У сучасному світі, з його переповненим інформаційним простором, медійникам доводиться знаходити нові методи для привернення уваги аудиторії до важливих соціальних питань, як от збори на підтримку Збройних Сил. В умовах, коли стандартні засоби комунікації втрачають свою ефективність, медійники та креативні особистості вдаються до оригінальних способів взаємодії з аудиторією.

Заголовки завжди цікавлять найбільше. Це саме те, що на що звертає увагу читач при перегляді стрічки новин. Якщо заголовок не «чіпляє» – не очікуйте, що ваш матеріал хтось прочитає, яким би цікавим він не був. Але чи завжди такий алгоритм є корисним?

Ми звикли, що іноземці зображають українців у фільмах або як бандитів, або як неосвічених селян, які тільки приїхали до великого міста. Вочевидь, це викликає неприємні емоції. Але значно гірше, коли так само недолуго нас зображають самі ж українці.

Минуло два роки з початку повномасштабного вторгнення в Україну, проте російська пропаганда не втрачає свою активність. Навпаки, вона зберігає свою потужність, наповнюючи інформаційний простір спотвореними реаліями та міфами. Правдивість подій та справжні розміри ситуації можуть ставати неясними через потік дезінформації, що перекриває їхню сутність. Тому важливо активно розкривати та розвінчувати російські міфи та фейки, оскільки вони не лише спотворюють історію, але і впливають на формування світогляду та образу ворога.  Розглянемо кілька прикладів проєктів, які руйнують російські міфи та викривають фейки.

Нинішню інформаційну епоху вже важко уявити без блогерів, інфлюенсерів та різних медійних особистостей, що впливають на порядок денний. Подобається це нам, чи ні, але їхні слова та дії часто впливають на аудиторію, деколи суттєво. Блогери зараз і блогери до 24.02.2022 — подекуди абсолютно різні люди, адже війна внесла свої корективи. І хтось змінив свою позицію, думки та висловлювання, а хтось дотримується проросійських цінностей, що й раніше. Пропонуємо невеликий огляд українських блогерів, який, на наш погляд, характеризує деякі тенденції в українській блогосфері щодо ставлення до російського контенту.

На відміну від друкованого видання чи телебачення, необов’язково мати профільну освіту чи досвід роботи, щоб самостійно створити інтернет-блог й писати в ньому про все, що заманеться. Через це зараз можна знайти блог, форум або профіль в соціальній мережі практично на будь-яку тему, і автору кожної з таких платформ кортить поділитися зі світом власною думкою. Робить він це, зазвичай, у форматі відомого жанру журналістики — рецензії.

Раніше ми вже писали про деколонізацію і чому культура та література не поза політикою, а в самому її центрі. Через культурну експансію Росії, яка відбувалась століттями, чимало українців мали, а хтось і досі має російську книжку вдома. Розглянемо, які поради щодо неї можна побачити в медіа.

Сотні новинних заголовків, повідомлень, сюжетів, репортажів, та іншого контенту, який можуть запропонувати соцмережі, людина сприймає як важливу інформацію. Своєю чергою цю інформацію вона передає іншим, таким же людям, як і вона сама. І якщо хоча б 1% здобутої інформації - “деза”, прихована (або й не зовсім) пропаганда - кожен, хто прокоментував, репостнув або поділився з друзями - став ненавмисним учасником величезної пропагандистської машини, яка робить усе, щоб дискредитувати Україну: як в очах союзників, так і в очах самих українців.

Якість та достовірність інформації, що подається в медіа - завжди була важливим критерієм, який впливав на відгуки про те чи інше видання. Проте, після початку повномасштабного вторгнення питання достовірності та дотримання журналістських стандартів стоїть гостріше, ніж будь-коли. І якщо раніше недостовірність в публікаціях - це ймовірність отримати негативну оцінку, то зараз - загроза репутації та існування медіа.

Розвиток соціальних платформ змінює ставлення та вимоги до офіційних державних осіб. Якщо раніше побачити президента країни було можливо тільки у теленовинах, то зараз люди мають можливість не лише бачити очільників держав, а й слідкувати за кожним їхнім днем. Сучасні користувачі вимагають від обраних кандидатів активного щоденного звітування, сенсаційних висловлювань та вчинків. Офіційних осіб неначе оцифровано та перенесено у віртуальну реальність, де вони мають змогу поспілкуватися та взаємодіяти з кожним своїм підписником.