Олександр Ткаченко: «Хочемо зробити свої, на жаль, збиткові медіа бізнесом»
Опубліковано: 31-05-2017
Розділи: Інтерв'ю, Стандарти якісної журналістики.
0
На Львівському медіафорумі гендиректор «1+1 Медіа» відповів на запитання про ринок, мовні квоти, політичний тиск і кадрову політику компанії.
Генеральний директор холдингу «1+1 Медіа» Олександр Ткаченко, почувши, що модератор дискусій Львівського медіафоруму Андрій Куликов назвав його найкращим інтерв’юером, знітився й відповів, що «це було давно». А на запитання з зали, чому новини «ТСН» такі криваві й маніпулятивні, впевнено заперечив: «Вони не криваві й не маніпулятивні. Ми змінюємо їх упродовж багатьох років, як і все медійне середовище». Олександр Ткаченко в публічному інтерв’ю відповів на запитання про ситуацію на ринку, мовні квоти, політичний тиск і кадрову політику холдингу.
Про місце «1+1» на ринку
«1+1 Медіа» позиціонує себе як компанія, що виробляє контент, здатний змінювати світ. Ми поставили перед собою мету повернути інтерес до «1+1» впродовж двох років, і нам це вдалося. Тепер ми хочемо створити наші, на жаль, збиткові медіа бізнесом. Бо зараз, якщо ти не змінюєшся, ти помираєш – а я вмирати не хочу.
Ринок у тому вигляді, в якому він зараз існує, навряд чи витримав би більше двох медійних груп. Так само існує багато громадських телебачень і радіо, однак було б набагато краще, якби вони були одним потужним суспільним телебаченням і радіо. Ця роздрібненість – наслідок нашої культури політичних амбіцій. Якщо ж говорити про бізнес, то навіть за наявності чотирьох великих телегруп, змінюючи атмосферу, середовище і правила гри, можна досягти бізнес-щастя.
Про ренесанс української мови на телебаченні
Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон, який установлює обов’язкову частку україномовного контенту на телебаченні – 75%. Це означає, що поява україномовних прогресивних і талановитих людей в ефірі – це лише питання часу. В нас майже немає проблеми з українською мовою в розважальних програмах і новинах. Є проблеми з серіалами, які значною мірою впливають на культурне сприйняття світу. Ще кілька років тому ми були далекі від цього, але зараз учимося робити різні серіали з українськими історіями.
Зміна культурної парадигми у зв’язку з мовними квотами матиме значний ефект у майбутньому. Це допоможе повернути на рейки серіальне виробництво. Однією з причин, чому на телебаченні не існувало серіалів українською мовою, було те, що російськомовний продукт можна було продати і тут, і в Росії. Тож не було б щастя, та нещастя допомогло. Зараз сценарії пишуться українською мовою; до того ж, багатьом російським акторам заборонено в’їзд в Україну, й навряд чи вони вивчать українську. Тому на екрані мають з’явитись українці.
Про фейки в новинах
Завдяки тому, що програма «ТСН» транслювала сюжети, які цікавили пересічного глядача, вона стала найпопулярнішими новинами в Україні. Однак зараз з’явився новий тренд, більш помітний після трансляцій із Майдану. Люди почали набагато більше споживати інформації в інтернеті. Але, здається, вони не просто втомились від звичних форматів, а не хочуть сприймати сувору реальність. Тому я не виключаю, що відтепер ми шукатимемо інший характер мови для глядача.
Проблема ще й у тому, що люди готові вірити фейкам. Трамп переміг у Штатах, незважаючи на те, що преса неодноразово викривала його у використанні фейкових новин у кампанії. Випадок Трампа свідчить про те, що нові виклики з’явились не лише для редакцій і журналістів, а й для політиків. Проблема не лише в тому, які цінності медіа сповідують, а й у тому, як політичне середовище виконує свої обіцянки.
Під час президентської кампанії в США трапилась іще одна подія. Ми в редакції дискутували про публікацію Buzzfeed щодо поведінки Трампа в Росії. Їм хотілося скандальності, але перевіреної інформації не було. Це тонка межа, на якій варто зупинятися, особливо якщо інформація стосується чужого приватного життя. Те, що за допомогою соціальних мереж будь-яка чутка може поширитись із шаленою швидкістю, є дуже небезпечною тенденцією.
Про незалежність і кадрову політику
Дух супротиву проти всіх завжди наявний, якщо ти журналіст. Утративши його, можна також утратити відчуття реальності та опинитись в ілюзорному світі. Тому, попри спроби впливати на «1+1 Медіа», я завжди буду чинити спротив. Після ухвалення законів 16 січня 2014 року, наприклад, тогочасна Адміністрація Президента вимагала змінити керівника служби новин. Я суто з цікавості запитав, кого б вони бачать на цьому місці. Й вони, ймовірно, враховуючи прописку, назвали Сергія Попова, вихідця з Донецька. Власне, він і очолював «ТСН» із 2011 року.
На стіні в нашому офісі написано, що ми – медійна компанія, яка хоче змінити світ і людей. Відтоді як я вкотре прийшов до «1+1», змінилося вже 90% персоналу. Це трапилось не тому, що нам кортіло когось звільнити. Свого часу я зрозумів, що найкраще комунікувати з людьми, які поділяють твої цінності. Якщо йти за цим паттерном, правильні люди самі приходять. Якщо це не помітно, значить, ми недопрацьовуємо.
Анастасія Іванців, Школа журналістики УКУ
Фото Ірини Роговик