Порнографiя  – явище суперечливе. Якщо ще у XVI столiттi порнографiчнi тексти часто зображали рiзнi “ліві” походеньки аристократiв чи священнослужителiв  з благородною метою – викрити розпусність окремих суспiльних елементiв, то вже з XX столiття порно живе лишень заради самого себе, найважливішою метою якого сьогоднi є одна з найнебезпечнiших хвороб людської природи –  грошi.

Та якби грошi були єдиним хворобливим мiсцем в людськiй психiцi, то зараз ми не мали б такої великої кiлькостi рiзнорiдних збочень та манiакальних насильницьких смертей на сексуальному
грунтi. Однiєю з причин такого типу патологiї, на нашу думку,  є засилля рiзного роду порнографiчних матерiалiв на телебаченнi, радiо та в лiтературi.

Психологи стверджують, що  існує певна категорія людей, в яких  кожен раз пiсля перегляду чи перечитування таких матерiалiв виникає бажання робити це знову i знову чи присилувати до цього інших. З допомогою Iнтернету це заняття тепер легкодоступне.

Щодо телебачення, то його сьогоднi  без еротично-сексуального пiдтексту важко уявити. Сучасний кiнематограф став причиною появи стереотипiв на кшталт:”без сексу i грошей в  життi нiчого неможливо здобути”, а тому  “Sex аnd Crime”– єдине  чого сьогоднi бажає середньостатистичний Homo Sapiens.

Сьогодні це старе, як світ,  ремесло стало  брутальнiшим, вiдвертiшим, його експансія агресивніша, зокрема на дитячий світ. Тому особливої уваги заслуговує підтема – дитяче порно. Сексі-зорієнтована екранiзацiя Набокiвської “Лолiти” виглядає ”невинною” порiвняно з іншими сучасними фiльмами, наприклад з польською стрiчкою “Охоронець для дочки”. Гангстер наймає для своєї малолiтньої доньки охоронця-алкоголiка, котрий закохується в свою юну пiдопiчну, i робить це по-дорослому. Тому йому загрожує куля вiд надто моральної мафiї.

Та “найцiкавiше” виглядають деякі  дiснеєвськi мультфiльми та японськi комiкси, в яких головнi герої або задовiльняють себе самостiйно, або почергово оголюють один перед одним генiталiї з по-дитячому невинними очима. Цi речi дивляться нашi дiти та намагаються випробовувати побачене на собi й своїх iграшках.

Проте музика, яку ми слухаємо, та клiпи, якi дивимося, теж заслуговують на увагу. Якщо відволіктись від музичного супроводу й дослухатись до слів, то тексти чималої кількості пiсень спонукають до: “…а я таблетка, соси меня, детка…”  (вiдома композицiя “Заборонених барабанщикiв”), а покадровий супровiд пропонує пiкантно оголенi тiла, які  iмiтують статевi акти. Таких прикладів більш, ніж достатньо.

Отож порнографiя, незалежно від нашого бажання, присутня в нашому життi. Вона  спотворює нормальне уявлення про сексуальнi стосунки мiж людьми. Вiдомий письменник Девiд Лоуренс вважає, що “…порнографiя — це спроба образити секс, очорнити його, образити людське тiло, бридкою й дешевою зробити людську голизну…”.

Comments are closed.