Реформа освіти – одна із найдискусійніших реформ у сучасній Україні. Одні її хвалять, інші – безжально критикують. Закон «Про освіту» збурив навіть міжнародну спільноту. Концепція Нової української школи викликає багато запитань і породжує численні міфи. Їх активно поширюють деякі ЗМІ, не розібравшись до кінця у нюансах нововведень.

«Медіакритика» вирішила проаналізувати публікації, які стосуються реформи освіти, у популярних українських інтернет-медіа і поділити їх за принципом соціальних мереж на #зраду і #перемогу.

Фото: pexels.com

«7 міфів про реформу шкільної освіти в Україні»: «Українська правда»

Авторка тексту – не журналістка, а експертка – співзасновниця Центру інноваційної освіти «Про.Світ» Лілія Боровець. У матеріалі вона спробувала розвінчати 7 найпоширеніших міфів про реформу освіти. Зокрема, згадала про «укрупнення шкіл для знищення українського села», «шкідливість профільної освіти у школі», «відміну природничих спеціальностей», «масові звільнення учителів», «заборону батьківських комітетів». Текст викликає довіру, адже Лілія спирається на міжнародний досвід, дає активні посилання на закордонні дослідження. У тексті висвітлено маніпулятивні та неправдиві заяви українських політиків щодо реформи освіти (з обов’язковим активним посиланням), а також їхнє спростування.

Це, однозначно, #перемога.

«Освітня реформа: як набиратимуть першокласників, чи готові вчителі та чи вистачить грошей»: «espreso.tv»

Цей текст роз’яснює кілька дражливих моментів. Найперше – пов’язаних із цьогорічним зарахуванням першокласників до шкіл, яке має здійснюватися за територіальним принципом. Позитивом у тексті є те, що батькам майбутніх першачків подають інструкцію з посиланнями про те, що варто зробити, щоб їхню дитину усе ж зарахували до школи.

У матеріалі згадано про «реформу вчителів», але це словосполучення не є зрозумілим, це швидше новотвір автора, який має на увазі перекваліфікацію педагогів. У матеріалі подано інфографіку, а також допис у Фейсбуці радниці міністерки Іванни Коберник, яка ділиться підводними каменями проходження учителями початкової школи онлайн-курсу.

Окрему увагу приділили темі переоснащення шкіл. До неї також додали інфографіку МОН. Але, вважаю, її проблема у тому, що усі суми залишаються для читачів незрозумілими. Один мільярд – це мало чи багато? Усе відносно і пізнається у порівнянні. Було б добре, якби цифри зіставляли зі зрозумілими сумами, наприклад, зарплатами учителів чи прожитковим мінімумом.

У тексті багато прямої мови міністерки чи її радників, є навіть відео з Фейсбук-сторінки Володимира Гройсмана. Усі ці дані створюють відчуття достовірності фактів для читача, отриманих «з перших уст».

Зважаючи на недоліки інфографіки, цей текст радше #зрадоперемога.

«Реформа освіти: Що реально зміниться для дітей, батьків та вчителів»: «espreso.tv»

Журналістка Уляна Букатюк поділила усі зміни в освіті за тим, на кого вони спрямовані: діти, учителі, заклади освіти. Перевагою тексту є те, що він містить інфографіку. Матеріал розкриває майже усі аспекти реформи: 12-річне навчання, профілізацію у старшій школі, три роки бакалаврату, становище нацменшин, створення опорних шкіл, атестацію вчителів.

Такий текст – це #перемога.

«Реформа освіти: що має змінитись у найближчі 10 років?»: «Новое время»

Пояснювальний матеріал про те, що ж означає реформа і які зміни принесе. Журналісти згадали про зміну тривалості навчання, компетентності, розтлумачили мовну статтю Закону «Про освіту», розповіли про можливість дітям навчатися вдома, створити індивідуальний навчальний план. Водночас у тексті не було згадано про створення опорних шкіл, про зміни, які чекають на першокласників уже цього року. Склалося враження, що цільова аудиторія публікації – батьки київських школярів середніх класів.

Зважаючи на це, такий текст радше #зрадоперемога.

«Нові методики викладання, конструктори Lego та сучасні меблі: як освітня реформа змінить сільські школи України?»: «Громадське радіо»

Цей текст – розшифрування інтерв’ю, яке відбулося з Павлом Хобзеєм, заступником Лілії Гриневич, на «Громадському радіо». Фокус розмови – на змінах у сільських школах. Журналісти запитували про створення опорних шкіл, підвезення до них дітей з інших сіл, матеріальне забезпечення шкіл у сільських місцевостях, покращення якості навчання у тамтешніх освітніх закладах. Запитання ведучих доволі фахові, вони володіли статистичними даними, знали про нюанси реформи.

Оскільки ефір було присвячено вужчому питанню, а саме змінам у сільській освіті (і про це наголосили у заголовку), журналісти намагалися глибше «копнути» у цій темі. Було відчутно, що до ефіру вони підготувалися. Тому це #перемога.

«Освітня реформа: що найбільше турбує українців?»: «Сегодня»

Автор тексту – Олексій Гаманюк, молодший економіст Центру економічної стратегії, а не журналіст. Він презентує дані соціологічного дослідження серед українців, де вони розповідали про те, як ставляться до освітньої реформи. Дані цікаві, адже у ЗМІ широко не висвітлювалися. Тим паче, що результати цього дослідження – це частково результат роботи медіа, адже саме за їхнім посередництвом суспільство дізнається про суть реформи.

Як дізнаємося із соцопитування, більшість українців зміни в освіті підтримує. Водночас вони бояться розкрадання коштів, закладених на реформу, місцевими чиновниками, та вважають, що 12 років навчання у школі – це забагато. Останнє побоювання відкинули у концепції Нової української школи й аргументували, чому збільшення навчання потрібне. Ця концепція є у вільному доступі, тобто усі охочі, найперше журналісти, можуть з нею ознайомитися. Але чому вони не пояснюють, що ж означають 12 років у матеріалах? Адже це не просто ще +1 клас. Проте люди вважають інакше. Щодо розподілу коштів і взаємодії центральної влади та місцевого самоврядування – то тут варто розуміти суть децентралізації, щоб пояснити це питання читачам.

Вважаю цей текст дуже цінним найперше для журналістів, адже вони мають змогу побачити найперше власні хиби і навіть почерпнути ідеї для нових пояснювальних матеріалів. Тому це – #перемога.

Проаналізувавши тексти в українських ЗМІ, присвячені реформам, не змогла жодного позначити як #зраду. Думаю, що це позитивна тенденція, адже журналісти, попри хиби і неповноту висвітлення теми, все ж намагалися пояснити своїм читачам головні нововведення, які принесе реформа, брали коментарі та інтерв’ю у людей, які безпосередньо причетні до впровадження концепції Нової української школи, тобто яких можна вважати фахівцями у цій темі.

Ірина Ладика, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.