22 вересня на факультеті журналістики Львівського університету відбулась зустріч з журналістським подружжям – Олегом та Наталією Ониськами. Організатором зустрічі був завідувач кафедри нових медій Борис Потятиник. Студенти, окрім питань про структуру роботи інтернет-видання ZAXID.NET, цікавились також журналістськими розслідуваннями, новими медіями та майбутнім друкованих видань.

«Ми маємо усвідомлювати, що нові медії є викликом для кожного журналіста. Адже зараз ми вже не маємо можливості сховатися за брендом великої редакції, – розповідає Олег Онисько. – Колись люди думали, що якщо їх надрукували в газеті з 100 тисячним накладом, то їхні тексти гарантовано прочитають 100 тисяч людей. Для них це був успіх. Зараз такого немає, на першому місці є індивідуальність. Кожен текст читається по-різному і тут дуже важливе вміння журналіста цікаво написати та просунути свій матеріал в інернеті».

Наталя Онисько каже, що нові медії зараз дають змогу функціонувати багатьом сайтам, до яких можна віднести і «Наші гроші».

«Цей проект можна назвати волонтерським. «Наші гроші» виграли невеликий грант, коштом якого можуть утримувати свій сайт. Журналісти не отримують зарплати, але витрачають свій час та зусилля на потрібні речі», – додає Олег Онисько.

Справа Пісного

Студентів зацікавила стаття, у якій йдеться про маловідомі факти з життя колишнього начальника Департаменту державної служби боротьби з економічними злочинами МВС України. Журналісти навели докази того, що в середині 90-х Василь Пісний провів 5 місяців в СІЗО за підозрою у рекеті, а також розповіли про чисельну нерухомість, якої встиг набути Пісний та його родина за роки праці у системі правоохоронних органів.
Василя Пісного обурило це журналістське розслідування і він подав до суду на авторів статті – Наталю Онисько та Олександру Губицьку –, вимагаючи стягнути з них 100 тис. грн. за «образу честі і гідності».

Наталя Онисько каже, що пишається цим матеріалом і відповідає за кожне написане слово. Однак, суд частково задовольнив позов Василя Пісного, що викликає обурення у журналістів.

«На мою думку, суддя прийняла таке «соломонове рішення» – і вашим, і нашим… Відмова Пісному у сплаті штрафу журналістами, але спростування деякої інформації. Таке враження, що суддя навіть не вчитувалась в матеріал і вибрала «на око» три абзаци, які потрібно спростувати. Я переконаний, що можна було оскаржити в суді, що він (Василь Пісний, -ред.) «Антибіотик», бо документальних доказів того, що в нього справді є прізвисько «Антибіотик» немає.  Натомість суд вирішує, що з цим все добре. А документально підтверджені факти викликають в судді сумніви», – говорить Олег Онисько.

«Те, що Пісний провів 5 місяців в СІЗО, взагалі було нашою знахідкою. Ми провели кілька днів в архівах і випадково знайшли маленький газетний «скан». Цю інформацію в 90-х  роках опублікував слідчий, який вів справу Пісного, в газеті «Високий замок», – додає Наталя Онисько.

Пані Наталя розповідає, що писати про такі незручні теми потрібно не лише для викриття корупційних схем та відновлення справедливості, а й для авторитету самого журналіста: «Коли ти пишеш на «гострі» теми, чиновники тебе помічають. Вони розуміють, що ти не відступиш від поставленої мети і знайдеш потрібну інформацію. Вони починають розповідати тобі більше інформації, ніж іншим журналістам. Просто тому, що знають, що ти все одно її знайдеш».

«Інформацію завжди треба шукати»

Наталя Онисько розповідає, що під час журналістських розслідувань левова частка часу йде на пошук необхідної інформації.

«Якась частина інформації є на поверхні, щось треба шукати. Інколи теми приходять абсолютно спонтанно. Ти працюєш над чимось одним, але під час роботи знаходиш «кінець нитки» до іншої теми. Якщо поступово рухатись за цією «ниткою», то можна знайти справді ексклюзивну інформацію і зробити гучний та важливий матеріал. Вірю, що немає святих людей і якщо шукати, то можна знайти «нитку» до будь-якої теми», – додає журналіст «Наших грошей».

