Старі нові медіа: як львівські інтернет-видання плекають стереотипи

Ярослав Іваніщев

Опубліковано: 22-11-2020

Розділи: Огляди, аналітика.

1

Тенденції гендерної рівності та толерантності торкнулися нині кожного українця. Суспільство почало вживати фемінітиви, поважати людей з обмеженими можливостями та загалом уникати різних форм дискримінації. Очевидно, що ці зміни не оминули й засоби масової інформації. Утім, гортаючи сторінки інтернет-ЗМІ, зокрема львівських, щораз бачимо, що зміни аж ніяк не вкорінені, а стереотипи продовжують жити і квітнути.

Чи підтримують стереотипізацію наші медійники? Чи поважають вони честь і гідність усіх людей? Чи, може, далі маніпулюють стереотипами заради переглядів? Спробуємо розібратись.

Що таке стереотипи?

«Стереотип — це усталений шаблон мислення, забобон, який, як правило, не має безпосереднього відношення до реальності».

Спочатку слово «стереотип» використовувалось, як метафора щодо мислення, що прийшла з друкарської справи, де стереотип — монолітна друкована форма, копія з типографського набору або кліше, використовувана для друкарських машин.

Простіше кажучи, стереотип – це проектування старого досвіду на сьогодення, який, до речі, часто не відповідає дійсності. Саме тому проблема стереотипів є надзвичайно важливою: люди зі старими системами цінності просто не можуть жити у сучасному світі повноцінно.

Тим паче, зважаючи на консервативність галицького суспільства, можемо побачити, як ця риса позначається на журналістських матеріалах.

Які бувають стереотипи?

Сучасна класифікація налічує кілька десятків стереотипів у засобах масової інформації. Однак ми зупинимося лише на найбільш поширених чотирьох, які буквально заполонили новинні стрічки українських та зокрема львівських ЗМІ.

  1. Гендерні стереотипи

Будь-які журналістські прийоми, які принижують честь і гідність представника(ці) певної статі, а також які пригнічують їх здатність до самовизначення та самореалізації, є гендерними стереотипами. Спочатку стереотипи проявлялись у диспропорції чоловіків та жінок на екранах телебачення: жінок було значно менше. Згодом стереотипізація набула більш глобального характеру та переросла у сексуалізацію жінок, об’єктивацію обох статей. Розглянемо кілька прикладів.

Скріншот матеріалу Zaxid.net

У матеріалі видання «Zaxid.net» журналісти написали, що дружина Петра Порошенка Марина Порошенко очолила список «ЄС» на виборах до Київради. Водночас політичну та громадську діячку назвали лише «дружиною», тобто ідентифікували її лише як жінку, яка залежить від свого чоловіка. Цим журналісти знівелювали усі її попередні досягнення та приписали їх чоловіку пані Марини.

Cкріншот матеріалу «Правда Тут Львів»

Ще один випадок. Телеканал «Правда Тут Львів» розмістив у себе на сайті новину, в якій розповідають про ДТП, внаслідок якого постраждав пішохід. Що важливо, автор у заголовку зазначив, що у пригоді винна саме жінка та зосередив на цьому основну увагу. Отже, автор публікації (до речі, анонімний) підтримав стереотип про те, що жінки є поганими водійками. Насправді ж, ситуація є зовсім іншою: дослідження американського фонду Smith`s Lawyers підтвердили, що вони рідше сідають за кермо в нетверезому стану та відволікаються від дороги.

  1. Расові та етнічні стереотипи

Стереотипи, що стосуються кольору шкіри та етнічного походження формують образ певних категорій людей, як гірших за інших та нижчих за рівнем розвитку та соціального статусу. Розгляньмо деякі найпопулярніші приклади.

Скріншот матеріалу Zaxid.net

Після парламентських виборів журналістка Катерина Чурилова на сайті інформаційного видання “Zaxid.net” створила новину про те, що темношкірий уперше став депутатом України та склав присягу. Таким заголовком авторка підкреслює рідкість та дикість цього випадку. Також вона відокремлює Жана Беленюка від інших людей за його расовою належністю, а отже, оживляє расові стереотипи.

Заради справедливості можна сказати, що етнічні стереотипи відходять на другий план, видання, як і суспільство загалом, стають толерантними. Утім, серед розмаїття інтернет-ресурсів все ще можна знайти такі, які не можуть чи не бажають цього робити.

