Історії біля вогнища: чому нас так приваблюють подкасти і до чого тут ватра
Ольга Гах
Опубліковано: 17-01-2021
Розділи: Нові технології медіа.
0
Еволюційно склалось так, що людство завжди полюбляло слухати історії. Особливо біля вогнища. Як же подкасти замінили нам розповіді біля ватри?
За останні 20 років подкасти з маловідомого формату переросли в один із найпопулярніших медійних майданчиків. Дедалі більше медіаресурсів запускають свої подкасти, а журналісти (і не тільки) впевнено відкривають для себе цей простір для транслювання ідей.
“Подкасти дають відчуття товариства та допомагають долати самотність” – каже Богдана Неборак, авторка подкасту “Взяла і прочитала” від Радіо Поділ. Слухаючи подкасти, ми можемо перенестись в своїй уяві на місце його запису. Аудіо формат – найбільш візуальний жанр. Через відчуття присутності слухачі можуть побороти самоту, якою б вона не була. “Це може бути дуже різна самотність, якщо комусь бракує співрозмовника на конкретну тематику, то нині легко знайти подкаст на близьку тобі тему” – додає Богдана.
Популярність подкастів зростає, і Василь Колісник, співзасновник і ведучий радіо Скорбота пояснює це зручністю у споживанні контенту. “Все контрольовано користувачем: слухаєш їх коли хочеш, дослуховуєш, коли можеш. Подкасти не потребують стільки нашої уваги, як відео. Не потрібно чекати певного дня чи години, щоб почути улюблене шоу, як на радіо”.
Зручність подкастів підкреслює також Іванна Шкромида, засновниця і ведуча подкасту “Акустика тіней”: “Подкасти – це “зручний контент”. Оскільки споживати його можна будь-де і будь-коли”. Подкасти слухають всюди: вдома, під час прогулянки, по дорозі на роботу, в громадському транспорті. Через попит на подкасти збільшується і їхня різноманітність. “Зараз слухачі можуть обрати найцікавішу для себе концентровану інформацію і бути впевненими, що прослухавши якісний епізод, вони не витратять дарма свій час” – таку думку в коментарі висловлює Іванна.
Для прослуховування подкастів є чимало сервісів, як от podcaster.in.ua, Soundcloud, Mixcloud, Google podcasts. “Тішить тенденція, що кількість подкастів в Україні збільшується, бо це створює конкурентне середовище і дає мотивацію подкастерам щоразу робити якісніший контент” – зауважує Іванна Шкромида.
Подкасти набирають обертів і приваблюють дедалі більше слухачів. І чимраз більше людей запускають власні. Про те, чи є базові правила для запуску свого подкасту коментує Василь Колісник: “Потрібне бажання, планування структури сезону, сценарій для епізодів, звукова апаратура, вибір сервісу для публікацій – і от ви маєте подкаст, але з кожним кроком будуть з’являтися нові знання і перешкоди”.
Для створення свого подкасту Іванна Шкромида радить визначити конкретну тему (чим вужча, тим краще), чітко зрозуміти цільову аудиторію свого подкасту, намагатися говорити про актуальну і потрібну інформацію, потурбуватися про якість запису й монтажу – і звісно, ж щоразу намагатися здивувати аудиторію. Щоб слухачі “підсіли” на ваш подкаст.
Успіх подкасту для тих, хто їх створює визначається по-своєму.
“Я не знаю, як міряти успіх подкасту, проте певна, що треба добре робити свою роботу: розказувати про те, що справді тебе хвилює, вибудовувати драматургію кожного епізоду. Головне завжди щиро могти відповісти собі на питання: “Навіщо я роблю саме такий подкаст?”” – вважає Богдана Неборак.
Успіх подкасту Іванна Шкромида визначає так: “Все просто, потрібно говорити про те, що вам цікаво і що ви самі хотіли б слухати”. І підтверджує це на прикладі свого подкасту “Акустика тіней”, який створився через те, що свого часу авторка не знайшла українськомовного аудіоконтенту про світових класиків. “Тому і вирішила самостійно створювати такий контент. До того ж я обрала аспект, який мене неймовірно цікавить – чому письменники писали, що ними керувало і які умови супроводжували. Я шалено фанатію від того, коли дізнаюся про цікаві біографічні факти улюблених письменників – і хочу передати атмосферу життя світових класиків слухачам” – додає подкастерка.
Про секрет успіху подкасту Василь Колісник жартує, що якби він знав цю таємницю, то давно б став мільйонером. Він підкреслює: “Успішний – це коли статистика прослуховувань росте, а аудиторія збільшується. Та секрет успіху в ніші і тематиці, яку ви обираєте для подкасту, а також в якості його створення”.
У подкастів є свої складнощі. Насамперед, на них важко заробити гроші. Багато хто закидає подкаст через те, що його нелегко монетизувати і отримувати стабільний прибуток, зауважує Василь Колісник. Також є технічні труднощі, з них Іванна Шкромида виділяє пошук якісної техніки, вміння монтувати чи найняти для цього в команду хорошого звукорежисера, що несе за собою додаткові витрати. Також багато складнощів із пошуком експертів для подкасту, які б володіли якісною інформацією і не звучали б нудно на записі.
Подкастинг приваблює різноманіттям сюжетів і свободою у їх виборі. Немає конкретних тем, які заборонені чи не дозволені в подкастах. Богдана Неборак підкресює: “Кожен сам вибудовує собі рамки – врешті-решт, у нас свобода слова 🙂 Можу говорити про себе – я ніколи не говоритиму у подкасті “Взяла і прочитала” про нецікаві для мене ідеї та книжки, навіть якщо вони зараз модні чи “на слуху”.
А Іванна Шкромида висловлює таку думку: “Рамок немає, тому що наразі подкастинг — це скоріше аудіоблогінг. Але слід уникати контенту, який буде нудним, неактуальним. Дуже важко слухачі сприймають проекти, де люди просто говорять “ні про що”. Будь-який подкастер має турбуватися про свого слухача, а не лише реалізовувати свою потребу виговоритися. Я особисто проти проектів, де занадто багато лайливих слів. Але і на такий контент знайдеться свій слухач”.
У подкастах говорять про те, що цікаве самим подкастерам і через це є попит на такий аудіопродукт. “Подкаст це дуже індивідуальна штука і тримається на відношенні та баченні ведучого. Самі собі створюєте формат і морально-етичні правила” – резюмує Василь Колісник.
Людям завжди цікаво слухати історії. Як в дитячому таборі біля ватри. Зрештою, з історій складається наше життя, а подкастинг спрощує їх пошук і сприйняття. І в 21 столітті ми знову хочемо слухати, навіть якщо поруч немає вогнища.
Ольга Гах, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка