Якість та достовірність інформації, що подається в медіа - завжди була важливим критерієм, який впливав на відгуки про те чи інше видання. Проте, після початку повномасштабного вторгнення питання достовірності та дотримання журналістських стандартів стоїть гостріше, ніж будь-коли. І якщо раніше недостовірність в публікаціях - це ймовірність отримати негативну оцінку, то зараз - загроза репутації та існування медіа.

Розвиток соціальних платформ змінює ставлення та вимоги до офіційних державних осіб. Якщо раніше побачити президента країни було можливо тільки у теленовинах, то зараз люди мають можливість не лише бачити очільників держав, а й слідкувати за кожним їхнім днем. Сучасні користувачі вимагають від обраних кандидатів активного щоденного звітування, сенсаційних висловлювань та вчинків. Офіційних осіб неначе оцифровано та перенесено у віртуальну реальність, де вони мають змогу поспілкуватися та взаємодіяти з кожним своїм підписником.

Важко заперечувати активні культуротворчі процеси від початку повномасштабного вторгнення. Українці - і українські медіа зокрема - швидко зрозуміли, що культура є може і не зброєю, але щитом від російської агресії. Незважаючи на це, в українському інфопросторі відчувається значна нестача спеціалізованих медіа, що відслідковують і висвітлюють події в культурному просторі. В цьому матеріалі спробуємо розібратися, хто говорить про мистецтво в Україні і чому колонки “культура” в онлайн-виданнях недостатньо.

Між Україною та Тайванем більше спільного, ніж може здатися на перший погляд. Дві країни тривалий час потерпали від культурної асиміляції та наразі відбудовують свою демократію по сусідству з авторитарними країнами - росією та КНР. У той час, як Тайвань проводить активну військову підготовку, уряд острова також проводить активну культурну кампанію в медіа. Розглянемо, як Тайвань захищається від асиміляції КНР та вибудовує свою культурну стратегію на прикладі Taiwan Today.

Документальні стрічки змальовують історії звичайних людей, які  стали жертвами війни. Ці картини є своєрідним меморіалом, який не дає нам забути про тих, хто втратив життя, тих, хто віддав своє майбутнє за віру в свободу та незалежність. Ми підготували добірку документальних фільмів про повномасштабне російське вторгнення в Україну.

Цифрова журналістика невпинно розвивається, виникають нові технології та сервіси, які покращують роботу журналістів. Зокрема такі, що допомагають розуміти вподобання аудиторії, а відтак - робити матеріали цікавішими та кориснішими. Наприклад, звичайне анонімне голосування на одній з онлайн-платфом уже домоможе зрозуміти журналісту думку споживача. Ми підготували збірку додатків, які допомагають журналістам зрозуміти настрої читачів.

Музика завжди була і залишається складовою української культури. Для українців це спосіб закарбувати в пам’яті свою історію та подвиги національних героїв — у складні часи такі пісні єднають довкола себе й надихають рухатися далі. Виконавці співають про те, що турбує їх зараз, порушуючи не лише тему кохання, але й, в контексті визвольної боротьби, туги за домом, братерства, надії на краще. Тому не дивно, що Росія в межах гібридної війни завжди намагалася перешкодити розвитку нашої музики, просуваючи на українських платформах власних артистів і разом з ними “потрібні” наративи.

14 лютого в кінотеатрах вийшла у прокат українська стрічка “Уроки толерантності” Аркадія Непиталюка, яку той зняв на основі п’єси Ігоря Білиця “Гей-парад”. Фільм викликав неоднозначну реакцію в медіа, яка вкотре підкреслює, що посміятися з цієї теми готові далеко не всі.

У світі, де влада схильна до корупції, роль медіа стає вкрай важливою в протидії цьому явищу. Медіа мають потужний вплив на суспільство та можуть відігравати ключову роль у виявленні, розкритті та запобіганні корупції. Чи вдається українським медійникам побороти цього звіра? Пропонуємо огляд трьох гучних антикорупційних розслідувань від журналістів.

Для того, щоб дізнатися, чому міжнародна спільнота так прихильно ставиться до особи Володимира Зеленського ми проаналізували виступи Президента України, які було опубліковано у його соціальних мережах. Саме завдяки їм відбувається знайомство іноземних журналістів, громадян та державних осіб з діяльністю українського очільника.