Висвітлення питань медицини та здоров’я потребує від журналістів більшої відповідальності та уважності, ніж зазвичай. Особливо це стосується онлайн-медіа. Адже значна кількість людей, яких щось непокоїть у власному здоров’ї чи здоров’ї близьких, насамперед звертається по допомогу до інтернет-мережі. І, зважаючи на збільшення кількості онкохворих, у ЗМІ дедалі частіше звертають увагу на цю проблему. Ми вирішили з’ясувати, яких помилок припускаються журналісти, висвітлюючи тему онкології.

«Британські вчені» досі актуальні

Коли ви пишете про онкологію, то вам рано чи пізно доведеться працювати з науковими дослідженнями. Як рекомендує Незалежна медійна рада, не варто використовувати в матеріалах узагальнення на кшталт «дослідники» чи усім нам добре знайоме «британські вчені». Натомість зазначайте повну назву науково-дослідної установи. Тобто не пишіть так, як це роблять журналісти в деяких публікаціях онлайн-медіа «BBC Україна». До прикладу, в матеріалі «Вчені розробляють імплант, що допоможе виявити рак» за 19 квітня 2018 року не вказано, хто та яка установа працює над винаходом. Замість цього використано узагальнення – «науковці», «вчені», «автори» й «дослідники». Так, у публікації є окремі коментарі науковців і лікарів, але не зрозуміло, чи вони є розробниками. Також відсутні назва дослідження, у якому описано розробку цього винаходу, та гіперпосилання на нього.

У ще одному матеріалі – «Гарячий чай може викликати рак» (23 березня 2019) – теж немає посилання на авторитетне джерело. «Пити багато гарячого чаю (або будь-яких інших гарячих напоїв) небезпечно: з великою долею вірогідності це може призвести до розвитку раку стравоходу. Про це свідчать результати дослідження, в якому взяли участь понад 50 тисяч людей», – читаємо в публікації. У обох випадках виникають сумніви щодо правдивості цієї інформації.

Хочете побороти рак? Голосуйте за Джо Байдена!

Тему онкології зачепила й остання президентська кампанія в Сполучених Штатах. На жаль, онкохворі теж потрапили під приціл, спричинивши політизацію теми, що є порушенням морально-етичних стандартів. Наприклад, у мережевому варіанті «The New York Times» опубліковано 22 серпня 2020 року матеріал піл назвою  «Ми живемо з раком мозку. Ось як Байден може нам допомогти». Він починається зі слів: «Якщо Джо Байден добереться до Білого дому, в нього буде більше безпосереднього досвіду з раком, ніж у більшості президентів». Тобто тут є натяк на те, що Байден в разі перемоги на президентських виборах допомагатиме онкохворим більше, ніж інші кандидати. Аргументацію цього читаємо одразу в наступному реченні: «Його старший син Бо Байден помер в 2015 році від гліобластоми, найбільш агресивної форми первинного раку мозку». Автори публікації стверджують, що також живуть із цим видом онкології. Вони наголошують на тому, що дослідження методів лікування гліобластоми відстає, а тому сподіваються на перемогу Байдена. Аби переконати читачів, автори перераховують заслуги політика в допомозі онкохворим. Окрім цього, вони використовують декілька разів формулювання «якщо Байден переможе на виборах» і «у ролі президента Байден», після яких акцентують увагу на тому, що Байден почне ще більше допомагати у випадку перемоги. Текст завершується такими словами: «<…> 2021 рік може стати роком не лише нового президентства, а й новорічного рішення в боротьбі з гліобластомою».

Невідомо, чи автори з власної ініціативи захотіли про це написати без будь-якої винагороди, чи їм за це щось пообіцяли. Але всі ці формулювання здатні викликати в читачів симпатію до Джо Байдена й таким чином збільшити ймовірність його перемоги на виборах. І ясна річ, політиці не місце в медичній журналістиці. Бо завданням останньої є об’єктивне й незалежне інформування населення про досягнення медицини, про хвороби та способи запобігання їм.

Борітеся — поборете! Чи варто героїзувати онкохворих?

Мабуть, багатьом із нас ставало лячно після прочитання/перегляду в медіа інформації про рак. Адже це захворювання таке «страшне» й «невиліковне», а пацієнти змушені постійно «боротися» й очікувати на «перемогу». Ми запитали в онкопсихолога й президента громадської організації «Української Психоонкологічної Асоціації» Ії Слабінської, чи коректно українські ЗМІ висвітлюють онкохворих:

«Коли журналісти пишуть на тему онкохворих, то часто виникають перекоси в той чи інший бік. Або все переможно та з блискітками. Або навпаки — все жахливо. Наприклад, спостерігається надмірна героїзація онкохворих. Пацієнта наділяють залізною стійкістю, транслюючи меседж, що тільки такі люди можуть перемогти рак. Водночас журналісти використовують багато військової лексики — бій, перемога, наступ, ворог, атака. А хтось читає/дивиться такі історії й думає: “Я не такий, в мене не вийде”. З іншого боку, журналісти називають рак такими прикметниками, як “страшний/невиліковний/смертельний”.  Тобто матеріали в медіа подаються так, щоб налякати читачів ще більше та укорінити в їх голові формулу  “рак=смерть”».

Таку військову лексику містить заголовок публікації «Піклуюсь про себе і приймаю кожен день, – Шеннен Догерті розповіла про боротьбу з раком» на сайті «24tv.ua». Чому б не замінити «боротьбу» на «досвід»? Далі в тексті теж є схожі формулювання: «<…>  після тривалого лікування знову бореться з онкологією». Так, використання кліше більше привертає увагу, але його варто виправити на: «<…> після тривалого лікування стався рецидив». Отже, Шеннен Догерті зображено як героїню, що підсилюють наступні слова: «<…>  її мужня боротьба з раком – приклад для багатьох». Ще одним невтішним прикладом є заголовок на «portal.lviv.ua» – «Місія вберегтися від раку грудей. Все, що потрібно знати, аби не стати жертвою смертельної хвороби». Бо, по-перше, якщо у вас виявлять рак, це не означає, що ви станете жертвою. А по-друге, ви не приречені на вірну смерть — згадайте людей, у яких ремісія.

Як бачимо, інколи медійники вдаються до маніпуляцій, коли пишуть про онкологію. Цим вони можуть нашкодити споживачам інформації. Також бувають ситуації, коли матеріали в медіа є політизованими та без посилання на авторитетні джерела. Або ж журналісти зображують онкохворих надто героїзованими чи навпаки надто безпомічними. Висвітлювати в медіа тему онкології важливо, а тому ми сподіваємося, що ЗМІ будуть уникати цих порушень науково-популярної журналістики. Особливо в часи, коли в суспільстві й без цього підвищений рівень занепокоєння й тривоги.

Анжела Намачинська, магістрантка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Comments are closed.