Скріншот матеріалу інтернет-видання «4 студія»

До прикладу, львівське інтернет-видання «4 студія» нещодавно розмістило новину про ромів із заголовком «У центрі Львова цигани грабують перехожих». Таке формулювання є неприпустимим тому, що автор використовує неналежний термін «цигани» замість більш нейтрального «роми». Також ми бачимо безпосередній зв’язок національності та злочину, що формує уявлення про цей етнос як злочинців та безкультурних людей.

  1. Вікові стереотипи

Якщо ви читаєте новину і бачите мотив недосвідченості молоді чи консервативності, злості та слабкості людей похилого віку, будьте певні – ви перебуваєте під впливом нав’язування вікових стереотипів. Вони покликані пов’язати набір позитивних чи негативних (найчастіше – негативних) якостей із певним віком чи віковою групою.

Скріншот матеріалу інтернет-порталу «Lemberg news»

Так, на інтернет-порталі «Lemberg news» нещодавно написали новину, в якій розповіли про пенсіонера, який кидає яблука в перехожих. У матеріалі фіксуємо негативні коментарі, які характеризують пенсіонера як злу та підлу людину, яка хоче завдати шкоди іншим людям. Саме тут зауважуємо, як журналіст свідомо чи несвідомо формує образ пенсіонера, як агресивну та незадоволену життям людину, яка хоче вимістити свої почуття на інших, заподіявши їм шкоди.

Часто ЗМІ пишуть про те, як пенсіонер впав та побився на дорозі чи в громадському транспорті. Як наслідок, ми уявляємо собі пенсіонерів, як слабких людей, які не в змозі впоратись із власним тілом. Тому новини, які, на перший погляд, є добрими та смішними, мають поганий вплив як і на читачів, так і на описуваних людей.

  1. Професійні стереотипи

Менти. Хапуги. Писаки. Чули коли-небудь такі слова? Якщо так, то ви уже знайомі із професійними стереотипами. Вони з’явились не безпідставно – через недобросовісних працівників, які ганьбили і ганять свою професію сьогодні. Поліцейські, які не зберегли честь мундиру стали ментами. Судді, які виносили вироки за зелені купюри – хапугами. Ну і журналісти, які прославились джинсою, стали писаками.

Сьогодні професійні стереотипи почали відходити у минуле – разом із представниками професій, які заслужили ганебно-жартівливі назви. Втім, час від часу можемо побачити публікації, автори яких свідомо використовують професійні стереотипи.

Скріншот матеріалу ІА «Варіанти»

До прикладу, напередодні місцевих виборів інформаційна агенція «Варіанти Львів» опублікувала розслідування із заголовком «Піраміда Варти: Менти. Масони. Мандати», яке розповідає про керівників політичної сили «Варта» та їхнє минуле.

Такі образливі штампи не повинні поширювати засоби масової інформації. Хоча в окремих випадках сам факт вживання таких слів може бути виправданим, наприклад, коли їх застосовують щодо людей, які їх поширюють.

Як протидіяти стереотипам?

Проблема стереотипів походить з давніх часів, тому вирішувати її потрібно поступово і комплексно. Незалежна медійна рада рекомендує для медіа самостійно напрацьовувати внутрішні стандарти, які відповідають визнаним міжнародним практикам щодо висвітлення випадків дискримінації чи нетерпимості та стимулювати навчання своїх працівників у цій сфері.

«Щоб відповідати правовим та етичним стандартам, журналісти мають усвідомлювати, що незнання та некоректна оцінка різних культур, традицій та вірувань у медіа призводять до стереотипів, що підкріплюють дискримінаційні установки. Вони також повинні усвідомлювати вплив своїх слів та образів, враховуючи глибоко вкорінені страхи і тривоги, що традиційно наявні у громадах та суспільстві», – коментує цю проблему Незалежна Рада.

А як протидіяти стереотипам звичайному читачеві? Як не потрапляти на гачок штампів та викорінювати їх?

По-перше, потрібно перевіряти джерело, звідки ви отримуєте інформацію з елементами стереотипів. Дуже часто медіа використовують різні прийоми, які притягують до себе аудиторію, але порушують журналістські стандарти. Тому таких видань потрібно уникати.

По-друге, потрібно стежити за світовими тенденціями щодо стереотипізації та дискримінації. Над цією проблемою працюють цілі інституції, які розробляють спеціальні рекомендації для боротьби із цими явищами.

Ну і по-третє, якщо ви помічаєте такі речі, потрібно робити зауваження авторам: можливо, вони зробили це несвідомо або з неуважності. Тому такі коментарі допоможуть як і журналістам, так і читачам уникати стереотипів.

Ярослав Іваніщев, студент факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Відгуки (1)