Цьогоріч у Південній Кореї з’явився перший робот-журналіст, який пише замітки про футбольний матч усього за декілька секунд. З цього приводу у Мережі пожвавилась дискусія щодо теми журналістики майбутнього, а саме – її занепаду. Проте ЗМІ не тремтять від страху, адже чимало дослідників стверджують, що ситуація не така вже й сумна. Отже, яка доля чекає на традиційні медії? Чи існує ймовірність апокаліпсису аналітики? І чи буде професія журналіста затребуваною на ринку через 50 років?

Презентація робота-журналіста в Кореї (джерело – Begemot.media)

Під впливом глобальних змін у суспільстві і стрімкої популярності соціальних мереж у людей ХХІ-го століття сформувалося кліпове мислення. Цей термін у 90-х роках минулого сторіччя впровадив російський філософ Ф. І. Гіренок. Вчений стверджує,  що «…ми виховали в собі розуміння картинок. Ми сформували не понятійне мислення, а – кліпове, … що реагує лише на удар».

Масове використання інфографіки, введення деякими ЗМІ безкінечного скролу, 140 твіттерських знаків, що склали канон оперативного подання інформації, стали умовним прокрустовим ложе журналістики. Як результат, людська свідомість важче сприймає великі аналітичні статті, віддаючи перевагу коротким інформаційним повідомленням.

Це явище у книзі «Новий цифровий світ» намагаються пояснити дослідники та працівники компанії Google Ерік Шмідт та Джаред Коен: «…Читачі та глядачі не захочуть чекати, поки новина дійде до великого інформагентства, і почнуть шукати інших, швидших способів отримати інформацію… Тому медійним засобам, які не встигатимуть за потоком новин, не варто розраховувати на терплячість аудиторії».

(Джерело – Media Ethics and Society – blogger)

Та замість того, щоб скласти руки, варто просто змінити вектор свого руху. Своєрідною панацеєю для інформаційних організацій стане аналітика та fact checking. Якими б швидкими у поданні новин не були великі неконтрольовані соціальні платформи, вони не зможуть їх аналізувати якісно та вичерпно. Нехай і первинна інформація не надходитиме від журналістів. Але вони зможуть втримати своїх прихильників та читачів, запропонувавши фаховий аналіз та оригінальну точку зору.

Наявність коментарів експертів у журналістських матеріалах, тлумачення сенсаційних ситуацій стануть індикатором успішності медіакомпанії. Відповіді на запитання «Що», «Де?», «Коли?», і, найголовніше, «Чому?» вируватимуть у віртуальному просторі нестримним потоком.

У наш час бути першоджерелом інформації може практично кожен, хто має доступ до Інтернету (якщо ж говоримо про майбутні десятиліття, то таки кожен). А отже, правдивість і достовірність новин постануть під питанням. І, знову ж таки, автори книги «Новий цифровий світ виступають із власними пророцтвами: «Основні засоби масової інформації будуть здебільшого збирати, зберігати та перевіряти новини. Вони стануть таким собі фільтром правди, що ретельно вивчатиме всю інформацію й відбиратиме те, у що варто вірити, що варто читати й аналізувати, а що – ні».

Сьогодні існує міф, що журналістика майбутнього пов’язана винятково з онлайновим продуктом. Якщо проаналізувати світові тенденції розвитку газетної індустрії за минулі роки, то бачимо, що у високорозвинених країнах, до прикладу, у США, друкована преса переживає справжню кризу. Однак, у країнах, що розвиваються, доходи періодичних видань навпаки зростають.

(Джерело – meaa.org)

Американський журналіст Том Розенштіль у своїй статті «П’ять головних міфів про майбутнє журналістики» аргументує це таким чином: «Те, що змушує газети зростати у країнах, що розвиваються – це підвищення рівня грамотності, приріст населення, розвиток економіки та недостатнє поширення інтернету. В Індії, наприклад, люди стають дедалі грамотнішими й не такими бідними, населення зростає, але Інтернет залишається доступним дуже не багатьом… Криза, яку переживають традиційні ЗМІ, стосується доходів, але не аудиторії».

Друковані видання не зникнуть із ринку хоча б тому, що стануть різким контрастом у хаотичному потоці інформації в Інтернеті. Коли надмір фейків заполонить соціальні мережі та онлайн-медіа, незважаючи на fact checking, газетам довірятимуть більше. Адже саме вони будуть уособленням коментованих, аналітичних та перевірених матеріалів.

У зв’язку з невпинним розвитком технологій журналістам також доведеться пройти етап перекваліфікації. Звичайні медійники втратять свій попит. Зокрема, зникнуть такі редакційні ролі, як репортер, менеджер соціальних медіа, продюсер веб-контенту, мультимедійний та графічний дизайнер, факт-чекер та ін. Натомість, пророкують дослідники, з’являться нові журналістські спеціальності: продюсери із доповненої реальності, бот-розробники, менеджери екосистеми, менеджерів платформ, експерти у сфері даних тощо. Оскільки робота буде повністю автоматизованою, журналістам доведеться організовувати лише сам процес створення продукції.

Чи можна таку діяльність назвати журналістикою? Ні, але все ж такі кардинальні метаморфози відбуваються і відбуватимуться надалі у всіх сферах людської діяльності. Медійна не повинна залишатися осторонь.

Журналістика майбутнього стане чимось на кшталт природного відбору. Ті ЗМІ, яким не вдасться стати якісним аналітичним ресурсом, втратять свою аудиторію. Світова журналістика буде зосередженою на сайтах небагатьох масштабних агентств, які першочергово робитимуть ставку на пошук інформації, її перевірку та пояснення.

Журналістам майбутнього доведеться відкласти свої блокноти, ручки і, навіть, диктофони. Інновації диктуватимуть нові правила, і найважливішими характеристиками, якими має володіти майбутній представник цієї професії, є здатність швидко вчитися, підлаштовуватись під новочасні тенденції, а також вміти шукати й застосовувати модерні привілеї цифрового суспільства відповідно до потреб своєї аудиторії.

Ярина Пришляк, студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Comments are closed.