Як співіснують любов та агресія?
Ярина Капраль
Опубліковано: 20-04-2021
Розділи: Агресія і тривога, Еротизація та сексизм.
0
Багато-хто бачив екранізовану історію стосунків студентки Анастейші Стіл з підприємцем Крістіаном Греєм у “50 відтінків сірого”. Стрічка вразила глядачів не лише романтичними вчинками героя, а й відвертими сценами з жорстокою еротикою, яка в нас асоціюються з БДСМ. Саме нестандартний сюжет фільму та поєднання любові, сексуальності та садизму спричинили хвилю обговорень та перевершили будь-які очікування, зробивши книгу бестселером у багатьох країнах, а фільм одним з найбільш касових.
Часто обговорюваним став також однойменний фільм на книгу австрійського письменника Захер-Мазоха “Венера в хутрі”, де головна героїня робить чоловіка покірним та відірваним від реальності.
Подібні сцени дедалі частіше зустрічаємо у фільмах, інтернет-публікаціях, відеоіграх тощо. Як наслідок, все більша кількість людей, що перебувають у стосунках або ж просто стають зацікавлені у даній темі, задає питання – чи є місце агресивним проявам поруч з обережними та ніжними почуттями?
Зовсім нещодавно відомі голлівудські зірки, а саме Джонні Депп та Ембер Герд судилися через агресивну поведінку та жорстокість, яку вони неодноразово виявляли у стосунках. Як наслідок, подружжя вирішило розлучитись, через що обоє втратили контракти та зазнали атакз боку ЗМІ та фанатів.
Такі та подібні ситуації наштовхують на роздуми, чи справді любов та насильство пов’язані і як це відбувається в нашому організмі.
Перше, на що варто звернути увагу – процеси всередині нас. Окситоцин – пептид, що виробляється в мозку, ймовірно, частково відповідальний за ці рішення: як відомо, цей нейронний модулятор може посилювати позитивні почуття. Його ще часто називають “гормоном любові”. Недавно виявилося, що він здатен викликати й агресію. Таких висновків дійшла команда науковців з Науково-дослідного інституту імені Вейцмана та Мюнхенського Інституту психіатрії імені Макса Планка. Науковці змінювали та досліджували мозкові клітини, що продукують окситоцин, у мишей, які живуть в напівприродних умовах.
Отож, «гормону любові» вже тривалий час приписують здатність підсилювати сприйняття соціальних сигналів і соціально незвичної поведінки. У вже згаданих мишей мишей злегка активували клітини гіпоталамуса, що продукували окситоцин. Виявилося, що спочатку під його впливом миші стали проявляти підвищений інтерес один до одного, але незабаром почали поводитися агресивно. Цікаво, що подальше нарощування окситоцину в класичних лабораторних умовах приводило до зниження агресії.
Важливо віддати належне й адреналіну, що присутній в крові та який також виробляється у відповідь на біль. Він збуджує організм, підвищуючи частоту серцебиття. Приємні відчуття є захисною реакцією організму після травми і допомагають впоратися з її наслідками.
Психологи також послуговуються поняттям «доброякісний мазохізм” – прагненням болю із одночасним усвідомленням, що він не викличе серйозних ушкоджень. Виглядає, що дана риса є особливістю саме людської психіки, адже жодна інша жива істота не буде добровільно піддаватися неприємним відчуттям.
Теорія “доброякісного мазохізму” також пояснює, чому ми прагнемо й інших ризикованих відчуттів: нас так і тягне прокататися на американських гірках, щоби відчути жах, або подивитися сумний фільм.
Баррі Комісарук з Рутгерського Університету вважає, що між нервовими шляхами, за допомогою яких ми відчуваємо біль та оргазм, існує міцний зв’язок. “Ще одне спостереження лише підтверджує цю гіпотезу – міміку обличчя під час оргазму часто важко відрізнити від тієї, коли людина відчуває біль”, – каже вчений.
З цим узгоджується й інший факт, парацетамол або інші болезаспокійливі препарати не тільки полегшують фізичний і душевний біль, але й притуплюють відчуття задоволення. Під час дослідження одній групі піддослідних дали парацетамол, а іншій – плацебо і запропонували оцінити інтенсивність емоцій, демонструючи різні фото. Препарат “зрівняв” як виразно негативні, так і позитивні емоції. Це зайвий раз доводить, що вони взаємозв’язані.
То ж чи повинно нас дивувати зростання симбіотичного поєднання ніжності, агресії і насильства в медіасфері?