На зорі становлення всесвітньої павутини вважалося, що інтернет – це перемога над цензурою. Проте армія фейків увірвалася в мережу та активно бореться з фактами за читача. Які технології використовуватимуть журналісти для фактчекінгу у майбутньому? Що допоможе швидко і якісно виявити неправдиву інформацію?

За кілька днів у вересні 2019р. фейк про те, що Європейський суд скасував санкції щодо Віктора Януковича, гучною хвилею поширився в українському інтернет-середовищі. І хоча здебільшого йдеться про сайти з сумнівною репутацією, такі повідомлення у Facebook отримали багатотисячну реакцію у вигляді коментарів та репостів.

Протягом кількох останніх років ми ледь не щодня натрапляємо на фейкові новини в мережі. На противагу сухим і не завжди приємним фактам, фейки виглядають яскравими та цікавими. Тепер кожен може знайти в інтернеті те, що хоче, навіть якщо це цілковита маячня. У такий спосіб суспільство поділилося на клуби за інтересами: всі живуть в одному реальному світі, але в різних віртуальних. Пошук правди в тоннах сумнівного тексту може призвести до інформаційної апатії, коли користувачі почнуть сумніватися у всьому, що читають. Теорія успіху вирішення цієї проблеми залежить від того, наскільки ефективно співпрацюватимуть журналісти, влада, технології та соціальні мережі.

Які загрози чекають на медіа?

Безперечно, що в найближчі роки медіа будуть змушені боротися з фейками за читача. Тому завдання сучасних журналістів – захист якості та престижу своїх брендів. Уже зараз через величезну конкуренцію виграють авторитетні медіа, які у гонитві за оперативністю не забувають про точність інформації.

Сьогодні фактчекінг займає чимало часу навіть у досвідчених журналістів. Тому часто самі медіа стають жертвами фейків, посилаючись на сайти з сумнівною репутацією або на інформацію з соціальних мереж. Очевидно, що жовта преса, пропагандистські сайти та джерела недостовірної, хоч і оперативної інформації, нікуди не зникнуть. Але та аудиторія, яка хотітиме знати правду, не буде звертатися до них за інформацією.

Минулого року з нагоди Всесвітнього дня свободи преси десятки світових медіа запустили рекламну кампанію під назвою «Читай більше. Слухай більше. Розумій більше», яка закликала читацьку аудиторію перевіряти інформацію в кількох ЗМІ, а не довіряти тільки одному. Загалом участь в проекті взяли понад 30 медіа, найвідоміші з яких «The New York Times», «CNN», «The Economist», «The Guardian» та «la Repubblica». Така співпраця конкурентів доводить, що ЗМІ не тільки борються за високі рейтинги, а й дбають про медіаграмотність своїх споживачів.

скріншот з Твіттера UNESCO

Проте боротьбу із фейками ведуть не тільки медіа, а й сучасні технології. Незабаром на допомогу журналістам прийде штучний інтелект.

Нові можливості – нові проблеми?

На початку року науковці ІТ-лабораторії Open AI представили новий штучний інтелект GPT-2, який може писати повноцінні тексти на конкретну тему в будь-якому жанрі. Щоб опанувати ці навички, система опрацювала понад 8 мільйонів веб-сторінок. До того ж програма здатна створювати фейкові новини й навіть маніпулятивні матеріали. Коли їй завантажили вигадану новину, вона створила цілий текст із точним місцем події та деталями, яких насправді ніколи не було. Поза тим розробники прогнозують, що такими темпами GPT-2 скоро зможе видавати себе за інших користувачів. Тому поки що програму не будуть масово поширювати.

Зараз у цілому світі тривають розробки окремих програм, що зможуть розпізнати фейки. Наприклад, дослідники з Дюкського університету США створюють програму, що в онлайн-режимі аналізуватиме промови політиків у телеефірі на наявність неправдивих або перекручених фактів. Планується, що за допомогою інформаційних ресурсів перевірених сайтів програма зможе впродовж ефіру реагувати на неправдиву інформацію. Утім, можливе використання цієї розробки буде дуже обережним. З одного боку, телеканал не довірятиме самій технології, а з іншого – неправильна робота алгоритму може призвести до звинувачень у політичній агітації. Якби таку програму запровадили на українському телебаченні, цікаво, як тоді б проходити політичні дебати?

Дослідники Вашингтонського університету в 2017 році представили відео, де Барак Обама говорить те, чого ніколи не казав насправді. За кілька тижнів про це фейкове відео знав увесь світ.

скріншот відео з офіційного каналу «BBC News»

Зараз ці вчені працюють над створенням штучного інтелекту, щоб запобігти поширенню таких вірусних відео в мережі. Проводяться розробки плагінів, що матимуть змогу встановити – фейкове відео чи ні. Звісно, є підозра, що такі відео використовуватимуть для пропаганди, адже навіть запис невисокої якості здатен ввести людей в оману. Проте ці технології можна використовувати з користю для суспільства, наприклад, у кінематографі. Тоді б герої фільму при перекладі змогли говорити рідною для глядача мовою.

