У статті ми подали своє бачення дефініцій, якими слід послуговуватися тим, хто пише про війну росії проти України, щоб сформувати коректне й чітке розуміння того, що насправді відбувається в центрі Європи у 21 столітті.

В умовах мирного часу мова ненависті є неприйнятною формою спілкування журналістів з суспільством. Вона посилює соціальні конфлікти, посилює й вкорінює стереотипи щодо певних груп людей. Формує неприйнятний в цивілізованому світі медійний дискурс, що базується на ненависті до тих людей, які спілкуються іншою мовою, мають інший колір шкіри, походження, стать чи національність. Та, як нам відомо, кожне правило має свої винятки.

Війна вносить корективи у звичні раніше норми життя та професійні стандарти. Вона формує новий порядок денний, нові наративи, нові сенси, в яких немає місця для двозначностей чи недомовок. На війні чорне завжди чорне, а біле завжди біле, незалежно від того, крізь які окуляри ми її спостерігаємо. Тому журналістам важливо чітко визначитися з дефініціями щодо ворога, адже саме медійники формують інформаційний дискурс й наративи, які в подальшому стануть розділами підручників історії для майбутніх поколінь українців.

Чи послуговуємося ми мовою ненависті, коли називаємо агресора агресором, і даємо, при цьому, йому свою емоційну оцінку? Ні, бо наш гнів є праведним, а на нашу землю прийшов окупант. За інших обставин, ненависть до росіян просто за те, що вони росіяни була б нічим іншим як проявом ксенофобії. Проте, не в цьому випадку.

Орвелівська утопічна новомова, в руках тоталітарного режиму, була інструментом спотворення реальності, шляхом підміни значення слів. У 2022 році, ми теж маємо нову мову – мову війни, яка покликана показати реальність такою, як вона є насправді. Адже, правда – наша головна зброя у цій війні. Журналістам важливо називати речі своїми іменами, створювати та підтримувати наративи, які сформують однозначне ставлення всього цивілізованого світу до війни, в якій Україна бореться за свою свободу та майбутнє, а росія – окупант. Базуватися ці наративи мають на фактах, а не домислах чи фейках.

“Гітлерівці”, “фашисти”, “бандерівці” – це більше, ніж просто слова, що позначають приналежність людей до певної організації чи ідеології. Це цілі семантичні конструкції, які стали частиною картини світу нащадків тих, хто пережив Другу світову війну на території Совєцького Союзу. Не кожен знає, що таке фашизм, однак всі, на підсвідому рівні, розуміють, що це зло. І це явно не заслуга особистих наукових та історичних пошуків окремо взятої людей. Таке ставлення до фашизму та фашистів було закладене пропагандистськими наративами, які були покликані демонізувати будь-кого, хто так чи інакше був причетний до цієї ідеології.

Втім, і після Другої світової історія пам’ятає чимало прикладів нових імен, якими “нагороджували” вороги одне одного. Так, наприклад, під час війни у В’єтнамі (1955-1975) американці називали усіх в’єтнамців “Gooks”. Це слово складно перекласти, адже по суті воно є просто образливим по відношенню до людей з азіатською зовнішністю. Оксфордський словник не надає етимології цього слова. Втім на форумі військових можна знайти версію буцімто британці називали гуками чи то індійців загалом чи то індійських офіцерів. Тоді це була абревіатура від словосполучення “Джентльмен східного роду” (Gentleman of Oriental Kind. Тепер в США “гук” – образливе слово. Але, як пояснюють ветерани, тоді це слово не мало негативної конотації. Сторонників В’єтконгу американці називали Victor Charlie або V-C. Назва походила від натівського фонетичного алфавіту. В’єтнамці ж називали американців “Hoa Ky Hoa Ky”. Це подвійне повторення назви США в’єтнамською із негативним забарвленням. Воно означає “перезбуджена мавпа з країни квіткового прапору”, пояснюють на форумі. У останньому випадку помітно риси “знелюднення”, створення тваринного образу ворога.

Війна в Іраку також цікава для дослідження. “Словник” американського військового пропонував називати ворогів-іракців “Ali Baba” за аналогією з героєм східної казки. Західні військові називали як військових, так і цивільних, а також усіх, кого вони підозрювали у скоєнні злочину. Поширеною також була назва Johny Jihad. Так називали іракських комбатів. Існує і слово, подібне до “гуку” – “Haji”. Так американці зневажливо називають представників Ближнього Сходу. У мусульманстві “хадж” – почесне звання, яке присвоюється мусульманину , який успішно завершив хадж до Мекки. Титул додають перед ім’ям для підкреслення авторитету. Тотожне значення слово має в православ’ї і застосовується по відношенню до людей, що здійснюють паломництво до Єрусалиму. Тут ми бачимо расистський та релігійний підтексти у формуванні новомови.

Під час геноциду у Руанді (1994) активно працювало “Вільне радіо і телебачення тисячі пагорбів”. Саме вони підбурювали народ хуту вбивати представників народу тутсі. Останніх “журналісти” часто називали inyenzi (себто «тарган»). Заклик вбивати тутсі звучав як «рубайте високі дерева» – через уявлення, що цей народ природньо трохи вищий за хуту. В цьому випадку ми спостерігаємо “знелюднення” тутсі, навішування ярлика паразита, від якого треба позбутись.

Україна  пережила “червоний терор”, Голодомор, поборола нацизм у Другій світовій війні, відновила свою незалежність, однак на цьому випробування на нашому історичному шляху не закінчилися. Перед нашим поколінням постало нове завдання – подолати новостворений рашизм. Саме ідеологія рашизму несе в собі ненависть до всього українського. Саме рашизм ненавидітимуть наступні покоління українців, і саме рашистів цькуватимуть й заборонятимуть у всьому світі. В нацизму була свастика, в сталінізму серп і молот, а в рашизму горезвісна “Z”. Саме так маркує себе агресор.

Символ російської агресії проти України та російських рашистів.

З нашого погляду, ми воюємо саме проти “росіян” та “рашистів”. В нашого ворога є реальне ім’я – росія, а його ідеологія – рашизм. Цю ідею також підтримав  Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики ВРУ. Ніякі вигадані “свинособаки”, “орда” чи міфічні “орки” не дадуть нашим нащадкам і громадянам інших держав чіткого розуміння того, хто ж насправді намагався захопити нашу землю, знищити українців, і якою була ідеологія окупанта. Проти українського народу воюють рашисти, які прийшли з росії. Це має бути чітко зафіксовано в документах і нових підручниках з історії України та світу.

Правильна термінологія дозволить чітко розуміти ситуацію й унеможливить будь-які дискусії щодо того, проти кого ж насправді воює Україна. Абсолютно людиноненависницький рашизм, за своєю суттю, став у один ряд з тоталітарними ідеологіями нацизму, фашизму, сталінізму, а бути в такій “компанії” означає бути вигнанцем у всього цивілізованому світі.

Антон Клименко, Микола Кучер, магістранти факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.