Під час повномасштабної війни обстріли українських міст стали трагічною реальністю. Щоденні повідомлення про загиблих, поранених і руйнування формують інформаційний простір, у якому робота медіа відіграє ключову роль у розумінні масштабів війни. Атака на Київ у ніч на 31 липня 2025 року стала однією з наймасштабніших за кількістю жертв і руйнувань у столиці. Як українські медіа — загальнонаціональні, регіональні, а також телеграм-канали — висвітлювали цю подію? Чи вплинула столична значимість міста на глибину репортажів? На чому робили акценти різні медіа?

Розглянемо висвітлення атаки на Київ 31 липня на прикладі роботи чотирьох медіа — Суспільне, Громадське, ТСН, Київ 24 — та кількох телеграм-каналів.

Для контексту

•  У ніч на 31 липня 2025 року Росія здійснила масовану атаку на Київ, використавши ударні безпілотники та ракети, серед яких “Іскандер-К”, Х-101 і “Калібри”. Найбільше постраждав Святошинський район, де ракета влучила в дев’ятиповерховий житловий будинок, зруйнувавши цілий під’їзд, та Солом’янський, де було пошкоджено чотириповерхівку. За офіційними даними, загинула 31 людина, серед них п’ятеро дітей, а 159 осіб постраждали, зокрема 16 дітей. У місті оголосили День жалоби 1 серпня. Рятувальні роботи тривали до ранку 1 серпня, а платформа “Свідок” розпочала збір свідчень для документування воєнних злочинів.

Які медіа висвітлювали обстріл

Масштаб атаки на столицю привернув увагу всіх основних українських медіа. Оскільки основні загальнонаціональні медіа знаходились у столиці, то саме вони взяли на себе роль розповідати про руйнування і висвітлювали якнайширше будь-які події пов’язані з обстрілами тієї ночі. Це відрізняється від обстрілів регіональних центрів, коли загальнонаціональні медіа висвітлюють обстріли більш стисло, ніж в обласних центрах і столиці. Саме тому роль локальних медіа у висвітленні обстрілів столиці не така яскрава, як із аналогічними випадками у регіонах.

«ТСН» стало лідером за кількістю матеріалів — 77 текстових і відеорепортажів. Їхні відеоматеріали вирізнялися високою якістю та емоційністю. ТСН показували кадри зруйнованих будинків, роботу рятувальників, а також включали численні коментарі очевидців. На відміну від інших медіа, ТСН приділяли увагу більше відеоформату, тому текстові матеріали — це радше короткі замітки із посиланнями на ширші історії але все ж таки саме оперативне висвітлення і найцікавіші історії публікувалися саме У відеоформаті прямого ефіру.

«Суспільне» опублікувало 25 текстових матеріалів, переважно репортажі з оновленнями офіційних даних. Вони детально висвітлювали кількість загиблих, поранених, стан постраждалих у лікарнях (зокрема, згадку про 5-місячну дівчинку, врятовану нейрохірургами) та масштаби руйнувань. Їхні відеоматеріали були подібними до репортажів ТСН, хоча з меншим емоційним забарвленням, а з фокусом на офіційні повідомлення, кадри зруйнованих будинків і роботу рятувальників. Суспільне також активно закликало киян ділитися свідченнями через платформу “Свідок”, підкреслюючи важливість документування воєнних злочинів.

«Громадське» підготувало 20 текстових матеріалів, які зосереджувалися на оновленнях щодо руйнувань і кількості жертв. Їхні публікації містили широкий спектр коментарів від місцевих жителів, що додавало людського виміру до репортажів.

Локальний телеканал «Київ 24» приділив особливу увагу коментарям міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, який описав атаку як прямий ракетний удар по житловій багатоповерхівці. З питань особливостей локального телеканалу, який фокусується більше на прямому ефірі новин, матеріали переважно публікувалися опісля, а запис прямого ефіру знайти не вдалось.

Телеграм-канали — швидкість, хроніка, емоції

Телеграм-канали стали найоперативнішим джерелом інформації під час атаки. Вони першими повідомляли про вибухи, рух дронів і ракети, а також публікували фото та відео з місць подій.

