В сучасному світі під час збройного конфлікту кожен, хто має доступ до інтернету, може стати воїном. Таку ідею висловлює у своїй книзі «Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у XXI столітті» Дейвид Патрикаракос. До такої позиції тяжіє й велика кількість українців, які активно ведуть боротьбу на фронтах інформаційної війни.

У час глобалізованого суспільства кардинально змінюються і самі ролі у системі поширення інформації: зникає вертикаль «влада-ЗМК-громадськість», а на зміну їй приходить численна кількість ламаних ліній, які сплутуються у лабіринт реальних та ілюзорних впливів. В цьому контексті важливим постає питання: якою тональністю посеред цих голосів має звучати голос медіа.

Модель роботи засобів масової комунікації в умовах повномасштабної війни не може бути абсолютно аналогічною тій, яка існувала у до 24 лютого 2022 року хоча б тому, що суспільство, яке споживає новини кардинально змінює свої пріоритети, настрої і потреби. Відповідно, медіа повинні знайти ті форми спілкування з аудиторією, які максимально відповідатимуть попиту громадськості і зможуть зберегти увагу аудиторії.

У своєму дослідженні про взаємодію аудиторії із новинами в період пандемії «Відсутність новин не є хорошою новиною: наслідки втоми від новин і уникнення новин у світі пандемії» співробітник університету Макьюена Ніл Фіцпатрік висловив думку, що пандемія – це можливість для журналістів продемонструвати свою актуальність. На його погляд, пандемія COVID-19, безсумнівно, стала глобальною кризою для людства, але, водночас, вона дала можливість новинним організаціям і журналістам продемонструвати свою актуальність і відновити рівень довіри споживачів новин.  «У перші місяці пандемії рівень аудиторії новин значно зріс, оскільки стурбована громадськість шукала будь-які подробиці про пандемію, карантин, кількість загиблих і кампанії з безпеки. Однак із продовженням пандемії рівень аудиторії ЗМК почав падати, адже споживачі виявилися приголомшеними та збентеженими кількістю та різноманітністю інформації про COVID-19, що надходить із багатьох джерел», –  пояснив науковець.

Підтвердження його даних міститься у звіті Reuters Institute for the Study of Journalism за 2022 рік «Цього року ми виявили нижчий рівень загальної довіри на 21 з наших 46 ринків, що частково нівелює досягнення, досягнуті в розпал пандемії коронавірусу. Вісімнадцять ринків знаходяться на подібному рівні, і лише сім йдуть угору. Середній рівень довіри (42%) також трохи нижчий, ніж минулого року, і довіра до окремих новинних брендів має тенденцію до зниження в більшості країн».

Підвищення уваги аудиторії до ЗМК у періоди кризових ситуацій є закономірною. Адже навіть у час, коли споживачі новин не відчувають прямих загроз своєму життю, здоров’ю чи добробуту, вони схильні надавати перевагу ознайомленню із негативною інформацією на противагу позитивній.

Дослідник Майкл Шермер у своїй книзі «Небеса на землі» засвідчує, що негативна інформація є домінантною у всіх процесах діяльності мозку, адже негативні стимули мають потужніший вплив на людську нервову систему, аніж позитивні речі.

Процеси еволюції посприяли тому, аби людина вміла швидко і якісно реагувати на ті чи інші потенційні загрози. Наш мозок значно краще і чіткіше розпізнає негативні сигнали, ніж позитивні. Саме тому у потоці новин ми мимоволі зосереджуємо свою увагу на новинах, які видаються нам негативними. Таким чином мозок приймає рішення детально вивчити інформацію, щоб убезпечити себе.

В умовах кризової ситуації аудиторія ще детальніше зосереджується на новинах у надії отримати розуміння того, наскільки близькою є небезпека та якими можуть будуть шляхи її уникнення. Відповідно, підсилена увага аудиторії до ЗМК на почату пандемії є закономірною.

Схожу ситуацію спостерігаємо і в українському медіапросторі після 24 лютого 2022 року – повномасштабного вторгнення росії на територію України. Адже війна, як і пандемія, є кризовим явищем, яке несе загрозу для життя, здоров’я та добробуту населення країни. Відповідно, увага аудиторії українських ЗМК до контенту стрімко зросла наприкінці лютого та у березні 2022 року та поступово знижувалася у наступні місяці війни.

Тенденцію доводять дані, опубліковані Міжнародним агентством маркетингових досліджень Kantar, У січні 2022 року до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у рейтинг 25 найпопулярніших сайтів серед українців увійшло лише три новинних ресурси: Tsn.ua (16 позиція), Unian.net (19 позиція), News.obozrevatel.com (25 позиція).

