Реклама, яка пронизує наше щоденне життя, не лише віддзеркалює, але й активно формує соціальні відносини та створює інформаційне оточення, що визначає нашу соціальну поведінку. Дискримінаційні повідомлення в рекламі стають закликами до неповаги, а також твердженнями про переваги або меншовартість певних груп людей. Зараз в Україні заборонені рекламні матеріали, які демонструють будь-яку форму переваги однієї статі над іншою, утверджують стереотипні ролі для жінок і чоловіків, або зображують насильство на підґрунті статі, а також зводять людину до ролі сексуального об’єкта.

Дойче Велле виконує в інформаційному просторі надважливу функцію. Німецька радіохвиля Дойче Велле віщає 32 мовами світу та інформувала населення в найскладніші часи історії. Німецька Хвиля пройшла випробування часом і втримала рейтинг довіри впродовж останніх 70 років. Одна з найвищих цінностей медійників Deutsche Welle - незаангажованість та відсутність “political bias” у висвітленні новин. Німецька хвиля виступає за дотримання журналістських стандартів та тримається нейтралітету. Але чи на чию користь цей нейтралітет, коли мова йде про українсько-російську війну?

Від початку повномасштабного вторгення німецький таблоїд Bild здобув популярність в українських журналістів завдяки оперативності та унікальності  опублікованої інформації. Bild бере інтерв’ю з очільниками країн - зокрема з президентом рф Путіним,  має зв’язки з міністерством оборони Німеччини та відслідковує деталі передачі озброєння Україні. Утім для самих німців таблоїд не є виданням, що викликає довіру.

В сучасному світі зростає популярність громадянської журналістики, що означає активну участь громадян у створенні та поширенні новин. Цей підхід є реакцією на зростання доступності технологій і соціальних мереж, які дозволяють кожному стати "журналістом" і розповісти свою історію. Однак разом зі зростанням популярності громадянської журналістики з’являються й певні ризики та небезпеки. Пропонуємо коротко розглянути кілька прикладів громадянської журналістики в Україні, як саме пересічні українці можуть долучитися до створення інформаційного контенту.

На платформі Telegram функціонує безліч анонімних каналів, які не оприлюднюють інформацію про своїх власників, але полюбляють публікувати новини “з надійних джерел”. Деякі з них працюють під керівництвом Росії, а інші діють у власних інтересах. Нерідко трапляється й таке, що інформація з таких сторінок потрапляє в ЗМІ й активно культивується в суспільстві, що подекуди призводить до паніки — явища кардинально негативного як у мирний, так і воєнний час.

Сміятися із заголовків ТСН можна досхочу, але ситуація стає менш веселою, коли розумієш, що думка читача формується лише на основі прочитаного заголовку. Зараз, у еру інформаційного перенасичення, люди все частіше формують свою думку лише на основі перегляду заголовків. Деякі дослідження доводять, що читачі дуже рідко зазирають в новину, обмежуючись переглядом заголовка. Це призводить до утворення поверхневого розуміння подій, а іноді й до спотворення реальності. А такі сенсаційні заголовки це спотворення лише підкріплюють.

У серпні минулого року інтернет сколихнув епізод шоу «Мекнув-Питайте» на Youtube каналі українського шоумена Володимира Остапчука. Про це багато писали, користувачі мережі робили з цього меми, обурюючись і висміюючи чоловіків, які говорили про те, що жінка має бути повністю поголена. Але якщо подивитися епізод повністю, там трапляються тези значно гірші, ніж обговорення волосся на тілі жінок.

Серед українців, мабуть, немає жодної людини, яка б не знала відповідь на питання: «Хто тримає цей район?». Пес Патрон - герой багатьох дитячих книг, найвідоміший сапер і навіть має свою сторінку у Вікіпедії. Серед нас також важко знайти того, хто не дивився бодай раз «Телемарафон «Єдині новини». Нині чуємо дедалі більше критики у бік Телемарафону і та інших державних пропагандистських проектів. У цьому матеріалі розглянемо, як українська пропаганда втрачає свою ефективність і більше заважає, ніж допомагає.

Соціальні мережі, такі як Instagram, TikTok, Twitter, Facebook, перетворилися на потужний канал для реклами, оскільки це місце, де рекламодавці можуть звернутися безпосередньо до різноманітної аудиторії. Однак, порівняно з традиційними медіа, контроль за рекламою в соціальних мережах залишається вкрай слабо регульованим.

Що буде, якщо істина і художня фантазія зіткнуться у віртуальному просторі? Сучасне журналістське поле ділиться на дві сторони — одні вітають діпфейки як творчий спосіб подання інформації, інші побоюються потенційних маніпуляцій та втрати довіри. У наш час гіперінформативного суспільства, діпфейки стають ключовим елементом, розмиваючи межу між правдою та вигадкою, і водночас породжуючи численні дебати щодо етики та законності їх використання.