив про офіційне скасування 83% програм Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Це рішення стало результатом шеститижневого перегляду, ініційованого адміністрацією Дональда Трампа, яка ще 20 січня підписала указ про замороження всієї іноземної допомоги на 90 днів. Як зазначив Рубіо, 5200 контрактів USAID, що були скасовані, витрачали десятки мільярдів доларів, часто “в спосіб, який не відповідав… національним інтересам США”. Решту 18% програм (приблизно 1000) вирішено передати під управління Держдепартаменту.

Ці рішення не були супроводжені докладними публічними поясненнями. Водночас у березні Верховний суд США заборонив адміністрації Трампа заморожувати виплати за вже виконану роботу, поновивши частину платежів на 2 мільярди доларів. Проте основний обсяг фінансування — зокрема медійних програм — залишився припиненим.

Вплив на українські медіа

Для України ці зміни мають критичні наслідки. За даними The Guardian, в Україні дев’ять із десяти ЗМІ покладаються на гранти, і USAID є головним донором цього сегменту. Також у статті зазначено, що після замороження фінансування деякі редакції вже змушені закривати напрямки, звільняти журналістів і переходити в режим виживання — все це було підтверджено планами скорочень. Третина наших ЗМІ отримувала понад 75% фінансування з американських джерел, а 50% редакцій залежали від США щонайменше наполовину.

Зменшення або припинення зовнішньої допомоги ставить під загрозу виживання цілих редакцій. За оцінками медіаекспертів, без відновлення фінансування протягом шести місяців більшість незалежних ЗМІ будуть змушені припинити роботу.

Місцеві редакції на межі зникнення

Фото зі сторінки Media Development Foundation

Показовими є приклади з Миколаєва та Херсона. Видання “НикВести”, засноване у 2009 році, у 2024 році отримало 4,5 мільйона відвідувань, здебільшого з південних регіонів. Проте через скорочення грантів редакція вичерпала фінансові резерви і заявила, що не зможе функціонувати після квітня 2025 року.

За дослідженням “Донорське поле підтримки медіа в Україні”, щомісячна потреба незалежних українських медіа у грантах становить від 5 до 15 тисяч доларів, а для великих національних видань — десятки тисяч.

Проєкт Ukraїner повідомив, що 80 % великих документальних досліджень залежали від донорського фінансування, зокрема теми національної ідентичності та війни, які наразі мало підтримують донори. Через це Ukraїner змушений скорочувати команду. Засновник Ukraїner Богдан Логвиненко зазначив, що без підтримки USAID обсяг контенту зменшився удвічі. Він також попередив про ризик втручання у редакційну політику, якщо фінансування надходитиме від держави чи олігархів.

І таких прикладів досить багато.

Газету “Слобідський край” тимчасово припиняють доставляти в деокуповані райони Харківщини. Видання “Цукр” (Суми) залежить на 60 % від американських грантів, і тепер через припинення фінансування змушене скорочувати проєкти, попри те, що частину витрат покривають внески читачів. Hromadske також призупиняє деякі грантові проєкти, а “Гречка” (Кропивницький) на 60 % залежить від донорської підтримки, і через втрату фінансування змушена буде скорочувати команду, що вплине на продуктивність.

Одним із найприкріших сигналів кризи стало оголошення про зупинку діяльності медіаплатформи «Медіамейкер». Видання, що виникло у 2022 році як підтримка журналістської спільноти під час повномасштабної війни, стало джерелом професійної інформації, аналітики, кейсів, інструкцій та грантових можливостей для українських журналістів. Однак після зменшення зовнішнього фінансування й невдалих спроб компенсувати бюджет за рахунок реклами, команда видання була змушена піти з проєкту, а сам «Медіамейкер» — поставити свою діяльність на паузу з 30 червня 2025 року. Це не просто закриття сайту — це втрата важливого гравця у медіаполі, чия присутність означала системну підтримку редакцій і журналістів у період викликів та змін. Як зазначила головна редакторка Дар’я Трапезнікова, хоч команда й не встигла втілити всі ідеї, їм вдалося досягти головного — підтримати спільноту у час, коли це було найбільш потрібно.

З початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році країна втратила щонайменше 329 ЗМІ — знищених або економічно знекровлених. 57 журналістів загинули, а ринок реклами практично зник. У цих умовах незалежна журналістика тримається переважно на грантовій підтримці.

Мухаммад Тахір, колишній керівник Радіо Свобода та старший науковий співробітник Atlantic Council, у своїй авторській колонці в Newsweek підкреслює, що зникнення українських медіа — це не лише гуманітарна чи економічна втрата, а стратегічна поразка. Він наводить приклад з Кривого Рогу, де російська ракета влучила в дитячий майданчик, убивши 20 мирних мешканців, зокрема дев’ятьох дітей. Кремлівська пропаганда одразу поширила фейк про знищення українських військових і західних інструкторів. Лише завдяки роботі місцевих журналістів вдалося оперативно спростувати цю дезінформацію.

колаж УНІАН, фото ua.depositphotos.com

Дезінформація та інформаційна боротьба

Поки українські редакції борються за виживання, російська дезінформаційна машина лише посилюється. Москва витрачає мільярди на підтримку RT, Sputnik, а також Telegram-каналів, які маскуються під місцеві ЗМІ. Наприклад, канал Truthful Mykolaiv поширює кремлівські наративи під виглядом регіональних новин. Такі канали часто єдині, що залишаються доступними на окупованих територіях.

Зникнення незалежних українських медіа означає втрату здатності протидіяти фейкам у режимі реального часу. Як зазначає Тахір, це інформаційна капітуляція: “Ми передаємо Росії наратив, залишаючись осторонь”.

Підтримка незалежних українських медіа — це не лише питання демократії чи свободи слова. Це складова національної безпеки. У країні, що воює, журналістика — це броня. Це можливість для суспільства знати правду, документувати злочини, фіксувати події. Це голос регіонів, які першими зустрічають агресора.

США та інші західні партнери не просто фінансували українські медіа — вони інвестували в стійкість. І сьогодні ці інвестиції під загрозою знищення. Поновлення фінансування — не жест доброї волі, а стратегічна необхідність у глобальній боротьбі з авторитаризмом і дезінформацією.

Ольга Рура, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Comments are closed.