Щовечора з вівторка по п’ятницю на Новому каналі транслюють популярне серіаліті «Київ вдень та вночі», яке є адаптацією німецького формату (проекту «Berlin – Tag & Nacht»). Четвертий сезон поспіль головні герої – Оксана, Богдан, Альбіна, Карина і Саша – розважають аудиторію оригінальними життєвими історіями і вирішують усі труднощі й проблеми прямісінько перед телекамерами. Втім формат, який мав би розбавити й освіжити нішу українського сучасного кінематографу, натомість значно примітивізує нашу реальність.

Згідно із визначенням на офіційній сторінці «Києва вдень та вночі» у Фейсбуці,  серіаліті – це серіал, який розгортається в реальному часі з реальними людьми. Герої – не актори, а звичайні люди, які опиняються в заданих сценарієм ситуаціях і проявляють в них свої природні, не підроблені емоції. Є ситуація. А що станеться далі, нікому не відомо.

Стереотип провінційності

За сюжетом скромна й недолуга, будьмо відверті,  –  забита львів’янка приїжджає до Києва, аби підкорити столицю і знайти своє кохання. З перших секунд і слів виглядає так, наче до цього 22-річна Оксана зовсім не знала життя у тому Львові, а тільки пасла велику рогату худобу чи сиділа вдома, плануючи поїздку до міста мрії. Проте, що ближче до Києва, то кардинальніше усе змінюється. Героїня заговорила російською, мало не одразу зійшовши з поїзда.

За десяток серій ми вже бачимо повністю «адаптовану» до Києва дівчину – доглянута, ідейна та амбіційна, розважлива, тепер уже російськомовна і незмінно закохана у такого собі «поганця». Манера «шокати» й «гакати» зникла майже одразу, макіяж став невіддільною частиною повсякденного образу і з’явився відповідний стиль одягу.

У вдумливого глядача автоматично мало б виникнути питання: невже у Львові живуть лише недоглянуті випускниці кулінарних училищ, на кшталт Оксанки? Виходить, лише приїхавши у Київ, всі «мавпи» злізають з дерева і стають людьми?

Стереотип «провінційності» наскрізь пронизує перші два сезони проекту.

Всі дороги ведуть до Риму Києва

Велич і важливість життя у столиці України гіперболізовано, і це створює почуття деякої меншовартості у мешканців інших регіонів, бо ж «життя вирує лише в Києві» і, якщо й досягати своєї мети, то лише тут, у столиці.

Ну і куди ж без гендеру?

От творці проекту наче й ввели у новий сезон гомосексуального персонажа, проте швидше перетворили його на посміховисько, аніж повноцінно розкрили характер. У країнах ЄС представників ЛГБТ-спільноти давно висвітлюють, як звичайних людей, цікавих особистостей, а у нас досі тикають пальцями, сахаються й тікають від людей нетрадиційної орієнтації. Як наслідок – стереотипи про геїв завдяки «Києву вдень на вночі» не розвінчуються, а навпаки – закріплюються.

Пропаганда і реклама

Перенесімося на інший кадр: патріотичний мотивчик, кадети вишикувались і гайда гуртом у школу поліції! Показують, як красиво вони марширують на площі, як гарно у їхній їдальні та кімнатах. А як же гарно нам транслюють урочистості – посвяту й клятву… Але де ж тут серіаліті? Де реальність? Кому потрібні ці блискучі шаблони? Краще б показали їхні круглі очі, коли приїжджають на виклик і не знають, що робити – ото вже буде реалізм!

Окрема тема – це реклама у «Київ вдень та вночі». Нахабна, недоречна, набридлива і нав’язлива реклама. Мабуть, рейтинги серіалу та фінанси таки з часом почали «співати романси», бо, якщо у перших сезонах реклама піци так-сяк відповідала контексту ситуації, то зараз, у четвертому, герої дістають чіпси «Лейс» звідусіль – з шаф, з-під столу, з сумок, з-під одягу, більше того – з-під п’ятої точки, коли сидять на кріслах з емблемою «лейс» та за «лейсовими» столиками. Гей-Олежик до того всього через слово вживає епітет «максимально», навмисно розтягуючи голосні, що також є частиною реклами  чіпсів «ЛейсМакс».

