Молодим читачам варто нагадати,  що RT (колишня Russia Today, в Україні — недоступна) – міжнародний медіаресурс, що фінансується російською державою і, цілком прогнозовано, з моменту створення у 2005 році була рупором кремлівських наративів. У контексті війни Росії проти України одним із таких пропагандистських наративів, які послідовно поширює онлайн-служба  RT (rt.com), є спотворене  уявлення про суб’єктність України, яке має на меті підірвати її суверенітет і виправдати дії РФ. Під суб’єктністю будь-якої фізичної/юридичної особи чи національно-політичної спільноти ми маємо на увазі їхню здатність виступати активними дійовими суб’єктами, приймати рішення, впливати на події та процеси, нести відповідальність за свої дії та відстоювати власні інтереси у соціальному, політичному чи правовому просторі.

Аби з’ясувати, в який саме спосіб RT на своїй онлайн-платформі маніпулює суб’єктністю України як держави, її керівництва, президента, армії та чільних представників української спільноти, ми проаналізували 30 заголовків статей, репортажів, новинних повідомлень тощо за один тиждень серпня 2025 (18.08 – 25.08). Критерієм добору заголовків для аналізу була тематичність, тобто фокусом повідомлення мало бути події в Україні, ситуація на фронті та в ЗСУ, взаємини України із Заходом, дії та висловлювання керівництва країни тощо. Особливістю вибраних дат було те, що кількома днями раніше відбулася зустріч на найвищому рівні між США та РФ, що було першим безпосереднім контактом між президентами цих двох країн з часу зустрічі того ж Д.Трампа та В.Путіна у Фінляндії в 2018 р.

Типологія маніпуляції агентністю

Методологічно, ми застосували до нашого корпусу типологію чотирьох видів представлення агентності — (1) незалежність/повна суб’єктність; (2) обмежена суб’єктність; (3) нейтральна суб’єктність; і, нарешті, (4) негативна суб’єктність. Під останньою ми маємо на увазі визнання автором повідомлення  суб’єктності українських «дійових осіб», але висвітлення її відбувається в негативному ключі.

Розглянемо, яка дистрибуція даних рівнів суб’єктності на матеріалі 30 заголовків.

1. Незалежна суб’єктність: Україна як автономний актор.

Незалежна суб’єктність зображує Україну як таку, що приймає свідомі, суверенні, незалежні від зовнішніх  дійових осіб рішення. Як ми гіпотетично припускали, така репрезентація – рідкість у висвітленні RT, і фіксується лише у 3 заголовках (10%). Коли вона присутня, її часто використовують, щоб підкреслити дії України як такі, що викликають справедливу критику.  Для прикладу, заголовок ‘Zelensky vows to retake Crimea despite Trump’s peace push’ («Зеленський обіцяє повернути Крим, незважаючи на мирні ініціативи Трампа») Зеленського зображено як незалежного актора, який обіцяє повернути Крим, але ця автономія подана як невиправдано непоступлива, така, що суперечить «мирним» ініціативам. В даному заголовку імплікується, що незалежні рішення України є необдуманими чи контрпродуктивними.

Інший заголовок, ‘Zelensky ready to discuss territory with Putin – Kiev’ («Зеленський готовий обговорювати території з Путіним») подає готовність Зеленського до переговорів як автономне рішення, але контекст (приписування Києву готовності віддавати території) тонко підриває його легітимність, натякаючи на відчай або капітуляцію.

RT рідко визнає незалежну суб’єктність України, але коли це робить, то, як правило, для створення імпліцитного наративу про неспроможність чи ірраціональність, що відповідає російському зображенню України як дестабілізуючої сили.

2. Обмежена суб’єктність: Україна як маріонетка Заходу

Обмежена суб’єктність зображує Україну як таку, що не має автономії, діючи як інструмент або проксі західних сил (США, ЄС чи НАТО). Це найпоширеніша стратегія, що з’являється у 12 заголовках (41%), підсилюючи кремлівський наратив про те, що Україна не є суверенним актором, а маніпульованою сутністю.

Простежимо як це відбувається на конкретних прикладах із нашої вибірки.

У заголовку ‘The neutrality fraud: The West is about to trick Ukraine again’  («Обман із нейтралітетом: Захід знову обдурить Україну»)  Україну зображено як пасивну жертву, яку «обдурює» Захід, без агентності щоб чинити опір чи визначати свій шлях. Слово ‘again’ підсилює думку, що це відбувається не вперше і що Захід завжди діє підступно і використовує Україну виключно у власних інтересах.

В іншому заголовку, ‘US approves sale of cruise missiles to Ukraine – WSJ’ («США схвалили продаж крилатих ракет Україні — WSJ») США є активною дійовою особою («схвалили продаж»), тоді як Україна нічого не вирішує, є пасивним отримувачем і її роль зведена до використання поставленої Заходом зброї.

Така репрезентація України позбавляє її суверенітету, представляючи її як гвинтик у західній машині, що логічно узгоджується із легітимацією Росією вторгнення як цілком виправданого захисту від наступу НАТО.