Як реагують мережі?

Соціальні мережі слугують найбільшим джерелом фейків. Там працюють так звані боти і тролі, які поширюють брехню, коментують дописи та навіть провокують нездорові суперечки. Тож власники соцмереж зацікавлені в ефективній боротьбі з неправдивою інформацією, щоб не втратити авторитет і довіру мільйонів користувачів. Якщо кожна п’ята новина виявиться фейковою, то більшість людей можуть «змінити прописку» й піти до конкурентів. Зараз соцмережі розробляють спеціальні додатки, що ретельно перевірятимуть інформацію ще перед тим, як вона з’являтиметься на сторінці користувача.

Напередодні виборів Facebook запровадив в Україні нову систему регулювання політичної реклами та протидії фейкам. Фактчекери, які перевіряють дописи, посилання, фото та відео на наявність неправдивих даних, маркують фейки спеціальною позначкою, проте не видаляють з системи. Їх і надалі можна читати чи поширювати, але такі пости бачить значно менша аудиторія. До користувачів, що неодноразово ділилися неправдивою інформацією, програма застосовує певні обмеження: видає меншу кількість контенту та забороняє рекламуватися.

Однак важко встановити, чи допомогла нова система регулювання зробити передвиборчу кампанію в Україні прозорою. Адже зовсім нещодавно українські журналісти розповіли про так звані «ботоферми», де найняті працівники маніпулювали інформацією в інтересах певних політиків.

Месенджер WhatsApp запровадив обмеження на кількість поширення повідомлень.  До такого рішення платформа, що належить Facebook, вдалася  задля боротьби з дезінформацією і чутками. Отож, зараз у всьому світі через WhatsApp одне повідомлення не можна поширити більше 5 разів. Вперше обмеження застосували в Індії, де було скоєно вбивство через поширення чуток у соціальних мережах.

У вересні минулого року провідні ІТ-компанії прийняли кодекс, мета якого – вести об’єднану боротьбу браузерів із неправдивими новинами в країнах ЄС. Головним поштовхом до створення такого документу стало бажання запобігти пропаганді під час виборів у країнах Європи у 2019 році. Згідно з головними положеннями, компанії мають вкладати інвестиції в технології, що допоможуть користувачам виявити сумнівні новини та спільно з медіа розробити показники надійності інформації. Експерти зі ЗМІ розкритикували ухвалений кодекс через відсутність чітких зобов’язань і стратегії дій. Чи став цей кодекс ефективним, можемо судити з матеріалів різних світових ЗМІ, які й далі розповідають про пропаганду і приховану політичну рекламу в країнах напередодні виборів.

Які кроки має робити держава?

За останні три роки 43 країни почали завзято боротися з дезінформацією. Австралія, Ірландія та Італія накладають штрафи за продукування й розповсюдження фейків чи організацію роботи ботів. Низка держав розробила нові програми з медіаграмотності. Спеціально до виборів у Європарламент, що відбулися в травні цього року, ЄС розробив систему швидкого попередження, яка має на меті відповідати правдивими фактами на фейки.

Натомість Україна тільки на початку довгої дороги боротьби з дезінформацією, оскільки провідні ЗМІ діють в інтересах своїх власників, і тим самим порушують принцип свободи слова. В українському суспільстві є запит на регулювання фейків, однак, широка кампанія проти дезінформації може завершитися прийняттям закону, який встановлюватиме певну цензуру, як це сталося у Китаї.

Що з цього вийде?

Здебільшого медіа й надалі будуть збирати та перевіряти новини. Вони стануть свого роду фільтром інформації, яку ретельно вивчатимуть і відбиратимуть те, що варто читати й аналізувати, а що – ні. Важко спрогнозувати, коли майбутніми антифейковими технологіями почнуть користуватися ЗМІ в Україні, особливо якщо ті будуть надто коштовними. Але, безумовно, такі системи допомогли б боротися із замовною прихованою рекламою та пропагандистськими матеріалами, які формують певний негативний портрет українських медіа.

Рано чи пізно людство розробить технології чи побудує штучний розум, який міркує краще, ніж середньостатистична людина. Проте комп’ютерні системи ніколи не стануть досконалими, тому всім життєво важливим і надалі керуватиме людина. Майбутні технології значно полегшать роботу працівникам медіа й допоможуть заощадити багато часу на перевірці даних, водночас журналісти й надалі проводитимуть розслідування та глибокий аналіз, шукатимуть порозуміння, нестандартні рішення і взаємопідтримку.

Наталія Вітюк, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Comments are closed.