Сьогодні можна з упевненістю сказати, що ті, хто формує стрічки новин, здатні активно впливати на емоції людей. Тому в країні, яка і так перебуває у стані стресу через війну, медіа мали би уникати гіперболізації гіпотетичних загроз, а натомість надавати більше позитивної інформації для збалансування негативного впливу. А користувачі зі свого боку – уникати поширення чуток і відповідально ставитись до вибору інформації.

Від свободи слова до мови ворожнечі – один крок. І розрізнити, де чітка межа між цими явищами, іноді буває складно. Журналісти часто грішать хейтспічем у своїх текстах, а читачі ще частіше грішать його несвідомим споживанням. Інколи аудиторія навіть не бачить проявів мови ворожнечі чи порушення професійних стандартів автора, адже настільки звикає до такого викладу інформації, що приймає це за належне. І це прикро, адже такі матеріали є шкідливими для суспільства. Вони на підсвідомому рівні підривають соціальну згуртованість, спричиняють дискримінацію і можуть призвести до гірших наслідків, як-от насильство, цькування тих чи інших соціальних груп.

Бездіяльність Марка Цукерберга стосовно усіх негативних наслідків користування його продуктом безпосередньо впливає на наше життя. Досьє Facebook  — це проблема не лише конгресу США чи Європейського Союзу. Однією із найбільш уразливих країн є саме Україна, адже серйозні прогалини у функціонуванні Facebook стають у нагоді нашому сусідові у веденні гібридної війни.

За останні два місяці в засобах масової інформації все частіше можна побачити новини про те, що черговому російському артисту заборонили в’їзд до України. І настрої користувачів соцмереж щодо цього різні. На прикладі коментарів на Facebook-сторінках популярних новинних ресурсів ми з’ясовували, як звичайні користувачі в Україні реагують на ці заборони.

Весь світ вже другий рік поспіль живе у страху: вірус, смерті, обмеження, зміна ритму життя, нестабільність, невідомість… І ось можливий порятунок – вакцина, замість того, аби допомогти людям та зменшити страхи, перетворився на ще одну фобію. «Посприяла» цьому і діяльність ЗМІ.

Новини про ДТП, пограбування та інші кримінальні злочини є невід’ємною частиною ЗМІ.  Секс, смерть і скандал – відомі три “С”, якими живляться медіа. Часто після “звичайних” щоденних новин маємо змогу переглянути навіть окремі програми, присвячені цьому правилу. Це, до прикладу, “Надзвичайні новини” на ІСТV чи “ДЖЕДАІ” на 2+2.

Багато-хто бачив екранізовану історію стосунків студентки Анастейші Стіл з підприємцем Крістіаном Греєм у “50 відтінків сірого”. Стрічка вразила глядачів не лише романтичними вчинками героя, а й відвертими сценами з жорстокою еротикою,  яка в нас асоціюються з БДСМ. Саме нестандартний сюжет фільму та поєднання любові, сексуальності та садизму спричинили хвилю обговорень та перевершили будь-які очікування, зробивши книгу бестселером у багатьох країнах, а фільм одним з найбільш касових.

Це специфічний жанр на YouTube, де ведучий у прямій трансляції робить різні принизливі речі з собою або своїми гостями. Автори ефірів заробляють такими діями гроші, які їм надсилають глядачі під час перегляду. Разом із грошима (донатами) глядач може написати повідомлення або бажання, яке згодом виконує ведучий. Деякі автори таких стрімів самі встановлюють ціни та дії, які готові виконати за надіслану суму. Чим важче завдання, тим більше воно коштує. Воно може бути будь-якої специфіки: від розбиття яєць об голову до жорстокого побиття.

«Пандемія коронавірусу» – всього за декілька місяців це словосполучення, як не крути, поділило сучасний світ на «до» та «після». ЗМІ як основні канали поширення інформації про Сovid-19 формують суспільні настрої щодо цієї теми, щодня публікуючи динаміку захворюваності і «вражаючі» факти про вірус та його поширення. Світ змінився, а чи змінилася подача статистики тоді і тепер? Оберемо для аналізу регіональне онлайн-медіа «Dyvys.info» та всеукраїнський новинний ресурс «1+1», аби відстежити, що ж змінилося у оприлюдненні статистики і чи змінилося взагалі.

Тема висвітлення насильства не перший рік на вустах медіаспільноти України. Якщо дорослу людину проблема зачіпає не так критично, то на психіку дитину впливає докорінно, особливо, якщо демонструється насильство серед її однолітків. Українські ЗМІ ж продовжують вражати матеріалами зі сценами дитячого насильства нібито з виховною метою. Вочевидь, дотримуються думки, що жорстокість на екрані «загартовує» дітей: зміцнює їхню психіку і убезпечує від насильства у реальному житті. Насправді ж причина цього більш прозаїчна – «високі рейтинги» такого контенту.