Слова давньокитайського стратега Сунь Цзи про те, що «вся війна заснована на обмані», набувають особливої актуальності в контексті інформаційної війни. Наш ворог майстерно маніпулює інформацією, прагне змусити всіх повірити в альтернативну реальність, де чорне стає білим, а біле – чорним.

Представленість жінок у медіа та теми, в яких вони фігурують, завжди віддзеркалювали актуальні події в країні. Особливо з початком російсько-української війни, зростання кількості військовослужбовиць у війську вплинуло на їхнє відображення у матеріалах. Однак, попри це, також спостерігається зменшення присутності жінок та їхніх поглядів у медіасередовищі, зокрема щодо теми війни. Лише 17 відсотків експертних коментарів у медіа нині надають жінки – вказує соціологія. Натомість на перший план вийшли військові, які є здебільшого чоловіками. Тому залишається актуальним питання, чи взагалі чути голоси військовослужбовиць в інформаційному просторі? А якщо і чути, то що саме?

Кожен знає поняття «жовта преса». Це медіа розраховані на невимогливих користувачів або ж для тих, хто узагалі не дбає про власну інформаційну гігієну. Такі проєкти не розраховані на людей, які полюбляють якісну журналістику. На просторах українського інтернету можна знайти безліч невеличких сайтів, де публікують конспірологічні теорії і відверту брехню. Але жоден з них не зрівняється за рівнем клікбейту в новинах та статтях з «Корупцією.Інфо».

У світі цифрового маркетингу терміни "нативна реклама" та "джинса" зустрічаються часто. Обидві концепції використовують компанії для підвищення уваги до своїх продуктів або послуг. Однак начебто схожі за сутті концепції мають значущі відмінності, які можуть вплинути на ефективність маркетингових кампаній. Пропонуємо розглянути, що таке нативна реклама і  джинса, і як їх використовують на практиці.

Триває третій рік з часу повномасштабного вторгнення росії в Україну. Безумовно велика кількість свідомих країн підтримують Україну та впевнені в її перемозі. Хтось робить це щиро, хтось не зовсім. Поговорімо про це «не зовсім». Ми вирішили переглянули закордону пресу про Україну, сподіваючись не знайти там нічого огидного. Проте огидне таки є – наративи російської пропаганди. […]

Популярність та прибутковість Twitter зіштовхнулася з проблемами, коли власником соцмережі став мільярдер та винахідник Ілон Маск. У багатьох користувачів та організацій з’явилися сумніви щодо того, чи рухається Twitter у правильному напрямку.

Українське суспільство пройшло багато етапів після початку повномасштабного російського вторгнення: від «2-3 тижні» до «всюди зрада». Безумовно, що настрої в суспільстві випливають з поточного ходу воєнних дій, їхньої тривалості та суміжних аспектів. Не всі усвідомлюють масштаби та інструменти, які використовує рф для перемоги у інформаційній складовій війни. Не всі бачать реальну загрозу в звичних сторіз улюблених блогерів.

Онлайн-медіа, подібно до друкованих видань, телеканалів та радіо, знайшли свої шляхи монетизації контенту. Найпоширеніший це, звісно ж, розміщення реклами. Закон України “Про рекламу” визначає, що будь-який матеріал, опублікований з комерційною метою, повинен маркуватися як “Реклама” або “На правах реклами”. Однак читачі, побачивши пряму згадку про рекламу, можуть зреагувати негативно й пропустити подібне оголошення. Через це інтернет-ЗМІ часто застосовують креативні підходи до промоції, серед яких — партнерська стаття.

Ще на початку 2022 року ми переживали через фотофейки, маніпулятивні фотографії з недостатнім контекстом і гучними заголовками та закликами, а сьогодні пропагандисти здатні згенерувати будь що: від протестів, яких ніколи не було, до фотографій постраждалих від обстрілу. Всі говорять про те, як штучний інтелект змінить індустрії і підвищить ефективність працівників, але недостатньо піднімають дійсно важливу тему: як штучний інтелект вже сьогодні використовують з метою політичної пропаганди.

Реклама, яка пронизує наше щоденне життя, не лише віддзеркалює, але й активно формує соціальні відносини та створює інформаційне оточення, що визначає нашу соціальну поведінку. Дискримінаційні повідомлення в рекламі стають закликами до неповаги, а також твердженнями про переваги або меншовартість певних груп людей. Зараз в Україні заборонені рекламні матеріали, які демонструють будь-яку форму переваги однієї статі над іншою, утверджують стереотипні ролі для жінок і чоловіків, або зображують насильство на підґрунті статі, а також зводять людину до ролі сексуального об’єкта.