«ҐРУНТ» (~145 тис підписників) подавав інформацію про обстріли як частину загальних новин, без глибокого занурення в деталі. Їхні повідомлення були стислими, з фокусом на офіційні заяви, і не вирізнялися емоційним контекстом.

Анонімний канал «Новина» (~1,2 млн підписників) активно висвітлював атаку, публікуючи численні повідомлення про вибухи, загоряння, фото постраждалих будинків і відео з місць подій. Інколи вони публікували інформацію з анонімних джерел або місцевих телеграм-каналів, що дозволяло оперативно інформувати.

«Суспільне» (~274 тис підписників) у своєму телеграм-каналі зосереджувалося на оперативних повідомленнях про вибухи, тривоги та розбір завалів. Вони також публікували відео з місць подій, які дублювали їхні репортажі, але додавали хронологічні оновлення, наприклад, про завершення рятувальних робіт у Святошинському районі.

Висновки — про що говорить висвітлення атаки на Київ про українські медіа під час війни

Атака на Київ 31 липня демонструє як українські медіа адаптувалися до висвітлення воєнних подій у режимі реального часу. Загальнонаціональні медіа, як зокрема Суспільне, Громадське та ТСН, значною мірою спираються на офіційні джерела — КМВА, ДСНС, Повітряні сили ЗСУ. Це забезпечує перевіреність інформації і в той же час доповнюється їхніми власними зібраними коментарями очевидців та постраждалих. ТСН вирізняється емоційними відеоматеріалами, які передають людський вимір трагедії, тоді як Суспільне, Громадське та Київ 24 більше зосереджуються на фактах і хронології.

Телеграм-канали, особливо анонімні, як от Новина, стали ключовим джерелом оперативної інформації. Вони компенсують затримки офіційних повідомлень швидкістю, візуальним контентом і емоційними описами, хоча іноді це відбувається коштом достовірності. Суспільне в телеграмі зберігає баланс між оперативністю та офіційними даними, що робить їхній канал більш структурованим.

Висвітлення атаки на Київ 31 липня 2025 року демонструє, як українські медіа балансують між емоційною глибиною та фактологічною точністю, що перегукується з досвідом харківської журналістки Ганни Черненко, яка в матеріалі для НСЖУ описує особливості роботи в умовах війни: від оперативних зйомок під обстрілами в Куп’янську до передачі відкладеного страху в репортажах з Ізюма. ТСН, із сюжетами, наповненими історіями постраждалих, очікуваннями місцевих своїх друзів із-під завалів будинку, відображають акцент на людському вимірі, що мобілізує емпатію, тоді як Суспільне, з переважно офіційними та неемоційними даними втілює стриманість і документування, про які говорить Черненко. Ця комбінація оперативності, чутливості та достовірності показує, як медіа формують суспільну пам’ять про війну, уникаючи надмірної аналітики, але фіксуючи її трагічний масштаб.

У випадку Києва роль локальних медіа, які зазвичай найоперативніше висвітлюють останні події та оновлення, взяли на себе загальнонаціональні видання. Це показує їхній акцент та виключність столиці у висвітленні інформаційного поля всієї України. Хоча, фактично, найбільшу роль, у тому що висвітлення було настільки широким і аналізувати більшу кількість видань не було потреби, стало те, що кількість жертв і масштаби руйнувань були настільки масштабними, що про них не можна було говорити стисло і узагальнено. До того ж, масована атака спричинила можливість для України скликати термінове засідання Ради Безпеки ООН для обговорення дії Росії щодо України.

У підсумку, висвітлення атаки на Київ 31 липня показує  особливість столиці у диктуванні інформаційної реальності для всієї України. А також тенденцію того, що чим більшими є  масовані обстріли, чим більша кількість руйнувань і кількість жертв від обстрілів, тим імовірніше, що сюжет буде висвітлений ширше, глибше і масштабніше.

Ілля Латишев, магістрант факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Comments are closed.