3. Нейтральна суб’єктність: Відсутність акценту на агентності

Нейтральна суб’єктність уникає наголосу на незалежності та інтенціональності дій України, представляючи їх як події чи результати без чіткого приписування відповідальності. Це з’являється у 4 заголовках (15%), але, що цікаво, виключно у контексті того, щоб применшити роль України або перенести фокус на розважливість дій Росії.

Ось як це відбувається, скажімо у наступному заголовку: ‘Russia blasts accusations of fracturing Ukraine talks with the US’ («Росія відкидає звинувачення у ‘розколі’ переговорів України зі США»). Роль України в переговорах нейтралізується фокусом на реакцію Росії на абстрактні «звинувачення», повністю відсуваючи суб’єктність України. Але навіть при нейтральній суб’єктності закладено імплікацію, що російське втручання здатне підірвати перемовини між двома незалежними міжнародними суб’єктами.

Нейтральна суб’єктність стирає активну роль України, роблячи її опір випадковим або спорадичним, відволікаючи увагу від її активного протистояння російській агресії.

4. Негативна суб’єктність: Україна як хаотична і/чи небезпечна сутність

Негативна суб’єктність приписує Україні шкідливі або ірраціональні наміри, зображуючи її дії як загрози, провокації чи ідеологічно мотивовані. Це помітно у 10  заголовках (34%), часто з використанням емоційно та стилістично забарвленої лексики  для очорнення України чи її керівництва. Зауважимо, що цей тип суб’єктності змальовує незалежність та навмисність дій та намірів України найбільш чітко та однозначно, оскільки це важливо для того, щоб показати всю ту небезпеку, яку вона становить для регіону та світу в цілому.

Для прикладу, у заголовку ‘EU nation slams Ukraine’s latest attack on oil pipeline’ («Країна ЄС засуджує останню атаку України на нафтопровід») суб’єктність України явна, але відверто негативна, бо зображає українські дії як агресивні і тому, цілком виправдано, як такі, що засуджуються країною ЄС. Прикметно, що зазвичай журналісти, що працюють на платформі rt.com намагаються максимально «втиснути» всю інформацію в заголовок, включно з джерелом, і тому є доволі інформативними, але в даному випадку вони свідомо приховали, що йдеться ні про яку іншу країну ЄС, як Угорщину, яка, як відомо, послідовно займає прокремлівську позицію.

В іншому заголовку з нашої вибірки, ‘Ukraine’s Nazi’s, who are they, why are they so influential and why have media ignored them’ («Українські нацисти: Хто вони, чому вони такі впливові — і чому медіа їх ігнорують?» суб’єктність України пов’язана з «нацистами», зображуючи її національну ідентичність як екстремістську та небезпечну. Варто звернути увагу на те, що використання самих нацистських тропів апріорі несе негативні  конотації та асоціації, не говорячи вже про приписування нацистської ідеології значній частині українського суспільства, ідеології, яка, на відміну від російського суспільства, непритаманна українському соціуму. Тому тут маємо справу не просто з маніпуляцією, а з відвертою брехнею.

Негативна суб’єктність малює Україну як дестабілізуючу силу, виправдовуючи російське вторгнення як відповідь на загрозу зі сторони небезпечного та злісного сусіда, часто використовуючи історичні тропи, як нацизм, для підсилення наративу.

Кількісні моделі та наративна стратегія

Розподіл типів суб’єктності у 30 заголовках показує стратегічний намір RT: обмежена суб’єктність домінує (41%), за нею йдуть негативна суб’єктність (34%), нейтральна  (15%) і незалежна (10%). Цей перекос — 75% заголовків або спотворюють,  применшують, чи очорняють суб’єктність України — створює наратив, в якому Україна рідко є легітимним актором. Натомість вона є маріонеткою Заходу (обмежена), безвідповідальним і небезпечним провокатором (негативна) або пасивним елементом подій (нейтральна). Низькі показники незалежної агентності (3 заголовки) гарантує, що Україна майже ніколи не зображується як справедливий захисник своєї незалежності, що відповідає меті Росії делегітимізувати її опір. Прикметно, що понад 80% заголовків (24/30) уникають надання Україні позитивної чи автономної агентності, підсилюючи кремлівську інтерпретацію  війни як конфлікту, керованого Заходом, що потребує російської «стабілізації».

Таким чином, маніпуляція суб’єктністю України на платформі rt.com є свідомою пропагандистською тактикою для підриву суверенітету України та виправдання війни Росії. Викривляючи суб’єктність України, RT створює картину світу, де українська держава не має легітимності як незалежний і самодостатній член міжнародної спільноти. Ця типологія маніпуляції агентністю, заснована на дискурс-аналізі, показує, як мовне формулювання та відповідне емоційне забарвлення служать інтересам Кремля, сіючи недовіру до справи України та зображуючи Росію як закономірну та виважену протидію західній агресії. Для глобальних аудиторій, особливо тих, що скептично ставляться до західних медіа, таке фреймування ризикує нормалізувати наратив Росії. Політики, політологи, та академічне середовище в цілому повинні протидіяти таким пропагандистським наративам, викриваючи тактику RT і підсилюючи голос України як суверенного актора, що бореться за виживання.

Comments are closed.