Інформаційна епоха принесла нам безмежні можливості. Ми маємо доступ до нескінченної кількості знань,  а новини з усього світу доступні в один клік. Але разом із тим з’явилася нова загроза – інформаційна війна. І одним з найнебезпечніших її інструментів є пропаганда. Кремль активно використовує її потенціал, застосовуючи різноманітні методи маніпуляції свідомістю. Мета проста – дестабілізувати ситуацію в інших країнах та підірвати довіру до демократичних інституцій.

Від фейкових новин і ботів у соцмережах до цілеспрямованих інформаційних атак – арсенал кремлівських пропагандистів вражає своєю різноманітністю. Вони майстерно грають на страхах, підсилюючи розколи в суспільстві та підриваючи довіру до будь-яких авторитетів. Один із найяскравіших прикладів – створення інфошуму навколо діяльності ТЦК.

Кремлівська пропаганда діє двома каналами впливу. Перший – це прямий, через підконтрольні ЗМІ та мережу агентів, які за геббельсівськими принципами, повторюють кремлівські наративи. Другий – це так званих корисні ідіоті, серед яких, на жаль, іноді опиняються й українські медіа, які, не усвідомлюючи цього, розганяють та ініціюють інформаційні хвилі потрібні ворогові.

УНІАН часто використовує слово «облава», яке має досить негативне забарвлення. Облава – оточення місця, де перебувають або можуть перебувати переслідувані особи, з метою їх затримання, арешту.

Такий акцент на негативі створює перебільшене враження про масштабність проблеми і підігріває суспільне невдоволення. Поширюючи «новини» у такому форматі, приправляючи кричущими заголовками, представники деяких ЗМІ фактично годують кремлівських пропагандистів “інформаційною їжею” на постійній основі.

Яскравий тому приклад, можна побачити у телеграм каналі відомого рупора кремля соловйова.

Неочікувано, але «облава» і в нього.

Якщо звернути увагу на час публікацій «гучних новин» про ТЦК в українських медіа та використання цієї інформації соловйовим, можна зробити висновки, що його команда моніторить українській інформаційний простір майже щохвилини.

Серед «помічників» кремлівських пропагандистів, також слід відокремити і деяких українських блогерів, які не усвідомлюючи масштабів своєї відповідальності, свідомо чи несвідомо підігрують російській пропаганді, розпалюючи спекуляції навколо ТЦК.

Так, наприклад, Андрій Луганській, активно публікує відео присвячені діяльності ТЦК на своєму YouTube каналі, якій налічує майже триста тисяч підписників. Робить він це із завидною регулярністю, 3-4 рази на місяць.

У гонитві за сенсаціями та рейтингами, представники ЗМІ все частіше забувають про свою відповідальність та стають сліпими виконавцями на користь кремлівськім пропагандистам. Створення та просування контенту з використанням негативного образу представників ТЦК в українських медіа не лише дає привід «соловйовим» в черговий раз показати своєму плебсу «як у них в Україні погано», а й впливає на настрій суспільства всередині країни. Від невеликих сутичок із представниками ТЦК до повного підриву довіри до державних інституцій.

У складних умовах війни українські медіа відіграють ключову роль у формуванні громадської думки та консолідації суспільства. Відповідальне ставлення до поширення інформації, особливо в умовах  війни, є необхідністю для збереження єдності та досягнення перемоги. Тоді як, підвищуючи градус напруги навколо ТЦК, вони фактично стають співучасниками російській пропагандистської машини. На третій рік «Великої війни» вже кожний медійник мав визначиться: бути інструментом маніпуляції чи зброєю у боротьбі з агресором?

Марина Тимченко, магістрантка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.