«Влада хотіла, щоб війна не мала свідків», – каже доцент кафедри нових медій Наталія Габор. Проте в нашу епоху це майже неможливо.  Інша справа, чи комунікація справді зменшує насильство?  Криваві події у Києві ставлять під сумнів цю тезу.

З ініціативи кафедри нових медій на факультеті журналістики ЛНУ ім. І. Франка 18 лютого 2014 року  відбувся круглий стіл «Нові медіа Євромайдану: комунікація проти насильства», участь в якому взяли редактори та журналісти, студенти та викладачі.

Зустріч розпочали з телефонної  розмови з політичним експертом Андрієм Окарою, який  вголос роздумував на проблеми об’єктивності  в журналістиці: «Коли бачиш несправедливість, коли отримуєш за неї по “ребрах” або навіть ще гірше, то говорити про об’єктивність важко. Але баланс створюється в контексті інформаційного поля як такого». Через Skype-зв’язок присутні поспілкувалися  із журналістом видання  «NGO Donetsk», аспіранткою кафедри нових медій Катериною Жемчужниковою. Вона розповіла про погрози, які надходили до неї впродовж перебування на Донецькому євромайдані.

Далі слово взяв головний редактор ІА «Zahid,net»,  Олег Онисько, який говорив про етичний бік роботи журналістів під час революції. Як каже він, ангажованість є поділеною внаслідок різного бачення демократії та провладності. «Журналіст не є проповідником чи агітатором. Проте кожен має свої погляди і не варто плутати їх з політичною ангажованістю.  У країні триває інформаційна війна, і журналісти є безпосередніми її учасниками».

Незалежний блогер і стрімер Петро Нек  наголосив на тому, що сучасні блогери повинні бути мультифункціональними. «Блогер – це ніби кухонний комбайн. Щоб готувати страву (в журналістському розумінні – інформаційний продукт), треба мати інструмент (планшет, відеокамеру чи телефон).

На ролі нових медій у період політичної кризи увагу закцентував політолог Ігор Танчин: «Соціальні мережі здатні мобілізувати населення, проте зв’язки у соцмережах слабкі, їх сила- у незліченній кількості людей, які черпають з них різноманітну інформацію».

Засновник і редактор сатиричного інтернет-видання  UA Rewiew Роман Голубовський аргументував потрібність фейків у час революційних подій, мотивуючи це тим, що безглузді дії можновладців чи їх самих потрібно висміювати. «Жарти – це революційна творчість. Вони звучать влучно тоді, коли сказані із серйозним виглядом».

Згодом редакція МК запропонує аудіофайл з повною версією розмови.

Фото Мар’яна Павлика

Відгуки (1)

Анонім,