Під час повномасштабної війни обстріли відбуваються щодня. Щодня з’являється інформація про загиблих українських військових та цивільних. Висвітлення реальності війни важливе для розуміння та інформування людей про масштаби серйозності війни сьогодні. І в часи, коли атаки відбуваються як на великі міста, так і на менші. Коли такої інформації стає надто багато, наскільки це впливає на її висвітлення? Чи розміри міста важливі? На чому акцентують увагу видання?

На прикладі атаки на Павлоград 19 липня, яку керівник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак назвав “Наймасштабнішою атакою на місто”, я проаналізував 17 медіа у трьох форматах: текстові новини, відео-контент та інформація з телеграм-каналів.

• Для контексту. У ніч на 19 липня один із районних центрів Дніпровщини — Павлоград зазнав атаки. За інформацією від анонімних телеграм-каналів, навколо міста перебувало до 19 БпЛА.

• За офіційною інформацією, російські війська випустили по місту ракети та ударні дрони, внаслідок чого був пошкоджений житловий будинок, об’єкти інфраструктури та промислові підприємства. Вибухи тривали кілька годин, у місті здіймався густий дим, працювали сили ППО. За всієї серйозності масштабності обстрілів, загинула лише одна людина і ще одна була поранена. Місцева влада та рятувальники оперативно прибули на допомогу населенню та почали роботу над наслідків.

Які медіа писали про обстріл

Такий масштабний обстріл не міг пройти повз увагу загальнонаціональних медіа. Проте через постійну увагу до будь-яких обстрілів усієї України, які відбуваються кожен день, інформація може спрощуватися, зменшуватися у подробицях. Тому і не дивно, що усі аналізовані медіа повністю чи частково транслювали інформацію від голови Дніпровської ОВА Сергія Лисака. Саме його повідомлення стали ключовим джерелом: про використання ракет і дронів, пошкодження інфраструктури, постраждалих і масштабність атаки.

Серед видань, які обмежилися лише офіційною інформацією від військової адміністрації — Радіо Свобода, Телеграф, Цензор.нет, РБК-Україна, Новини Live, Укрінформ. Усі ці ресурси — загальнонаціональні, і їхні публікації про обстріли здебільшого не виходять за рамки переповідання даних від ОВА або Повітряних сил. Це — типова практика для центральних ЗМІ, які працюють з обережністю і часто уникають додаткової верифікації в зоні небезпеки. Саме тому такі тексти інколи можуть не містити свідчень очевидців, фотографій із місця подій чи розлогого аналізу наслідків.

Натомість, регіональні й локальні ресурси заповнюють цю прогалину. Зокрема, Суспільне Дніпро зібрало й опублікувало свідчення очевидців, які включили у текстову публікацію і окремо у відео-матеріали. Цей підхід дозволяє читачам побачити не лише слова, а й людські обличчя.

Цікаво також, що BBC Україна, хоч і подало коротку новину, все ж акцентувало увагу на можливих причинах атаки. У своєму матеріалі вони згадали імовірну причину обстрілів:

«Станом на 9 ранку суботи Повітряні сили і надалі повідомляли про рух БПЛА та інших повітряних цілей на Павлоград, який є великим транспортним залізничним вузлом та важливим містом для армійської логістики на Донецькому напрямку»

Хоча це лише одне речення, але такий контекст додає до новини стратегічний вимір, якого бракує більшості інших ЗМІ. Проте у таких випадках постає питання, чи варто інформувати населення про причини/розташування об’єктів інфраструктури, які можуть обстрілювалися для досягнення військових цілей. Хоча й в суспільстві може перебувати така інформація на рівні чуток, чи варто підкреслювати інформацію, яка може стати несвідомою допомогою ворогу.

Щодо візуального супроводу, найповніше ситуацію подали ВІДОМО медіа, Суспільне Дніпро та локальне медіа Павлоград.dp.ua — у їхніх публікаціях з’явилися фото руйнувань будинку, кадри рятувальників та загальні наслідки атаки. Це дозволяє не лише уявити масштаби удару, а й емоційно його прожити. Важливо виділити ВІДОМО медіа, яке є локальним медіа Дніпропетровщини. Вони опублікували детальні фотоматеріали становища постраждалого багатоквартирного будинку.

Відеоматеріали — які медіа показали не лише слова

У категорії відео найпомітніше висвітлення забезпечили місцеві ЗМІ, зокрема Павлоградська телерадіокомпанія (ПТРК). Їхній репортаж зібрав свідчення очевидців, коментарі представників місцевої влади, показав кадри зруйнованого багатоквартирного будинку та зосередився на тому, як місто почало реагувати після удару. Це був не просто новинний ролик, а широкий спецрепортаж свідчень про те, як люди поводилися під час обстрілу, доповнений інформацією про відновлення житла, оформлення документів і допомогу постраждалим. І за всієї цінності цієї інформації, репортажу бракувало глибини. Очевидці розповідали про руйнування будинку, в не загальну атмосферу неспокійної ночі.

Суспільне Дніпро також випустило уже згадане відео — воно фактично дублювало текстову публікацію, але з розширеними цитатами очевидців, що додало живого контексту. Люди на відео описували момент влучання, паніку вночі та перші хвилини після удару.