Результати аналогічного дослідження компанії Kantar у березні 2022 року, після того, як росія розпочала повномасштабне вторгнення, продемонстрували, що інтерес українців до новинних сайтів значно зріс. До березневого рейтингу найпопулярніших сайтів увійшли вже дев’ять медійних ресурсів: Pravda.com.ua (7 позиція), Tsn.ua (10 позиція), News.obozrevatel.com (14 позиція), Unian.net (15 позиція), n.v.ua (18 позиція), 24tv.ua (19 позиція), Ukrinform.ua (20 позиція), Bbc.com (22 позиція), Focus.ua (25 позиція).

Вже у наступні місяці, попри активні воєнні дії на території України, реципієнти демонстрували поступову втрату цікавості до новинного контенту.  До 25 найпопулярніших сайтів в травні 2022 року увійшли вже п’ять новинних ресурсів. Жоден з них не обійняв позицій у першій десятці: Tsn.ua (11 позиція), Pravda.com.ua (16 позиція), Unian.net (18 позиція), News.obozrevatel.com (20 позиція), Ukrinform.ua (25 позиція).

Спад цікавості до новин продовжився і у літні та осінні місяці, а до рейтингу найпопулярніших сайтів у липні, як у жовтні, увійшли три новинні ресурси: Tsn.ua (15 позиція), Pravda.com.ua (20 позиція), Unian.net (21 позиція) та Unian.net (15 позиція), Tsn.ua (17 позиція), Pravda.com.ua (20 позиція).

Як бачимо, попит на новини серед українців в умовах повномасштабної війни змінювався за схожою моделлю, як та, що описав Ніл Фіцпатрік: у березні 2022 року цілком закономірно відбулось стрімке зростання уваги до сайтів ЗМК, що продовжилось неухильним зниженням уваги аудиторії до контенту, який продукують українські онлайн-медіа у подальші місяці розгортання бойових дій.

Так, незважаючи на те, що активні бойові дії досі тривають, а медійний простір у досліджуваний період наповнювався новими загрозами, медіа, ймовірно, втрачають власну аудиторію. Причини відмови від читання новин на сайтах новинних ЗМК можуть мати різний характер: звикання аудиторії до життя в умовах пандемії або війни, яке призводить до зменшення потреби бути поінформованими про усі деталі перебігу подій, негативні емоції спровоковані довготривалим періодом споживання тривожної та деструктивної інформації чи просто споживання інформації із інших платформ – соціальних мереж, месенджера Telegram, YouTube-каналів та блогів.

Проте кожна з цих причин не є вироком, а лише сигналом для ЗМК змінити форму та системність подачі новинного контенту, вивчивши потреби і попит своєї аудиторії. Наразі чимало українських ЗМК віднайшли для себе спосіб комунікації з аудиторією через месенджер Telegram, відповідно, адаптувавши форму подачі новин до коротких повідомлень.

За даними Sensor Tower, компанії, яка займається мобільною аналітикою, кількість завантажень Telegram виросла з початку повномасштабного вторгнення. «У період з 24 лютого по 20 березня Telegram і Signal загалом отримали 1,7 мільйона встановлень з українських App Store і Google Play, що на 197 відсотків більше порівняно з 573 000 за період з 30 січня по 23 лютого, що передував вторгненню», – повідомляють у Sensor Tower. Загалом кількість встановлень мобільного додатку Telegram зросла на 89% у перші дні повномасштабного вторгнення.

У такому випадку ми не можемо стверджувати, що той чи інший засіб масової комінації втрачає свою аудиторію, адже залишається ймовірність, що аудиторія не змінюється, або й масштабується, проте споживає новини через соціальні мережі і месенджери медіа як альтернативні канали, нехтуючи переходами на інтернет-сторінки.

Тим не менш відкритим питанням у цьому контексті залишається якість роботи ЗМК в умовах війни і роль, яку для себе обрали медіа. Якщо аудиторія не знаходить для себе причин читати інтернет-сайти, а обмежується короткими повідомленнями у Telegram, то чи не спрощують українські медіа свої функції в умовах війни винятково до акумулювання, відбору та передачі тих чи інших фактів своїм читачам, без опору на аналітику і забезпечення відповідей на запитання, які хвилюють аудиторію? Можемо припустити, що гонитва за кількістю новин та відмова від пояснень причинно-наслідкових зв’язків зрештою призведе до нових причин відмов від контенту: втома від кількості інформації і  нерозуміння, що з нею робити та що вона означає.

Дейвид Патрикаракос вважає, що кожен, хто має інтернет є воїном у інформаційній війні. Ми ж можемо сказати інакше: кожен, хто має інтернет може стати транслятором інформації. У цьому контексті ЗМК мають визначитися, чим в першу чергу для них є мільйонів користувачів соціальних мереж: джерелами новин, конкурентами у сфері передачі інформації чи аудиторією.

Ярина Пришляк, аспірантка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Comments are closed.