Триває третій рік з часу повномасштабного вторгнення росії в Україну. Безумовно велика кількість свідомих країн підтримують Україну та впевнені в її перемозі. Хтось робить це щиро, хтось не зовсім. Поговорімо про це «не зовсім».

Ми вирішили переглянули закордону пресу про Україну, сподіваючись не знайти там нічого огидного. Проте огидне таки є – наративи російської пропаганди. Звісно ця тема є надзвичайно широкою, проте розглянемо лише кілька недавніх прикладів російських наративів у журналістських матеріалах світових медіа. До вашої уваги ЗМІ Італії, Сербії, Індонезії та Китаю, та їхні нейтральні словосполучення замість чіткого терміну «війна».

ІТАЛІЯ

 «Або я, або Курентзіс», Оксана Линів проти російської колеги»  – так звучить заголовок одного з матеріалів італійської інформаційної агенції «ANSA». В матеріалі йдеться  про Оксану Линів – відому українську диригентку за кордоном. Українка висловила обурення та небажання виступати на одній сцені з росіянином Теодором Курентзісом. А далі бачимо наступне речення (перекладено з італ.)

«Позиція української диригентки випливає з того факту, що колега греко-російський диригент ніколи не висловлювався і не займав певну позицію щодо війни Путіна в Україні.»

З одного речення італійського видання можна зрозуміти, що зручно називати війну одного президента, щоб не звинувачувати цілу країну чи народ та не створювати конфліктні стосунки. Проте не варто брати за зразок лише одне медіа, адже здебільшого ЗМІ Італії, як і керівництво країни мають чітку позицію щодо російсько-української війни.

СЕРБІЯ

«Серби похвалили Грецію: експерти назвали ще один ТОП напрямків, де можна вдало відпочити» – заголовок статті у сербському онлайн-виданні «Espreso». З назви можна зрозуміти, що у матеріалі йтиметься про туристичні місця літа, куди можна поїхати у відпустку саме сербам. Все ніби нічого, якби не перший абзац матеріалу:

 «Ціни на послуги зросли відповідно до кризи в Україні, перш за все,  глобальної інфляції, яка коливається десь між 12% і 20% залежно від країни, тому можна було очікувати, що ціни на подорожі зростуть…» (переклад із сербської).

Яскравий приклад впливу російських наративів на іноземні медіа, коли «війну» називають «кризою», а причиною зростання цін у світі – Україну. Зручний спосіб уникнути згадки агресора та його відповідальність за глобальну інфляцію.

ІНДІЯ

«Російсько-українська війна божеволіє, Путін-Зеленський бомблять один одного» – заголовок одного з індонезійських видань «CNBC». Провокативно, правда? Наступне речення в матеріалі не менш цікаве (переклад з індонезійської):

«Ракета Путіна знищила український «банк крові». Повідомляється, що сили президента Володимира Путіна розпочали нічну багатохвильову атаку на Україну».

«Ракета путіна», «сили президента володимира путіна» – підміна понять, які доволі часто зустрічаються у закордонних медіа. Не називаючи війну «російською», журналісти таким чином знімають відповідальність з усієї країни-агресора та її громадян, роблячи акцент лише на керівництві. Проте мусимо розуміти, що відповідальність за скоєні воєнні злочини має нести як керівництво, так і народ країни. А ми своєю чергою мусимо боротися із російською пропагандою та маніпуляціями в міжнародному просторі, адже це не зовсім правдиво формує в іноземної аудиторії бачення російської агресії проти України.

КИТАЙ

Останнім прикладом буде онлайн-видання Китаю «Global Times». До вашої уваги заголовок матеріалу (переклад з англійської):

«Наближаючись до третього року російсько-українського конфлікту, НАТО розкриває свою справжню сутність трунаря».

Як відомо, КНР має неоднозначну позицію щодо російсько-української війни. Війна стала шансом для Китаю як лідера Глобального Півдня, що позиціює себе миротворцем у конфлікті й водночас звинувачує Штати у розпалюванні війни через військову підтримку України, тим часом надаючи росії економічну та військову підтримку росії не визнаючи це публічно. Тому не варто чекати від ЗМІ Китаю чогось раціонального, нам залишається лише розглядати такі наративи як «російсько-український конфлікт».

Мусимо пам’ятати, що окрім збройної війни, є ще інформаційна. І будьмо відверті, росія вперто і впевнено веде її в межах своєї країни, та за її межами, а прикладом цього є поширення російських сенсів у зарубіжних медіа. Нам же залишається боронити це медійне поле від впливу загарбника та розвіювати російську пропаганду за кордоном, даючи чіткі аргументи іноземним колегам.

Ольга Гордюк, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.