Телеканали — такі як Київ24 та телеканал ТСН у Телемарафоні «Єдині Новини» — висвітлили подію лише побіжно. Їхні сюжети тривали близько декількох хвилин, містили по одному або декільком коротким коментарям очевидців або лише загальні кадри руйнувань. Усе подавалося стримано, з фокусом на інформування, а не на глибину чи людський вимір події. З іншого боку, будь-яка подія бореться за своє висвітлення з погляду цінності цієї інформація для широкого загалу. Сюжет про обстріл, один із чотирьох висвітлених у дайджесті ТСН може привернути увагу, можливо тільки жахливістю руйнувань, яких у Павлограді могли і приховати від широкого загалу. Це пов’язано із тим, що були й обстріли промислових підприємств, які належать до критичної інфраструктури і доступ до яких може бути ускладнений у зв’язку із секретністю.

І все ж, повертаючись до аналізу відеоматеріалів, відеоформат виявився розділеним за принципом масштабу: національні медіа обмежуються базовими фактами, тоді як місцеві — показують реальну картину зсередини.

Телеграм-канали — швидкість, хроніка, емоції

Зважаючи на велику популярність, телеграм-канали виявились найдинамічнішим і найживішим джерелом інформації. Особливо це стосується локальних спільнот — анонімного каналу Pavlograd_now та каналу news_pavlograd, який є соціальною мережею місцевого медіа «Павлоград.dp.ua». Саме вони першими повідомляли про звуки вибухів, рух дронів, візуальні підтвердження диму, фото з місця обстрілів, а згодом — хронологію ударів і карту польоту БПЛА та ракет. Після атаки канали регулярно публікували відео з руйнуваннями, свідчення мешканців, а також офіційну інформацію про допомогу, евакуацію й розбір завалів.

Pavlograd_now був зосереджений на візуальному й емоційному контенті: відео з місця руйнування будинку, дим над будинками, реакції людей. Багато матеріалів публікувалися без прямого посилання на джерела, але з очевидною прив’язкою до події в реальному часі. Хоч і з порушеннями рекомендацій армії публікувати наслідки обстрілів через близько 12 годин після удару (зазначена публікація була висвітлена через ~40 хвилин).

Натомість news_pavlograd натомість подавав більш структуровану інформацію: розгорнуті зведення Повітряних сил, карти, офіційні цифри. Хоча також, загалом схожі на попередній телеграм-канал матеріали, як наприклад, дим над містом. Це яскраво підтверджує, що канал є підрозділом більш традиційного онлайн-медіа.

Інші телеграм-канали, які позиціонують себе всеукраїнськими, як от анонімні НОВИНА, Тарас Григорович повідомляє та офіційний ҐРУНТ — переважно дублювали офіційні повідомлення від ОВА. Вони не доповнювали контент власною інформацією, а виконували функцію ретрансляторів. У деяких випадках з’являлися короткі замітки з одним фото або фразою про масштаби руйнувань.

Отже, локальні телеграм-канали стали головним каналом оперативної комунікації, що доповнив офіційні джерела реальним відчуттям події, які спершу з’явилися саме у них.

Висновки — про що говорить висвітлення обстрілу Павлограда про українські медіа під час війни

Випадок атаки на Павлоград 19 липня демонструє, як українські медіа під час війни функціонують у режимі обмеженого, але стратегічного інформування, щодо ситуації в районних центрах. Переважна більшість ЗМІ спираються на офіційні повідомлення від обласних військових адміністрацій, зокрема від Обласної військової адміністрації. Ця модель подачі новин дозволяє забезпечити перевіреність і стриманість у публікаціях, щоб не перевантажувати читачів зайвою інформацією у реальності щоденних обстрілів по всій країні.

Загальнонаціональні медіа найчастіше транслюють лише офіційні зведення без глибшого занурення. Їхні тексти виважені, обмежені кількома абзацами. Локальні ЗМІ і регіональні редакції (як-от Суспільне Дніпро, ВІДОМО медіа, ПТРК, Павлоград.dp.ua) натомість працюють із глибинним контентом — вони знаходяться ближче до подій і, відповідно, можуть збирати свідчення очевидців, відео з місця подій, історії постраждалих і контекст від місцевої влади.

Особливо яскраво проявилася роль телеграм-каналів — локальних і оперативних. Вони створюють альтернативну форму журналістики: без редагування, без затримок, без складних форматів, але із зображеннями, звуками, реакціями в реальному часі. Саме там народжується перші дані, які лише згодом перетворюються на зведення в офіційних новинах.

Відеоматеріали стали ключовими у передачі емоційної правди. Коли текст дає сухі факти, відео дозволяє побачити масштаби ударів, вирази облич, розгубленість мешканців. Особливо це вдалося ПТРК та Суспільному.

Водночас, лише одне видання (BBC-Україна) згадало про логістичну роль Павлограда у військовому контексті. Більшість контенту — це реакція на удар, а не спроба пояснити, чому він стався, до чого призвів і що буде далі. Проте у реальності повномасштабної війни говорити про військову аналітику можна хіба про загальний перебіг військових дій, а не про конкретні події у вакуумі. Хоча, складно сказати, яка саме аналітика могла б допомогти простим людям розуміти реальність війни.

У підсумку: українське воєнне висвітлення обстрілів районних центрів — це комбінація стриманих офіційних новин, глибших локальних історій та емоційного контенту з телеграм-каналів і відео.

Ілля Латишев, магістрант факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Comments are closed.