Стандарти краси і секс – як метод досягнення цілей

Стереотип краси пропагується у вигляді сексапільної блондинки Карини 90-60-90 з блакитними очима і чарівним голосом та її екс-подруги Альбіни – дуже повненької і смішної дівчинки, яку не сприймають чоловіки через її зовнішній вигляд. Щоправда у 3-4 сезонах усе змінюється, бо особисте життя Альбіни активно розвивається, і вона знаходить собі аж двох кавалерів. Втім героїня все одно не до кінця приймає себе, намагається сидіти на всіляких дієтах і приховувати нічні «походеньки» до холодильника.

«Все в шоу-бізнесі досягається через ліжко» – життєва позиція Карини – іще один стереотип, який дещо ламається у четвертому сезоні разом із самою героїнею, яка з «елітної шльондри» дивовижним чином перетворюється на ображену життям, невинну, бідолашну дівчинку. Але зараз не про це, бо логічність і продуманість сюжету – то справа режисера. Нас же цікавить висвітлення реальності у жанрі «серіаліті» і вплив такого типу медіа продукції, як «Київ вдень та вночі», на аудиторію.

До початку четвертого сезону, все, що було потрібно цій винахідливій блондинці (Карина), здобувалося одною валютою – сексом.

До слова, це стосується не лише Карини. Пару, яка у цьому серіаліті не мала інтимних зв’язків, взагалі назвати важко. Зате можна придумати іще одну назву для проекту  – «Всі з усіма переспали», і цією ж фразою коротко описати сюжет усіх чотирьох сезонів.

Трохи позитиву на десерт

Не можна оминути увагою мотив боротьби за свою мрію, що незмінно присутній у кожному сезоні й кожній серії «Києва вдень та вночі». Він точно заслуговує на «плюсик» до карми серіалу. Оксана, яка мріє стати відомим кондитером, Богдан з амбіціями фотографа, наполеглива у своїй меті стати співачкою Карина, Альбіна, яка прагне знайти справжнє кохання, і Саша, який попри енну кількість провалів, перебуває у постійному пошуку нових ідей для стартапів.

Популяризація цінності дружби і людської підтримки, безумовно, здійснює позитивний вплив. Як і тісний зв’язок серіаліті з соцмережами. Аудиторія, особливо юнацького віку, просто шаленіє від того, що може слідкувати за блогом улюбленого героя, переписуватися із ним, дивитися онлайн трансляції чи відповідати на його відкриті запитання у Фейсбуці. Цей факт і те, що серіал транслюють у прайм-тайм (з вівторка по п’ятницю о 21:00) забезпечує проект досить широкою і чисельною аудиторією.

Таким чином, висвітлюючи в епізодах проблеми соціально-побутового характеру, наркоманії чи будь-які конфлікти особистого характеру, телепродукт вочевидь здійснює вплив на свідомість глядачів, встановлює із ними контакт через ефект «простягнутої руки» – назвімо це так. Мовляв, «я така ж звичайна людина, як і ти, і якщо я з цим упорався, то і ти зможеш!»

Однак такий величезний важіль впливу можна використовувати, як задля хорошої мети, так і з поганими намірами або ж просто необачно. До прикладу, пропагування сучасної україномовної музики – це зразок позитивного впливу на аудиторію (закадровий голос, до слова, заговорив солов’їною аж у четвертому сезоні). Але як же бути зі стереотипами про геїв чи ідеалізацією сучасної поліції? Чи виліковний «синдром провінціалки»? Яка вона – краса 21 століття? І відколи це секс став невід’ємною частиною блискучої кар’єри?

Згідно з описом проекту на офіційному сайті «Київ вдень та вночі», наявність сценарію має лише окреслювати загальний напрямок подій, які відбуваються. Що ж, якщо наші українські реалії і справді такі, то варто задуматися і почати змінюватися задля власного майбутнього.

Маю надію, що це всього лише такий сценарій.

Тетяна Гожельна, студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Відгуки (1)

Анонім,