«Помер після вакцини»: як ЗМІ працюють антивакцинаторами
Анна Остимчук
Опубліковано: 06-12-2021
Розділи: Агресія і тривога, За що критикують медіа?, Огляди, аналітика.
0
Весь світ вже другий рік поспіль живе у страху: вірус, смерті, обмеження, зміна ритму життя, нестабільність, невідомість…
І ось можливий порятунок – вакцина, замість того, аби допомогти людям та зменшити страхи, перетворився на ще одну фобію.
«Посприяла» цьому і діяльність ЗМІ.
Згідно з результатами опитування фонду “Демократичні ініціативи”, 56% українців, опитаних у серпні 2021р., не мають наміру робити щеплення від коронавірусу. Станом на 12.11.2021р. дві дози вакцини від COVID-19 отримали лише 20% українців.
Для порівняння – статистика щепленого наслененяу світі за 12.11.2021р.
У будь-які гострі та тяжкі події стандарти журналістики–достовірність, точність, повнота – вимагають ще більшої дотриманості. Також медіа як ніколи уважно мають спостерігати за словами: будь-яке формулювання, наголос людина може прочитати або почути зовсім інакше, ніж планувалось.
Однак українські ЗМІ чи то заради створення інфоприводів і збільшення кількості читачів, чи то заради залякування людей і переконання в певних поглядах, чи то випадково і несвідомо нехтують цими принципами і виступають подекуди відкритими антивакцинаторами, маніпулюючи емоціями та переживаннями людей.
Ось кілька типових прикладів, як медіа залякують людей та подають неточну інформацію через маніпулятивні заголовки.
Усі ці заголовки звучать так, наче згадані люди справді померли внаслідок вакцинації.
Читачі, які так і не відкрили матеріал і не прочитали докладніше, уже зробили висновки: щеплення може бути смертельним!
Ті, хто відкрили матеріали, уже роздумують, чи справді від вакцини можна померти?..
Та навіть якщо прочитати ці новини, інформація про те, що є причиною смерті та коментарі судмедекспертів, вчителів, голів управління ховаються між провокативним аналізом того, скільки ще людей в той день були щеплені флаконом тієї вакцини, що і померлий, як щеплені почувались, чи є схожі випадки в Україні та світі.
У медійних текстах часто закцентовано увагу на тому, що смерть настала після вакцинації. Хоча журналісти намагаються з’ясувати подробиці, однак після прочитання залишається низка питань, які ЗМІ чомусь ігнорують і не намагаються знайти на них відповіді. Наприклад:
- стаття про військовослужбовицю, яка загинула після вакцинації, викликає питання, як вона була допущена до служби з «хронічними серцево-судинними захворюваннями та іншими супутніми хворобами»? Чи є це свідченням того, що в нас погано обстежують військових? Пізніше з’явилось доповнення про те, що жінка була бухгалтером у військовій частині. І це дуже важлива інформація, яку мали б подати одразу: в такому випадку вимоги до її здоров’я інакші, ніж якби вона мала виконувати військові операції.
- Якщо є підтвердження того, що смерть настала не внаслідок вакцинації, а просто збіглася в часі з, наприклад, тромбозом – як це технічно відрізнити? Коли тромбоз настає внаслідок щеплення, а коли з інших причин? Як судмедексперти це визначають?
- Якщо більшість випадків смертей після вакцинації спричинені тромбозом, чи не привід це задуматись про протипоказання чи обмеження вакцинації? Тим паче вікова група людей, які мають найперше вакцинуватись, в зоні ризику серцево-судинних захворювань.
- Якщо вакцина дійсно має протипоказання, то виникає питання про повноту досліджень. Як тоді вакцину допустили на ринку? Чи вона погано досліджена/досліджується? Чи ці протипоказання були відомі? В такому разі, чому про це не інформують людей? Як лікарі повинні обстежувати тих, хто хоче вакцинуватись?
Часто можна натрапити на інформацію про ефективність/неефективність вакцини: в Японії відмовляються від такої-то вакцини, інша вакцина виявилась недостатньо ефективною. Усе це створює враження того, що вакцини ще дуже недосліджені, тому вакцинація є великим ризиком.
Однак у медіа важко знайти написаний достуною мовою матеріал про те, як вакцини розробляють, чим одна вакцина відрізняється від іншої, як проводять дослідження, наскільки різна ефективність у різних вакцин.
Ще однією маніпулятивною подачею інформації є дані про третій етап клінічних випробувань. Немає пояснення того, що передбачає цей третій етап, чому при ньому дозволено вакцинувати людей, можливий розвиток подій після завершення цих випробувань. Тому у людей з’являється асоціація – повністю не пройшла випробувань = небезпечно.
Некоректним тут є і акцент – наголошення на тому, що саме вакциновані перебувають в лікарнях та найчастіше хворіють.
Натомість варто було б подати статистику та пояснення лікарів щодо цього моменту.
Висновки
У будь-якого явища завжди будуть прихильники та противники. Місія журналіста в цій ситуації – не ставати частиною ні до одного, ні до другого табору, а бути посередником та інформатором.
Пандемія стала випробуванням і для медіа, які постали перед вибором, чи залишитись тим якорем, який стане джерелом інформації та буде розвіювати міфи, чи перетворитись на інформаційний вірус, який вражає людей страхом, панікою та хибними небезпечними переконаннями?
Найбільшою проблемою українських медіа є недостатня повнота інформування, виривання фактів та коментарів з контексту, емоційність заголовків, що лише сіє паніку та дезінформує людей.
Рекомендації
«Лабораторія журналістики» створила рекомендації щодо того, як варто писати про щеплення від Covid-19.
- Люди потребують простих та важливих фактів. Побічні ефекти, безпечність, вартість – усе це найбільше турбує населення. Відсутність інформації провокує появу теорій та недовіри.
- Розповідати історії вакцинованих. Можливість побачити те, як вакцина працює «вживу», викликає більше довіри, ніж офіційні дані.
- Будь-які негативні новини та факти потребують особливого формулювання. Не потрібно лякати аудиторіюі робити висновки у заголовках. Варто максимально точно охопити питання з усіх боків, подавати коментарі, статистику.
- Більше інформації про виробників вакцини та саме виробництво вакцини. Низька проінфомованість про це є однією із причин відмови від щеплення. Люди повинні розуміти, в чому полягає принцип роботи вакцини, чому вакцин є декілька та яка між ними різниця.
- Розповідати про досвід інших країн. Це також є хорошим прикладом, який «заспокоює» людей та підвищує їхній рівень довіри до вакцини.
Анна Остимчук, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка