Російська влада через міжнародного телемовника RT досі активно поширює російську пропаганду у світ. Через свої матеріали журналісти різними методами формують у своїх читачів і глядачів ставлення до переговорів та мирних договорів російсько-української війни у ворожий до України спосіб.

Відео завжди слугували хорошим доказом, оскільки можна було зафіксувати події та надати візуальне свідчення, проте з появою штучного інтелекту (ШІ) ця довіра до свідчення про різні події через відеоконтент стрімко руйнується. Сьогодні розвиток  технології deepfake (глибинної підробки), face swap (заміни обличчя), voice-AI (синтезу голосу) та full-AI video (повністю згенерованого відео) дозволяють створити контент, що повністю замінюють реальність. Будь-яка особа може бути трансльована у вигаданій ситуації, вимовляти будь-які слова, або ж розмовляти мовою, якої раніше ніколи не говорила.

Молодим читачам варто нагадати,  що RT (колишня Russia Today, в Україні — недоступна) – міжнародний медіаресурс, що фінансується російською державою і, цілком прогнозовано, з моменту створення у 2005 році була рупором кремлівських наративів. У контексті війни Росії проти України одним із таких пропагандистських наративів, які послідовно поширює онлайн-служба  RT (rt.com), є спотворене  уявлення про суб’єктність […]

Найактивніше російська гендерна дезінформація просуває сексистські фейки про те, що жінки у ЗСУ лише виконують роль «повій для розваг командирів», які нічого важливого не роблять, при цьому «відбиваючи» чужих чоловіків. Вірогідно, що такі наративи російська пропаганда використовує не тільки для того, щоб знецінити та демонізувати українок у війську, а й налаштувати проти них цивільних дружин чоловіків-військовослужбовців. Тобто, знову кінцева мета — розкол українського суспільства та деморалізація.

Вони завжди знають «правду» та роздають «дієві поради». Постійно приписують собі по кільканадцять несправжніх освіт, «неймовірний досвід» та нескінченні самопроголошені звання. Мова йде про так званих «фахівців», які часом з’являються в медіапросторі з гучними та впевненими думками на дуже різні теми, галасуючи про свою безсумнівну «експертність». Але як відрізняти справжніх спеціалістів від псевдоекспертів, якщо останнім часто вдається переконати сотні тисяч людей у власних фейкових регаліях?

Скандали сексуального характеру давно стали частиною медіа-ландшафту. Та якщо раніше їх сприймали як сенсаційні подробиці для жовтих заголовків, то сьогодні дедалі більше журналістів намагаються говорити на цю тему серйозно, зокрема в контексті сексуального насильства, етики та права. У цьому розрізі новини можемо поділити на дві окремі теми: публічні (або гучні) скандали та локальні (в регіонах або закладах освіти). Також розглянемо, які медіа досі експлуатують тему в стилі клікбейту.

Дискримінація жінок у медійних матеріалах часто є способом легкої монетизації через привернення уваги, сенсаційність та підсилення стереотипних суспільних ролей. Такий підхід порушує етичні норми журналістики та дестабілізує механізми захисту жінок, підтримуючи токсичні наративи про перевагу однієї частини людства над іншою.

Війна — це не лише про мапи і зведення втрат. Це ще й про обличчя — понівечені, бездиханні, іноді впізнавані. Якщо раніше такі кадри рідко потрапляли в публічний простір, то після повномасштабного вторгнення вони стали частиною стрічки новин: без цензури, без попереджень, часто без згоди родичів. Зі зображень смерті зробили контент.

У світі соціальних мереж може трапитися будь-що. Уявіть, що ви прочитали відгук про певний товар, готель, компанію або ж чийсь коментар на підтримку політика. І наче нічого дивного в цьому нема, крім одного... Коментатор на фото – ви! У вашого «двійника» інше ім’я, інше місто проживання, інший сімейний статус та інша професія. Але... ваше обличчя. Знайомтеся, це — бот.

Медіаіндустрія довгий час залишалася сферою, де гендерна нерівність була помітною особливо яскраво. Однак у XXI столітті ситуація почала змінюватися. 2025 рік міг би стати вирішальним у боротьбі за рівноправ’я. Попри заявлені принципи рівності, зарплатний розрив між чоловіками та жінками у медіа все ще є значним. Наприклад, дослідження у США та Європі свідчать, що жінки в журналістиці та кіновиробництві заробляють у середньому на 20% менше за своїх колег-чоловіків на аналогічних позиціях.