З 24 лютого 2022 року роль жінки у суспільстві суттєво змінилася. Тисячі жінок служать у лавах Збройних сил України, виконують важливі функції, як на фронті, так і в тилу, працюють волонтерками, медикинями, психологинями. Участь жінок на війні зруйнувала традиційні гендерні стереотипи, однак поставила нові виклики перед медіа у способах їх  репрезентації.

У фільмі йдеться про космічного далекобійника Андрія, який після вибуху Землі вважає себе останньою людиною у Всесвіті. Стрічка створювалася протягом десяти років і ще до прем’єри здобула 13 міжнародних нагород та 9 номінацій, що підкреслює її успіх і визнання на світовій кіносцені. Над фільмом режисер Павло Остріков працював майже десять років, створивши сильну й зрозумілу історію про вибір і людяність. Як оцінюють цей фільм кінокритики та чи є він чимось принципово новим в українському кіно?

Чи може читання перетворитися на виснажливий марафон, де головний приз — не емоції, а ідеальна статистика у додатку? Поки BookTok диктує моду на десятки прочитаних книг за місяць, український застосунок Rork опинився в епіцентрі дискусій про «токсичну продуктивність». Чому найпопулярніший інструмент для книголюбів дедалі частіше звинувачують у провокуванні тривожності та як змагання з алгоритмом змінює наше ставлення до літератури.

«Чужі серед своїх» − це не просто назва фільму, а реальність мільйонів українців. У випадку з внутрішньо переміщеними особами (ВПО), український інфопростір балансує на тонкій межі між співчуттям та стигматизацією. Від образу жертви до прихованого акцентування на походженні у кримінальній хроніці − це дослідження про те, як медіа створювали образ «іншого» і чи змінився словник українських журналістів за роки війни.

Керівництво техногігантів публічно декларує принципи нейтральності та збалансованості контенту. Проте ці заяви регулярно розбиваються об хвилі критики з різних політичних таборів: кожна сторона звинувачує платформи в упередженості, намагаючись довести, що алгоритми підігрують їхнім опонентам. Така полярність думок змушує нас глибше дослідити саму природу алгоритмічних систем та зрозуміти, як саме вони моделюють наші вподобання.

Книжкові блоги це дуже цікаве місце. Там і книжку порадять і поділяться лайфхаком, як непомітно пронести додому 31 новинку. Вони орієнтують людей у видавничому світі та якоюсь мірою впливають на літературний вибір читачів. Проте для популярності блога треба щось більше, ніж дописи про книги та гарний візуал.

У 21 столітті Telegram зайняв провідну роль в інформаційному середовищі та зайняв місце традиційних медіа. Анонімні канали з сенсаціями зараз користуються довірою, попри відсутність жодного офіційного обличчя. Це викликає запитання: чи не повторює месенджер старі прийоми «жовтої преси» — та ще й із більшим розмахом?

Деякі медіа часто фокусуються винятково на зовнішності жінок у політиці, критикуючи або вихваляючи їхній вибір одягу чи кольору помади. Але вони майже ніколи не аналізують, чому певна політикиня обрала саме такий образ, який у нього меседж чи передісторія. У такому контексті макіяж може бути як звичайною протокольною необхідністю, так і символом переконань, цінностей, ідеологій.

Можна сміливо сказати, що «Divoche.media» створено жінками для жінок. Воно охоплює проблему сестринства, порушує питання рівних гендерних прав та відверто говорить про труднощі, страхи, переживання сучасних українок. В умовах війни тема фемінізму знову стала актуальною, адже хоч і з’явилися на фронті волонтерки та військові, але досі не всі посади відкриті для жінок.

Інструменти ШІ дедалі частіше допомагають із рутинною працею – транскрипцією, редагуванням, перекладами, субтитруванням. Та попри перспективи, використання ШІ викликає чимало запитань: про об’єктивність контенту, авторство, етичну відповідальність та вплив на довіру аудиторії. Цей матеріал – спроба простежити, як українські медіа у 2024–2025 роках адаптовують технології ШІ, як пишуть про них та наскільки критично оцінюють їхні наслідки.