Наталя Онисько каже, що робота над розслідуванням може займати в неї від однієї години до кількох місяців. Це залежить від того, якою інформацією вже володіє журналіст і чи зможе довести цю тему до кінця.

«Деколи, відчуваю, що з теми можна багато що взяти, але ніяк не виходить знайти докази. Ти шукаєш, шукаєш, але нічого нема. У таких випадках ми лишаємо тему на деяких час, а потім знову до неї повертаємось, – говорить Наталя Онисько. – У нас була така ситуація з колишнім головою ЛОДА Юрієм Турянським, коли ми працювали над темою пов’язаною з вугіллям. Над цією темою ми почали працювати ще за півроку до призначення Турянського головою ЛОДА, витратили на це купу часу, але, окрім дрібних доказів, не могли нічого знайти. Потім на деякий час відклали цю тему. І так вийшло, що, коли Турянського призначили головою ЛОДА, до нас звернувся чоловік, який розповів ту інформацію, якої нам бракувало для загальної картини».

«Так вийшло, що ZAXID.NET зміг закінчити та опублікувати це розслідування у той же день, коли Турянського призначили головою ЛОДА. Нам тоді навіть казали, що це якось підозріло, що в той самий день ми змогли зробити ґрунтовне розслідування, з якого випливає, що новий губернатор причетний до крадіжок вугілля», – додає головний редактор ZAXID.NET Олег Онисько.

Майбутнє друкованих видань

Зараз активно дискутують на тему майбутнього друкованих видань. Студенти також поцікавились, що про це думає колишній газетяр Олег Онисько.

«Думаю, що у найближчі кілька років майбутнє друкованої  преси буде плачевне. Зараз я не відстежую наклади газет, але переконаний, що ми всі б дуже здивувались, якби знали справжні цифри. Серед львівських видань «Експрес» та «Високий замок» ще мають більш-менш нормальний наклад. Проблема в тому, що собівартість виготовлення газет є не рентабельною», – каже пан Онисько.

На думку Олега Ониська, щоб створити видання не потрібно великого штату працівників, як це є вдрукованих ЗМІ. У наш час для цього достатньо мати доступ до інтернету, бажання та базові знання про те, як це робити. Чоловік наводить приклад «Наших грошей. Львів», над наповненням сайту якого працюють лише двоє журналістів.

«Я дуже люблю друковані видання. Щотижня я купую газети та читаю їх, але роблю це радше з професійної необхідності. Переконаний, що ваше покоління газет не читає, а наше вже перестає це робити», – додає Олег Онисько.

Серед теперішніх видань пан Онисько рекомендує читати «Новое время», «Український тиждень» та «Дзеркало тижня».

«Я загалом рекомендую багато читати. Журналіст не може бути не читачем, не треба обмежуватись стрічкою новин в інтернеті, ви маєте дивитись та порівнювати як пишуть ваші старші колеги, звертати увагу на стиль письма. Вас має цікавити як побудувати текст так, щоб він вразив читача, а якщо ви не будете читати ви цього не дізнається», – каже Олег Онисько.

Також пан Олег розповів про найпоширенішу, на його думку, проблему студентів факультетів журналістики: «Засадничою проблемою є відсутність інтересу. Ми навіть зараз на прикладі цієї аудиторії можемо побачити, що 60% людей тут не цікаво. Немає гіршої роботи, ніж журналіст, коли тобі не цікава ця професія. Мене дивує, коли студенти приходять до нас і кажуть, що їм треба зробити певну кількість матеріалів, щоб закрити практику. Для «галочки». Я думаю, що якщо людина йде вчитись на журналістику їй має бути це цікаво, вона має якось себе проявляти. Коли я в 1992 році вступав на журналістику в Львівський університет, одним із вступних питань було «Хто є редактором відділу політики в газеті «Поступ»?». На той час це була дуже популярна газета і абітурієнт мав це знати, він мав цікавитись журналістикою».

Comments are closed.